АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ_
Справа №22-ц-1230-Ф/07 Головуючий суду першої інстанції ЦурцевВ.М.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Мудрова В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМУКРАЇНИ
1 серпня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:
головуючого - судді Ломанової Л.О.,
суддів Притуленко О.В.,
Мудрової В. О.
при секретарі Петриченко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 11 травня 2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1, на підставі статті 71 Житлового кодексу Української РСР.
Вимоги позову мотивовані тим, що відповідачі тривалий час у вказаної квартирі не проживають без поважних причин, їх особистих речей у квартирі не має, перешкод ним у користуванні не чинилось, вони переїхали на постійне місце проживання до іншого жилого приміщення.
У червні 2007 року позивачка змінила позовні вимоги, а саме - підставу свого позову на статтю 107 Житлового кодексу Української РСР та просила визнати відповідачів особами, які втратили право користування спірним жилим приміщенням, тому що у 2005 році вони вибули на постійне проживання в інше жиле приміщення - будинок АДРЕСА_2.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 11 травня 2007 року позов ОСОБА_1 був задоволений.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, які визнані судом доведеними. невідповідність рішення суду фактичним обставинам справи, просить скасувати його та ухвалите нове - про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1
У скарзі вказано, що апелянт до спірної квартири інтересу не втратив, речі його знаходяться у цієї квартирі. Апелянт вважає, що він не проживав у спірній квартирі у зв'язку з поважними причинами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення позивача, відповідача - ОСОБА_2 та їх представників, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно із вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення про визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування спірним приміщення, дійшов до висновків, що спірне приміщення відповідач ОСОБА_2 разом зі своєю донькою ОСОБА_3 покинув у 2005 році, переїхавши до іншого постійного місця проживання у будинок АДРЕСА_2, та оскільки місце проживання неповнолітньої дитини є місце проживання її батьків, тому ОСОБА_3, також визнана такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає обґрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до особового рахунку (а.с.6) наймачем квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 Крім неї у вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_3.
Факт вибуття зі спірного приміщення ОСОБА_2 зі своєю донькою ОСОБА_3, 2002 року народження, до іншого жилого приміщення у 2005 році підтверджується показаннями свідків ОСОБА_4 (а.с.61),ОСОБА_5 (а.с.62), ОСОБА_6 (а.с.62), ОСОБА_7 (а.с.63), ОСОБА_8(а.с.63 - зворотна сторона), та фактично не заперечується відповідачем - ОСОБА_2.
Відповідно до положень частини 2 статті 107 Житлового кодексу Української РСР у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття.
Відповідно до положень частини 4 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків.
У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтвердив те, що він виїхав на постійне місце проживання до будинку АДРЕСА_2 у зв'язку з конфліктними відносинами його дружини та позивачки.
Доводи апеляційної скарги про поважність причин відсутності ОСОБА_2 у спірному жилому приміщенні не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки позов ОСОБА_1 був заявлений та відповідно розглянутий судом першої інстанції, за нормами статті 107 Житлового кодексу Української РСР, положення якої не ставлять збереження права на житлову площу у залежність зі строком та причинами відсутності в жилому приміщенні.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до відповідно до статті 308 Цивільного процесуального кодексу України, є підставою для відхилення апеляційної скарги ОСОБА_2 та залишення рішення Керченського міського суду АР Крим від 11 травня 2007 року без змін.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, статтею 308, статтями 313, 314, пунктом 1 частини 1 статті 314 та статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 11 травня 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.