Справа № 22- 7436/10 Головуючий 1 інстанції Петунін І.В.
Категорія 57 Доповідач Курило В.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С., Будулуци М.С.
при секретарі: Сироті Д.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційні скарги ОСОБА_1 і управління пенсійного фонду України в місті Димитрові на постанову Димитрівського міського суду Донецької області від 25 березня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області (надалі управління) про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В :
У лютому 2010 року до суду звернулась ОСОБА_1 з вказаним позовом. Вона посилалась на те, що 1940 року народження і перебуває на пенсійному обліку у відповідача і отримувала пенсію за віком. У листопаді 2006 року вона виїхала на постійне місце проживання у Німеччину і проживала там до квітня 2009 року. В травні 2009 року повернулась на постійне місце проживання в Україну. Перед виїздом у Німеччину вона отримала пенсію за шість місяців наперед і інспектор управління її запевнив, що пенсія буде їй виплачуватися у Німеччині. Але там вона пенсію не отримувала. По поверненні до України вона звернулась до управління з вимогою про виплату пенсії за період з червня 2007 року по липень 2009 року у зв»язку з неотриманням пенсії у Німеччині через відсутність міжнародного договору про виплату пенсій громадянам України під час їх перебування у Німеччині.
У вересні 2009 року нею було отримано від відповідача 6022.62 грн. за період з червня 2007 року по травень 2008 року, а за період з червня 2008 року по липень 2009 року відповідач відмовився їй сплачувати будь які суми пенсії. Виплата пенсії відновлена з вересня 2009 року. Вона вважає відмову управління у виплаті пенсії за період з червня 2008 року по липень 2009 року незаконною і просила зобов»язати відповідача сплатити їй пенсію за час постійного перебування за кордоном з червня 2008 року у сумі 9889.30 грн.
Постановою Димитрівського міського суду Донецької області від 25 березня 2010 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправними дії управління пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області щодо не нарахування та невиплати пенсії на користь ОСОБА_1 за період з 29 липня 2009 року по 31 серпня 2009 року. Зобов»язаний відповідач здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 пенсії у розмірі 742.26 грн. за період з 29 липня 2009 року по 31 серпня 2009 року. В задоволені решти вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування постанови суду з ухваленням нового судового рішення про задоволення її позовних вимог. Постанова суду звужує її законні права та інтереси, тому суперечить вимогам закону, Конституції України. Відповідач зобов»язаний сплатити їй пенсію за весь період перебування у Німеччині і у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволені її позовних вимог.
В апеляційній скарзі управління також ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Управління посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
В засідання апеляційного суду представник відповідача не з«явився, просив розглядати справу у його відсутність.
Позивач ОСОБА_1 в засіданні апеляційного суду просила її апеляційну скаргу задовольнити, а апеляційну скаргу управління відхилити.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що вони грунтуються на законі. Решта вимог на законі не грунтується, тому у їх задоволені необхідно відмовити.
Вказаний висновок суду першої інстанції є правильним.
Судом встановлено, що позивач отримувала пенсію за віком і перебувала на пенсійному обліку у відповідача з травня 1995 року. Вона постійно проживала на території України по листопад 2006 року, після чого виїхала на постійне місце проживання у Німеччину.
Відповідно до ст. 51 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена за шість місяців наперед перед виїздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов»язковість якого надана Верховною радою України. Вказана редакція Закону діяла до 7 жовтня 2009 року.
Судом встановлено, що відповідно до ст. 51 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» позивачці відповідачем була виплачена пенсія за шість місяців наперед перед виїздом за кордон за період з 1 грудня 2006 року по 31 травня 2007 року в сумі 1914.05 грн. (а.с.17). Вказаний факт не оспорювала в позивач, навіть в своїй позовній заяві.
Позивач перебувала за кордоном у період з листопада 2006 року по квітень 2009 року і була зареєстрована за місцем свого постійного проживання у місті Димитрові 29 липня 2009 року (а.с. 6, 7-9).
За період її перебування за кордоном пенсія їй не виплачувалась. Перевіривши причини невиплати пенсії у зазначений період і обґрунтованість дій відповідача, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що підстав для визнання таких дій відповідача протиправними не має.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України.
Суд першої інстанції встановив, що між державами Німеччина та Україна не існує такого міжнародного договору про виплату пенсії громадянам України. Тому за весь час перебування позивачки за кордоном їй не нараховували і не сплачували пенсію. В наведеній частині дії відповідача є законними.
Редакція ст. 51 Закону «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» щодо можливості виплати пенсії пенсіонеру при виїзді за кордон лише при наявності міжнародного договору України, згода на обов»язковість якого надана Верховною радою України існувала до 7 жовтня 2009 року. Рішенням Конституційного суду України від 7 жовтня 2009 року друге речення вказаної статті Закону визнане таким, що не відповідає Конституції України. Рішення Конституційного Суду набрало чинності з дня його проголошення і тому саме з 7 жовтня 2009 року існує інша редакція ст. 51 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», коли посилань на наявність міжнародних договорів не передбачено.
Суд також встановив, що ще до рішення Конституційного суду від 7 жовтня 2009 року відповідач добровільно з виплатив пенсію ОСОБА_1 за період її перебування за кордоном з 1 червня 2007 року і по 31 травня 2008 року в сумі 6022.62 грн. (а.с. 18-19). Цей факт також підтвердила позивач ОСОБА_1
Але за період, коли вона знову зареєструвалась за місцем свого постійного проживання в України, тобто з 29 липня 2009 року по 31 серпня 2009 року позивачу пенсія виплачена не була. Заперечуючи проти задоволення вказаних позовних вимог управління посилалось на те, що раніше позивачці незаконно було виплачено 6022. 62 грн. Тому він не має перед нею боргу.
Суд першої інстанції, розглядаючи справу і даючи оцінку вказаним доводам відповідача зробив правильний висновок про те, що вони не грунтуються на законі. Відповідно до ст.49, 46 і ч.3 ст. 35 Закону «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» у зв»язку з поверненням позивача на постійне місце проживання в Україну виплата пенсії їй має бути відновлена. Враховуючи, що відповідач після повернення позивача повідновив виплату пенсії лише з вересня 2009 року, а реєстрація позивача за місцем проживання в Україні відбулася 29 липня 2009 року, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що і виплата пенсії ОСОБА_1 мала бути відновлена з 29 липня 2009 року. Через те, що відповідач вказаних дій не вчинив, суд першої інстанції правильно визнав такі дії протиправними і правильно зобов»язав відповідача виплатити позивачці пенсію за період з 29 липня 2009 року по 31 серпня 2009 року.
Доводи відповідача про те, що мав місце факт переплати позивачці пенсії у червні 2007 року по травень 2008 року не могли бути прийняті судом першої інстанції, як і не можуть бути прийняті апеляційним судом через те, що ніяких позовних вимог з цього приводу управлінням не заявлялось.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого розглядав справу суд першої інстанції, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу і не може виходити за межі позовних вимог.
Отже, підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, як і підстав для відмови їй у задоволені позову частково у суду першої інстанції не було.
Постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що воно ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законів.
Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального законів, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. 304, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 і Управління пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області відхилити. Постанову Димитрівського міського суду Донецької області від 25 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з часу її проголошення і може бути оскаржена до Верховного суду України протягом двох місяців з дня проголошення ухвали апеляційного суду.
Судді: