Справа № 22ц- 7414 Головуючий у 1 інстанції Биліна Т.І.
Категорія 57 Доповідач Курило В.П.
__________________________________________________________________
У х в а л а
Іменем України
22 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючої судді : Курило В.П.
суддів: Санікової О.С., Будулуци М.С.
при секретарі Сироті Д.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Управління праці та соціального захисту населення в місті Вугледар Донецької області на постанову Вугледарського міського суду Донецької області від 9 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення в місті Вугледар (надалі управління) про визнання дій незаконними та стягнення недорахованих сум,
в с т а н о в и в :
Постановою Вугледарського міського суду Донецької області від 9 грудня 2009 року визнані протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення в місті Вугледар щодо нарахування та сплати ОСОБА_1 державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення в місті Вугледар на користь ОСОБА_1 недоотриману допомогу за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 2072.75 грн.
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення вказаної допомоги за період з 2008 року по 2009 рік включно відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування постанови суду в частині, що стосується відмови їй у задоволені позовних вимог. Вона вважає, що суд при розгляді справи мав застосувати аналогію права і визнати неправомірною відмову управління у нарахуванні їй та виплаті допомоги по догляду за дитиною в меншому розмірі неправомірною. Суд порушив норми матеріального права та неправильно вирішив спір.
В апеляційній скарзі управління також ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог в повному обсязі. Суд не врахував, що позивачем пропущений строк для звернення у суд. Суд не врахував, що управлінням позивачу нараховані та виплачені належні суми у повному обсязі в залежності від фінансування цих видатків державою. Рішення суду не відповідає вимогам закону.
В засідання апеляційного суду представник управління не з»явився, просив розглядати справу у його відсутність.
Позивач ОСОБА_1 просила її апеляційну скаргу задовольнити, а апеляційну скаргу управління відхилити.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги сторін задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 – позивач по справі ІНФОРМАЦІЯ_1 народила доньку ОСОБА_3. (а.с.9).
У зв»язку з народженням дитини вона перебуває на обліку в управління соціального захисту населення в місті Вугледарі і отримує державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. За період з 18 серпня 2006 року по 4 квітня 2009 року вона отримала таку допомогу в сумі 3856.30 грн. (а.с.8).
Позивач вважає, що управління їй недоплачує вказану допомогу і за період з 9 липня 2007 року по 3 червня 2009 року виникла заборгованість в сумі 7301.07 грн. через те, що управління їй сплачувало вказану допомогу не з розрахунку прожиткового мінімуму встановленого законом для дітей віком до шести років.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що управління дійсно за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року не доплачувало позивачці щомісячну допомогу по догляду за дитиною віком до трьох років і розмір недоплати складає 2072.75 грн. Вказану суму суд і стягнув з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» в редакції Закону, що діяла з 21 червня 2006 року допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,зумовленими похованням», що діяла з 1 січня 2007 року, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється управлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» дія цих норм Закону зупинена на 2007 рік. Відповідно до ст. 56 вказаного Закону встановлений розмір державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку – у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходи сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для непрацездатних осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 зміни, що внесені Законом України «Про державний бюджет» у розмірі державної допомоги по догляду за дитиною та зупинення дії ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду набрало чинності з дня його проголошення, тобто з 9 липня 2007 року. Тому саме з цього часу управління порушувало законні права та інтереси позивача, недоплачуючи їй допомогу по догляду за дитиною віком до трьох років. Суд відновив це порушене право шляхом визнання дій управління неправомірними і стягнення недоплаченої суми допомоги 2072.75 грн.
Доводи відповідача про те, що постанова суду в наведеній частині суперечить нормам матеріального права є безпідставними. Постанова відповідає вимогам матеріального права і підстав для її скасування не має. Той факт, що бюджетне фінансування для вказаних видатків не відповідало вимогам Закону не може бути приводом для порушення законних прав та інтересів громадян. А тому вказані доводи управління не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Не грунтуються на законі і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 Вона посилається на те, що і в 2008 році і у 2009 році управління виплачувало їй державну допомогу по догляду за дитиною у розмірі, меншому, ніж це передбачено ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми».
Суд першої інстанції перевірив ці обставини і зробив правильний висновок про те, що у даному випадку дії управління були правомірними.
Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» внесено зміни до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» і нова редакції цієї статті передбачає виплату такої допомоги у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом встановленим для працездатних осіб, середньомісячним сукупним доходом сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн. Саме з такого розрахунку управління виплачувало позивачці допомогу по догляду за дитиною.
До часу розгляду справи судом першої інстанції вказана редакції ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» є чинною і рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року неконституційною визнана не була. Не змінилась редакції цієї норми Закону і на 2009 рік. Отже, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що підстав для визнання дій управління у даному випадку протиправними не має.
Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції мав застосувати аналогію права безпідставні. Виниклі між сторонами правовідносини регулюються конкретним Законом і аналогія права у даному випадку не застосовується.
Постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою і підстав для її скасування не має.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що воно ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційних скарг сторін не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 304, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління праці та соціального захисту населення в місті Вугледар відхилити. Постанову Вугледарського міського суду Донецької області від 9 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з часу її проголошення і може бути оскаржена у Верховний Суд України протягом двох місяців з дня проголошення ухвали апеляційного суду.
Судді: