ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

03.03.2010Справа №2-27/2473.1-2009

За позовом Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, АДРЕСА_1.

До відповідачів 1. Донської сільської ради, с. Донське Сімферопольського р-ну, вул. Комсомольська, 146-А.

          2. Головного управління державного казначейства України в АРК,  м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 19.

Про стягнення 159179,81 грн.

По зустрічній позовній заяві  Донської сільської ради, с. Донське Сімферопольського р-ну, вул. Комсомольська, 146-А

До відповідача Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, АДРЕСА_1.

Про розірвання договору концесії та повернення майна.  

Суддя Н.В.Воронцова

При секретарі Мірошниченко Н.О.

                                представники:

За основним позовом :

Від  позивача – ОСОБА_3, паспорт.

Від  відповідача №1  – Хлипенко, дор. у справі.

Від відповідача №2 -    Гетманчук, дор. у справі.

Сутність спору:

Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Донської сільської ради, с. Донське Сімферопольського р-ну та Держказначейства України в особі підрозділу Управління Держказначейства в АР Крим, м. Сімферополь про стягнення з Донської сільської ради через державне казначейство заборгованості по концесійному  договору від 26.06.03р. у сумі 159179,81 грн., в тому числі 22078,32 грн. заборгованості по водопостачанню, 42432,97 грн. відшкодування витрат по об’єктам водопостачання та 94668,52 грн. збитків.

Позивач декілька раз уточняв позовні вимоги та відповідно до останніх уточнень  просив суд  стягнути з відповідача №1 22078,52 грн. заборгованості за водопостачання, 39559,78 грн. суми фактичних затрат по договору концесії та 66439,86 грн. упущеної вигоди, які підтверджені матеріалами проведеної судово-бухгалтерської експертизи.  

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем №1 неналежним чином виконується договір концесії від 26.06.2003 р., внаслідок чого за відповідачем виникнув борг в розмірі 22078,32 грн. за водопостачання. Крім того, позивачем були понесені фактичні затрати по договору концесії в розмірі 39559,78 грн. та заподіяні збитки в сумі 66439,86 грн. як упущена вигода, які підтверджені матеріалами проведеної судово-бухгалтерської експертизи, а тому позивач просить стягнути їх.

10.11.2006р. відповідач №1 - Донська сільська рада звернувся до господарського суду із зустрічним позовом до СПД ОСОБА_3 про розірвання концесійного договору від 26.06.2003р. Також просив забовязати відповідача повернути все майно, отримане по договору від 26.06.2003 р., відповідно до додатків та додаткових  угод. Свої вимоги позивач по зустрічному позову мотивує тим, що СПД ОСОБА_3 неналежним чином виконував умови концесійного договору, а тому просить розірвати укладений договір. Так, зокрема, позивач вказує на те, що об’єкти житлово-комунального господарства, які були передані відповідачу по договору концесії, в подальшому на вимогу громадян повернуті на баланс сільської ради з підстав невиконання відповідачем своїх обов’язків з надання послуг водопостачання. Про неналежний стан виконання умов договору відповідачем неодноразово розглядалося питання на сесіях, про що постановлено рішення про незадовільний стан комунальної служби по забезпеченню побутових, комунальних та інших послуг населенню.

Рішенням ГС АРК від 15.04.2008 р.  по справі № 2-30/16609 – 2006   позов СПД ОСОБА_3  було задоволено  частково та стягнено  з Донської сільської ради на користь суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 22078,52 грн. заборгованості, 39559,78 грн. фактичних затрат по договору концесії, 66439,86 грн. упущеної вигоди, 1280,78 грн. державного мита та 94,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  В інший частині позову було  відмовлено. У відношенні відповідача –2 - Головного управління державного казначейства України в АРК в позові відмовлено.           В задоволенні зустрічного позову Донської сільської ради було відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.07.2008 р. апеляційна скарга  Донської сільської ради була залишена без задоволення, а рішення  ГС АРК від 15.04.2008 р.  по справі № 2-30/16609 – 2006    залишено без змін.   

Не погодившись з вказаним, Донська сільська рада  звернулася з касаційною  скаргою  до Вищого господарського суду України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.09.2008 р. касаційну скаргу Донської сільської ради було залишено без розгляду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.10.2008 р. касаційну скаргу Донської сільської ради було повторно  залишено без розгляду.

Однак в подальшому ухвалою Вищого господарського суду України від 17.02.2009 р. було призначено до розгляду касаційну скаргу Донської сільської ради.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.03.2009 р. касаційну скаргу було задоволено частково,   рішення   ГС АРК від 15.04.2008 р.    і постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.07.2008 р.   по справі № 2-30/16609 – 2006    було скасовано, справа передана на новий розгляд до господарського суду АР Крим, яка доручена судді ГС АР Крим Воронцової Н. В. з привласнення їй №2-27/2473.1 -2009.

Ухвалою ГС АР Крим від 13.05.2009 р.  справу було прийнято до розгляду суддею ГС АР Крим Воронцовою Н. В. та призначено розгляд справи на 28.05.2009 р.

Однак 28.05.2009 р. розгляд справи не відбувся в зв’язку зі зверненням позивача за первісним позовом до Верховного суду України з  касаційною скаргою на постанову  Вищого господарського суду України від 11.03.2009 р.

Ухвалою Верховного суду України від 11.06.2009 р. було відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови  Вищого господарського суду України від 11.03.2009 р.

На підставі вказаного, суд ухвалою від 03.08.2009 р. продовжив розгляд справи.

Позивач  з первісним позовом у поясненнях  від 20.08.2009 р. повідомив про те, що вважає необґрунтованими висновки колегії Вищого господарського суду України, викладені  у постанові від 11.03.2009 р.

Також за первісним позовом у відзиві від 20.08.2009 р.  на зустрічний позов повідомив про те, що централізоване водопостачання сіл Донської сільської ради проводилося ним у повному обсязі і договірні забовязання, що витікали  з концесійного договору від 26.06.2003 р. ним не порушувалися.

Позивач за первісним  позовом надав клопотання, у якому просив виключити Головне Управління Державного казначейства в АРК як сторону та учасника процесу по справі № 2-27/2473.1-2009.

Суд вирішив клопотання позивача вирішити при подальшому розгляді справи.

Відповідач №1 за первісним позовом проти задоволення вимог за первісним позовом заперечував.  Зокрема вказав, що Постановою №368 від 10.07.2009 р. Рада Міністрів АР Крим  було анульовано ліцензію позивача за первісним позовом на надання послуг з централізованого водопостачання.

  Позивач за первісним позовом уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача №1 22078,52 грн. заборгованості за водопостачання, 39559,78 грн. суми фактичних затрат по договору концесії,  66439,86 грн. упущеної вигоди та витрати на проведення судово – економічної експертизи у розмірі 2000 грн.   Також просить суд стягнути з відповідача №1 за первісним позовом державне мито у розмірі 1280,78 грн. і витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у розмірі 94,94 грн.  

Суд прийняв до уваги вказане уточнення за первісним позовом.

Позивач  за первісним позовом у запереченнях від 05.09.2009 р. повідомив про те, що Постанова №368 від 10.07.2009 р. Рада Міністрів АР Крим    була прийнята з порушенням норм чинного законодавства  і на даний час оскаржується в Експертно – апеляційної раді Держпідприємництва України.

Сторони заявили клопотання про продовження строку розгляду справи.

Суд вирішив за необхідне клопотання сторін задовольнити та ухвалою від 07.0.2009 р. продовжив строк розгляду справи.

Ухвалою ГС АР Крим від 18.11.2009 р. викликав для дачі пояснень експерта ОСОБА_1

У виконання вказаного, експертом було надано письмові  пояснення від 21.12.2009 р. з  урахуванням Постанови ВГСУ від 11.03.2009 р. по справі №2-30/16609-2009 р.

Позивач за первісним позовом у роз’ясненнях від 20.01.2010 р.   повідомив про те, що документи на отримання ліцензії на централізоване водопостачання були своєчасно подані і знаходилися у Міністерстві ЖКГ АР Крим. Однак в зв’язку з тим,  що ліцензування було тимчасово зупинено, позивач не мав можливості  своєчасно отримати вказану ліцензію. Ліцензування послуг централізованого водопостачання було поновлено лише з листопада 2007 р. Після того, як питання ліцензування були врегульовані, позивач отримав ліцензію серії АВ №147585 на централізоване водопостачання. У підтвердження вказаного позивачем було представлено вищевказану  ліцензію.

16.02.2010 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 03.03.2010 р. Після перерви судове засідання продовжено.

 Відповідач №1 за  первісним позовом проти задоволення первісного позову заперечував та наполягав на задоволенні зустрічного позову.

Позивач за первісним позовом, відповідача №2 за первісним позовом явку  представників в судове засідання не забезпечили, про причини не явки не повідомили,  про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином.

 Суд дійшов висновку,  що не явка представників позивач за первісним позовом, відповідача №2 за первісним позовом не перешкоджає розгляду справи по суті і вона може бути розглянута за наявними у неї матеріалами, в порядку ст.. 75 ГПК України.   

Справа слуханням відкладалася та оголошувалася перерва, в порядку ст.. 77 ГПК України.   

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача №1 за первісним позовом,    суд  

встановив:

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про концесії”договір концесії (концесійний договір) - договір, відповідно до якого уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній та строковій основі суб'єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) право створити (побудувати) об'єкт концесії чи суттєво його поліпшити та (або) здійснювати його управління (експлуатацію) відповідно до цього Закону з метою задоволення громадських потреб.

26.06.2003 р. між  Донською сільською радою (концесієдавець) з  одного боку  та СПД ОСОБА_3 (концесіонер) з  іншого боку було  укладено  договір концесії.

Згідно з п. 1 договору концесієдавець надає на 12 років концесіонеру право управління та експлуатації об’єкту концесії з метою здійснення виробничої діяльності, задоволення громадських потреб в житлово-експлуатаційній сфері при умові оплати концесійних платежів та виконання інших умов договору.

Об’єкти концесії, на підставі п. 2 договору, визначені в додатку № 1 до договору.

Відповідно до Додатку №1 до вказаного договору позивачу за первісним позовом було передане наступне майно:

-          18 – ти квартирний житловий будинок по вул.. Степна,50;

-          18 –ти квартирний житловий  будинок по вул.. Сумська,1 «А»;

-          18 – ти квартирний житловий будинок по вул..  Сумська, ;

-          глибинна свердловина артезіанської води в с. Кленовка ( стадіон );

-          глибинна свердловина артезіанської води в с. Кленовка ( сад );

-          глибинна свердловина артезіанської води в с. Кленовка ( ферма );

-          водонапірна башня Рожновського в с. Кленовка ( стадіон );

-          водонапірна башня Рожновського в с. Кленовка ( сад );

-          водопровід в с. Кленовка довжиною 6,5 км.;

-          баня в с. Кленовка.

Відповідно до Додаткових угод від 25.12.2003 р. та 07.06.2004 р. сторони дійшли згоди додатково до раніше переданих об’єктів концесії передати  концесіонеру право управління та експлуатації додатковими об’єктами комунальної власності Донської сільської ради, передані йому Донським ЖКГ з усіма документами, активами та пасивами. Крім того, додатково на баланс були передані об’єкти комунальної власності Донської сільської ради, розташовані в с. Кленовка, а також активи та пасиви станом на 01.07.2004 р.

03.08.2004 р. сторанами було  укладено  додаткову угоду № 3, відповідно до якої, на підставі  рішення 15 – ої  сесії 24 -  ого скликання  Донської селищної ради від 24.06.2004 р.,  в рамках договору концесії від 26.06.2003 р.,  концесієдавець передав концесіонеру право надавати нові форми послуг на території Донської селищної ради –послуги паспортного столу, обрядові послуги, ритуальні послуги.

Відповідно до п. 9 договору концесії  передбачено, що у зв’язку зі збитковістю діяльності об’єктів концесії останній перед укладенням договору час, концесіонер звільнений від сплати концесійних платежів до 01.07.2006 р.

На підставі п. 7 договору концесіонер зобов’язаний виконувати роботи, зокрема, по водопостачанню.

На виконання даного пункту договору, 10.01.2004 р. СПД ОСОБА_3 (концесіонер) та Донська сільська рада (концесієдавець) уклали договір про надання послуг з водопостачання та водовідведенню.

Відповідно до  п. 1 вказаного договору концесіонер зобов’язується надати концесієдавцю послуги з водопостачання та водовідведенню підзвітних установ та організацій Донської селищної ради (будинок сільської ради, амбулаторії, ФАП, клуб), а концесієдавець зобов’язується своєчасно здійснити оплату за надані послуги.

Відповідно до п. 3 вказаного договору вартість послуг визначається на підставі норм, встановлених на території Сімферопольського району розпорядженням Сімферопольської райдержадміністрації № 1529-р від 04.10.2002 р. та тарифам (зі змінами), затвердженим на 2 сесії Донської сільської ради 24 скликання від 29.05.2002 р., розмір щомісячної плати за надані послуги визначаються узгодженими та затвердженими щоквартально розрахунками нормативного водопостачання та водовідведення бюджетних установ та організацій Донської сільської ради по тарифам. (п. 3 договору).

Розрахунковий період оплати послуг –один календарний місяць. Строк внесення платежів –не пізніше 5 числа, наступного за розрахунковим, місяці.

З урахуванням останніх уточнень,  позивач за первісним позовом   вважає, що за надані послуги водопостачання та водовідведення у відповідача за первісним позовом  перед позивачем є заборгованість в сумі 22078,52 грн.  

Позивач за первісним позовом посилається на висновки судово – економічної експертизи №36/07 від 16.11.2007 р. Однак у вказаному висновку  встановлено лише факт нарахування позивачем зазначеної суми у відношенні відповідача, проте не містить будь –якого обґрунтування правильності такого нарахування.

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про житлово  - комунальні послуги»  комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством  

Відповідно до ст.. 10 вказаного Закону певні види господарської діяльності у сфері житлово-комунальних послуг підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Відповідно до ст.. 1  Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов.

Відповідно до п. 21 ч. 1  ст.. 9 вказаного Закону ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, зокрема, централізоване водопостачання та водовідведення.

Як встановлено судом, позивачем за первісним позовом було подано  документи на отримання ліцензії на централізоване водопостачання були подані до Міністерства ЖКГ АР Крим.

Листом від 03.04.2007 р. №05/240  Міністерство ЖКГ АР Крим  повідомило позивача за первісним позовом про те, що у відповідності до Постанови Ради Міністрів АР Крим від 11.07.2006 р. №386 «про розгляд протесту  прокурора АР Крим від 13.06.2006 р.№7/1 – 885вих./06» видача ліцензій  Міністерством ЖКГ АР Крим  було зупинено до врегулювання даного питання Радою Міністрів АР Крим.

Лише 06.12.2007 р. позивач отримав ліцензію серію АВ №147585 на централізоване водопостачання (  т. 7, а.с. 5 ).

При таких обставинах є встановленим  та не заперечується позивачем за первісним позовом той факт, що на момент укладення вищевказаного договору від 10.01.2004 р. про надання послуг з водопостачання та водовідведення, позивач не мав ліцензії на здійснення такого виду діяльності як водопостачання та водовідведення.

Відповідно до ч. 1 ст.. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.   

Відповідно до ст.. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.  Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.  Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.   

Відповідно до  ч. 1  ст.. 83 ГПК України  господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

У даної нормі мається на увазі ситуація, коли визнання недійсним договору не є предметом позову, тобто позовна вимога не полягає у визнанні договору недійсним. Договір повинен бути лише пов'язаним із предметом спору, тобто позовна вимога ґрунтується на договорі, що його суд може визнати недійсним з власної ініціативи.

Як зазначається в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. N 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", розглядаючи питання про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до  п. 6 листа Вищого арбітражного суду України від 23.10.2000 р. N 01-8/556 "Про деякі приписи чинного законодавства, що регулює підприємницьку діяльність громадян": якщо господарським судом буде встановлено, що підприємець, який є стороною у справі, належить до числа громадян, що відповідно до чинного законодавства не мають права займатися підприємницькою діяльністю або у встановленому законом порядку позбавлені права нею займатись (чи певним видом її), чи займаються нею без законних підстав, господарський суд згідно із частиною першою128 статті 83 ГПК визнає договір, укладений такою особою, недійсним повністю чи у певній частині.

У постанові Верховного Суду України від 25 лютого 2002 р. у справі за позовом спортивного об'єднання громадян "Стимул" до відділу освіти Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя про повернення майна та стягнення суми зазначалося, що відповідно до пункту 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, ухвалюючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний з предметом спору договір, що суперечить закону.

При таких обставинах, суд дійшов висновку визнати недійсним договір б/н від 10.01.2004 р. про надання послуг з водопостачання та водовідведення, оскільки  позивач за первісним позовом на момент укладення даного договору  не мав ліцензії на здійснення такого виду діяльності як водопостачання та водовідведення, а відповідно не мав необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст.. 216 Цивільного кодексу України  недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

При таких обставинах, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за  первісним позовом заборгованості за послуги водопостачання у розмірі 22078,52 грн. задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення фактичні витрати на водопостачання у розмірі  39559,78 грн.

Відповідно до п. 6 договору концесії  концесіонер має право по узгодженню з концесієдавцем за рахунок власних коштів здійснювати поліпшення (реконструкцію, технічне переобладнання) майна, одержаного в концесію.

Відповідно до п. 7 вказаного  договору концесії  передбачено зобов’язання концесіонера виконувати необхідні роботи по поліпшення концесійних споруджень.

На підставі п. 17 договору при поліпшенні майна, одержаного в концесію, яке здійснюється за рахунок коштів концесіонера, концесієдавець зобов’язаний відшкодовувати концесіонеру витрати, понесені у зв’язку з вказаними поліпшеними в частині, яка не була компенсована концесіонером внаслідок концесійної діяльності.

Згідно з висновком експерта, під час проведення експертизи, позивачем були представлені та досліджені експертом первинні бухгалтерські документи (акти прийому виконаних робіт, товарні чеки, платіжні доручення, накладні, авансові звіти),  які підтверджують суми витрат, покладені для одержання доходів в діяльності.

Так, за період з липня 2003 р. по червень 2004 р. висновком експерта була підтверджена сума невідшкодованих витрат в розмірі 39559,78 грн. При цьому експерт зазначає, що документів, що підтверджували би проведення реконструкції і технічного переоснащення майна, отриманого в концесію, не встановлено.

Частиною 5 ст. 15 Закону України “Про концесії” передбачено, що в разі поліпшення майна, отриманого в концесію, яке здійснено за рахунок коштів концесіонера, чи створення концесіонером майна на виконання умов концесійного договору концесієдавець зобов'язаний відшкодувати концесіонеру витрати, зроблені у зв'язку із зазначеними поліпшеннями, або вартість створеного майна в частині, що не була компенсована концесіонером у результаті концесійної діяльності відповідно до умов концесійного договору.

Однак вищевказані витрати у розмірі 39559,78 грн. були здійсненні для проведення ремонтних робіт, необхідних для підтримання системи водопостачання в робочому стані, тобто вказані витрати були здійсненні позивачем в зв’язку виконанням вищевказаного  договору з водопостачання.   Оскільки суд дійшов висновку визнати недійсним договір  б/н від 10.01.2004 р. про надання послуг з водопостачання та водовідведення, то відповідно і  позовні вимоги в частині стягнення з  відповідача витрат на водопостачання задоволенню не підлягають.  

Що ж стосується вимог позивача про стягнення збитків упущеної вигоди в розмірі 66439,86 грн., то вони також не підлягають задоволенню, виходячи  з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 224 Господарського кодексу України та ст. 22 Цивільного кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Згідно з абз. 4 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною.

На підставі ст. 623 Цивільного кодексу України, при визначенні упущеної вигоди (неодержаних доходів) враховуються вжиті кредитором заходи для їх одержання.

Пунктом 29 договору концесії передбачено, що збитки однієї із сторін, які виникли внаслідок порушення другою стороною своїх обов’язків по даному договору, підлягають компенсації винною стороною в повному обсязі.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Додатковою угодою № 3 від 03.08.2004 р. рішенням 15 сесії 24 скликання Донської селищної ради від 24.06.2004 р. в рамках договору концесії від 26.06.2003 р. концесієдавець передав концесіонеру право надавати нові форми послуг на території Донської селищної ради – послуги паспортного столу, обрядові послуги, ритуальні послуги.

Рішенням 1 - ої сесії 5 – ого  скликання від 19.04.2006 р. № 8/2 було  скасовано рішення Донської сільської ради 15 сесії 24 скликання Донської селищної ради від 24.06.2004 р. про право СПД ОСОБА_3 надавати на території Донської сільської ради послуг паспортної системи.

Листом від 25.05.2006 р. № 273/02-14 Донська сільська рада зобов’язала позивача повернути всю документацію, яка стосується послуг паспортної системи до 29.05.2006 р.

Про прийом – передачу відповідної документації свідчить акт від 31.05.2006 р.

Таким чином, позивач вважає, що  відповідач №1 фактично допустив односторонню  відмову від договору концесії в частині надання послуг паспортної системи, що суперечить цивільному законодавству, зокрема, ст. 525 ЦК України.

Однак відповідно  до п. 2 Положення «Про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 р. №2503, у редакції, яка була чинною на момент укладення додаткової угоди до концесійного договору від 26.06.2003 р., паспорт громадянина України ( далі паспорт ) видається кожном громадянину України паспортною служби органів внутрішніх справ ( далі паспортною службою ) після досягнення 16 – ти річного віку.

Тобто видача паспорту громадянина України має здійснюватись виключно паспортною службою органів внутрішніх справ, а не органами місцевого самоврядування. Таким чином, відповідач №1 не мав ніяких повноважень видавати паспорти громадянина України, і, відповідно, не міг передати це право іншій особі.

З урахуванням вказаного, відмова відповідача №1 від концесійного договору від 26.06.2003 р. у вказаній частині є  правомірною.

Відповідно до  ч. 4 ст.. 226 Господарського  кодексу України    не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання.

При  цьому вказане було повністю підтримано самим Вищим господарським судом України у постанові від 11.03.2009 р. по справі №2-30/16609-2006, в якій він прямо зазначив, що господарські суди першої та другої інстанції безпідставно стягнути з відповідача №1 на користь позивача 66439,86 грн., у якості відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.  

У відношенні відповідача № 2 первісний  позов не підлягає задоволенню, оскільки фактично заявлений до Донської сільської ради, з якою були укладені вищевказані договори, а тому в позові відносно Головного управління державного казначейства України в АРК слід відмовити.

Позовні вимоги за зустрічною позовною заявою підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Позивач по зустрічному позову посилається на те, що відповідач порушив ст. 526 Цивільного кодексу України під час виконання договору концесії, тобто виконував договір неналежним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Відповідно  ст. ст. 16, 651 Господарського кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін при істотному порушенні договору іншою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, якщо внаслідок заподіяної цим шкоди інша сторона в значній мірі втрачає того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до абз. 2 ст. 15 Закону України «Про концесії» вбачається,  що на вимогу однієї із сторін концесійний договір може бути розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх забовязань та з інших підстав, передбачених законом України.

Отже, підставою розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є неналежне виконання договору концесії.

Судом встановлено, що відповідно до Плану контрольно-ревізійної роботи КРВ в м. Сімферополі і Сімферопольському районі на 1-й квартал 2007 р., листа Сімферопольського РВ ГУ СБ України в АР Крим від 19.03.2007 р. №76/34/2460, в якому повідомлялось, що Сімферопольським РВ ГУ СБ України в АР Крим отримані данні про можливе протизаконне  використання  комунального  майна, що знаходиться в концесії у приватного підприємства ОСОБА_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_1), на підставі направлень від 09.02.2007 р. № 35, 14.02.2007 р. № 36, 19.02.20007 р. № 41, 13.03.2007 р. № 62, була проведена документальна ревізія виконання бюджету, кошторису доходів та видатків Донської сільської ради за період з 01.11.2004 р. по 01.02.2007р.

В ході проведення документальної ревізії виконання бюджету, кошторису доходів і витрат Донської сільської ради за період з 01.11.2004р. по 01.02.2007р. у КРВ в м. Сімферополі і Сімферопольському районі виникла потреба провести зустрічну звірку з СПД ОСОБА_3 по питанню інвентаризації об'єктів комунального власності Донської сільської ради, які передані позивачу в концесію згідно договору.

14.03.2007р. СПД ОСОБА_3  не допустив вказаних фахівців до зустрічної звірки, від підпису направлень відмовився. Про що 14.03.2007 р. був складений Акт недопущення фахівців КРВ в м. Сімферополі і Сімферопольському районі до проведення зустрічної звірки, який був підписано завідуючим сектором КРВ в м. Сімферополі і Сімферопольському районі Василик С.Я. і провідним контролером-ревізором КРВ в м. Сімферополі і Сімферопольському районі.

В зв’язку з вказаним на адресу Сімферопольського районного відділу СБ України в АР Крим було надіслано листа з повідомленням про те, що 14.03.2007р. СПД ОСОБА_3 не допустив спеціалістів КРВ в м. Сімферополі і Сімферопольському районі до зустрічної звірки, від підпису направлень відмовився та проханням прийняти у зв'язку з цим заходів.

Згідно розпорядження Донської селищної ради від 20.03.2007 № 21 була проведена інвентаризація комунального майна, переданого позивачу по справі на підстав договору концесії від 26.06.2003р. З цього розпорядження слідує, що треба провести інвентаризацію в присутності фахівців КРВ в м. Сімферополі і Сімферопольському районі Василик С.Я. і ОСОБА_8 Також в якості присутнього при проведенні інвентаризації визначено відділового інспектора.

З акту документальної ревізії вбачається, що в ході ревізії, згідно розпорядження Донської сільської ради від 20.03.2007р. №21-р комісією в складі - голови комісії ОСОБА_9 (секретарь виконкому), членів комісії: члена виконкому ОСОБА_5І, головного бухгалтера ОСОБА_10О, спеціаліста по доходом ОСОБА_11, начальника відділу житлово-комунального господарства Сімферопольської РДА Колісніченко О.М. в присутності старшого ділянкового інспектора міліції Сімферопольського РВ ГУ МВД України в АР Крим Морозенко В.М., завідуючого сектором КРВ в М.Сімферополі та Сімферопольському районі Василик С.Я., провідного контролера-ревізора КРВ в М.Сімферополі та Сімферопольському районі Палюх М.М. проведена інвентаризація об’єктів, переданих в концесію ПП ОСОБА_3

Інвентаризацією встановлено: 1. Будівля бані с.Верхньокурганне зруйнована, дах, вікна, двері, підлога відсутні, частково відсутні перегородки.

В акті технічного стану будівлі бані від 20.04.2004р. вказано, що будівля бані передавалась концесіонеру ОСОБА_3: дах - тверда чотирьох скатна з шиферним покриттям, потрібний капітальний ремонт 400кв.м; вікна - двійні віконні блоки, двері - однопільні промислові. Згідно Авізо за станом на 20.04.2004р., де вказано що ЖКГ “Донське”передає, а ПП ОСОБА_3 приймає будівлю бані с.Верхньокурганне вартістю 58654грн., ізнос-29349грн., остаточна вартість - 29305грн.

На момент встановлення факту знищення (шкоди)  будівлі  бані 50% балансової вартості складає 29327грн. збитків від розкрадання, недостачі, знищення (шкоди) матеріальних цінностей, затвердженого постановою КМУ від 22.01.1996р. №116 розмір збитку від знищення (шкоди) будівля бані склав з врахування коефіцієнта 2 суму 79699,94грн. ( 39849,97грн. х2).

Водопровід с.Кленівка - с.Ново-Андріївка, довжиною 8,5км. В ході інвентаризації встановлено, що частина водопроводу розрита, труби відсутні, а частина водопроводу  зарита. Розрити частину  водовода, яка  зарита в ході інвентаризації не представляється можливим із відсутності техніки та робітників. Водопровід обстежено і члени комісії висловились: голова комісії ОСОБА_9 та член комісії ОСОБА_15 - водопровід відсутній повністю, члени комісії ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - водопровід відсутній на протязі до шести кілометрів, член комісії Колісніченко О.М. - водопровід відсутній на протязі п’яти кілометрів.

В акті технічного стану водопроводу с.Кленівка - с.Ново-Андріївка від 01.01.2004р. вказано, що водопровід с.Кленівка - с.Ново-Андріївка передавалась концесіонеру СПД ОСОБА_3, як незакінчене будівництво, з урахування демонтованих елементів в кількості 430 азбестових труб діаметром 400 мм довжиною 5м із яких в кількості речових доказів 283 шт. труби реалізовані СВК “Продмаш”, 147 шт. оприходовано по акту СВК “Продмаш” та знаходяться під арештом в якості речових доказів позову балансоутримувача ЖКГ “Донське” про відшкодування збитку.

Відповідно до Порядку визначення розміру збитку від розкрадання, недостачі, знищення (шкоди) матеріальних цінностей, затвердженого постановою КМУ від 22.01.1996р. №116 розмір збитку від знищення (шкоди) водопроводу с.Кленівка - с.Ново-Андріївка з врахування коефіцієнта 2 склав 1490874,06грн (745437,03грн. х 2).

Автомобіль ММЗ - 554 , повністю розукомплектований, згорілий.

Розмір збитків від знищення (шкоди) по автомобілю ММЗ - 554 з врахуванням коефіцієнта 2 склав 28556,44грн.(14278,22грн.х 2).

16-ти квартирний жилий будинок (гуртожиток) за адресою с.Донське, вул. Виноградна, 1 - дім розруйнований, відсутні вікна, двері, підлога.

На момент встановлення факту знищення (шкоди) 16-ти квартирного житлового будинку (гуртожитку) за адресою с.Донське, вул. Виноградна, 1, 50% балансової вартості складає 126790,50грн.

Згідно Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, недостачі, знищення (шкоди) матеріальних цінностей, затвердженого постановою КМУ від 22.01.1996р. №116 розмір збитків від знищення (шкоди) 16-ти квартирного жилого дома (гуртожитку) за адресою с.Донське, вул. Виноградна,1 з врахуванням коефіцієнта 2 склав 354660,72 грн. (177330,36грн. х 2).

В результаті інвентаризації комунального майна, яке знаходиться в концесії  у СПД ОСОБА_3  встановлено, що згідно Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, недостачі, знищення (шкоди) матеріальних цінностей, затвердженого постановою КМУ від 22.01.1996р. №116 розмір збитків від знищення (шкоди) склав всього: 976895,58грн. з врахуванням коефіцієнта 2 -1953791,16грн.

При інвентаризації встановлено, що в приміщенні гуртожитку знаходиться аптека фірма “Антон”. Згідно листа КРВ в м.Сімферополі і Сімферопольському районі від 20.03.2006р. №17 фірма “Антон”орендує частину приміщення у СПД ОСОБА_3 Орендна плата за період з 01.12.2004р. по 01.02.2007р. сплачена фірмою “Антон”СПД ОСОБА_3 в сумі 9056,32 грн. При цьому, в порушення ст.4 Закону України “Про концесію” здача в оренду об’єкта концесії (частина приміщення гуртожитку) здійснюється без надання на це згоди Донської сільської ради.

Крім того, комісією не встановлено місце знаходження наступних матеріальних цінностей: станок циркулярний; електрозварний апарат; стіл зварника; дробіль-кормова установка в с.Донське;- автомобіль ЗІЛ -130 (бортовий) реєстраційний номер 11-963КО;- автомобіль УАЗ- 3692 (санітарний) реєстраційний номер93-530 КР; автобус ПАЗ- 672 М, реєстраційний номер 11-8964КО.

З урахуванням вищевказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем за зустрічним позовом було допущено неналежне виконання умов договору концесії від 26.06.2003 р. та вказане є підставою для його розірвання.

Відповідно до ст.. 653  ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також позивач за зустрічним позовом просить суд забовязатив відповідача за зустрічним позовом  повернути на користь  Донської сільської ради  майно,  отримане по договору від 26.06.2003 р., відповідно до додатків та додаткових  угод.

Однак в даній частині позовні вимоги необхідно залишити без розгляду, оскільки позивачем у своїх вимогах  не конкретизовано яке саме майно, де воно знаходиться та в якої кількості підлягає поверненню.  Не представлено також суду доказів і того, що вказане майно на день судового розгляду знаходиться у відповідача та не повернено.

При таких обставинах, позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню частково.  

Вступна і резолютивна частини рішення проголошено 03.03.2010 р.

Рішення у повному обсязі складено 05.03.2010 р.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.49, 81,  82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

     1. Визнати недійсним договір б/н від  10.01.2004 р. про надання послуг з водопостачання та водовідведенню, укладений між суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 та Донською сільською радою   

2.          У задоволенні первісного позову відмовити у повному обсязі.

3.           Зустрічних позов задовольнити частково.

     4. Розірвати концесійний договір від 26.06.2003 р., укладений між суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 та Донською сільською радою.

5.          В частині забовязання суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, (АДРЕСА_1,  ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) повернути на користь  Донської сільської ради, ( с. Донське Сімферопольського р-ну, вул. Комсомольська, 146-А )  майно,  отримане по договору від 26.06.2003 р., відповідно до додатків та додаткових  угод, позов залишити без розгляду.

6.   Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, АДРЕСА_1, ( р/р 260070175-01 в Сімферопольської філії АБ «Автозазбанку», м. Сімферополь МФО 384737, ідентифікаційний код 2083606999 )     на користь Донської сільської ради, с. Донське Сімферопольського р-ну, вул. Комсомольська, 146-А, ( р/р  31420000800273 в УДК в АР Крим, МФО 824026, ЗКПО 04368274 )     судові витрати по сплаті держмита у сумі 85,00 грн., а також витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу  у сумі 59,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.