С права № 22- 8383/2010р. Головуючий в 1 інстанції Сліщенко Ю.Г.
Категорія 57 Доповідач Курило В.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Курило В.П.
суддів Санікової О.С., Будулуци М.С.
при секретарі Степаненко В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Петровський районної у місті Донецьку ради на постанову Петровського районного суду міста Донецька від 10 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у місті Донецьку ради про визнання дій неправомірними , стягнення недоотриманих сум на оздоровлення,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач 12 жовтня 2009 року звернувся до суду з позовною заявою до управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у місті Донецьку ради про визнання дій неправомірними, стягнення з відповідача недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2005, 2007-2008 роки.
Постановою Петровського районного суду міста Донецька від 10 листопада 2009 року позовні вимоги задоволено повністю. Поновлено ОСОБА_1 строк для звернення у суд. Суд стягнув з УПСЗН за рахунок Державного бюджету на користь ОСОБА_1 недоотриману суму допомоги на оздоровлення за 2004-2005 та 2007-2008 роки в розмірі 6623.30 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Сторони у судове засідання не з’явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином та надіслали суду заяви в яких просять розглянути справу у їх відсутність.
Апеляційний суд, заслухав суддю - доповідача,перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року, в редакції Закону України № 2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин, визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, що підтверджено посвідченням (а.с.8). Згідно з висновком МСЕК №090988 є інвалідом 3 групи. Причина інвалідності пов»язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.11).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач за період 2004 – 2005, 2007 та 2008 років виплачував їй компенсацію на оздоровлення, в розмірі, меншому ніж передбачено статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно довідки відповідача позивачу було сплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2004 рік – 26.70 грн., 2005 рік 100 грн., 2007 рік – у розмірі 90 грн., за 2008 рік – у розмірі 90 грн. (а.с.6)
Згідно статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 6 червня 1996 року N 230/96-ВР передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації Чорнобильської катастрофи, які стали інвалідами 3 групи в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат . Згідно частин 3, 5, 7 статті 48 вказаного Закону щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати .
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
При розгляді справи судом встановлено, що постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року та №836 від 26 липня 1996 року, на підставі яких відповідач проводив виплати допомоги позивачу у меншому розмірі були прийняті всупереч вимог статей 48, 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому посилання апелянта на цю постанову апеляційний суд не приймає до уваги та оцінка правовідносин щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється на підставі пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України та статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що виплата повинна була здійснюватися в порядку, встановленому частиною 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат станом на день виплати.
Суд не приймає посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Враховуючи викладене апеляційний суд вважає, що оскаржувана постанова суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права та передбачені законом підставі для її зміни чи скасування відсутні.
Доводи скарги про те, що позивач пропустив без поважних причин строк для звернення у суд за захистом його порушених прав були предметом перевірки суду першої інстанції. Суд в межах його повноважень, що йому надані ст. 161 КАС України, встановив, що позивач пропустив строк для звернення у суд з поважних причин. І вказаному висновку привів певні переконливі обґрунтування. Відповідач вказані висновки суду і їх обґрунтування не спростував.
Керуючись статтями 307,308,314 ЦПК України апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у місті Донецьку ради відхилити. Постанову Петровського районного суду від 10 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.
Головуючий: Судді: