ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122
РІШЕННЯ
Іменем України
02.03.2010Справа №2-31/340.1-2010
За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Арден-Інвестмент Україна» (95023, м. Сімферополь, вул. З.Рухадзе, б.62; 98600, м. Ялта, вул. Полікуровська, 25, корп. 8)
до відповідачів –
1) Ялтинської міської ради (98600, м. Ялта, пл. Радянська, 1)
2) Ялтинського відділу Кримської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» (98600, м. Ялта, вул. Київська, 60, офіс 15; 98600, м. Ялта, вул. Рузвельта, 10)
3) Управління Держкомзему у м. Ялта Автономної Республіки Крим (м. Ялта, вул.Руданського, 7)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору –
1) ОСОБА_3 (АДРЕСА_2)
2) ОСОБА_4 (98600, АДРЕСА_1)
3) ОСОБА_5 (АДРЕСА_3)
4) ОСОБА_6 (АДРЕСА_4)
5) Управління головного архітектора Ялтинської міської ради (98600, м. Ялта, вул. Свердлова, 21)
6) Державної служби з питань Національної культурної спадщини (01015, м. Київ, вул.Січневого повстання, 21, корп.20)
7) Ялтинська міська Санітарно-епідеміологічна станція (98600, м. Ялта, вул. Руданського, 4)
8) Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничої фірми по експлуатації та будівництву підземних об’єктів» (95023, м. Сімферополь, вул. З.Рухадзе, 62)
про визнання недійсними рішень
Суддя А.В. Привалова
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – Федосова О.Г., дов. у справі
Від відповідача 1 – Койков Д.Г., дов у справі
Від відповідача 2- не з’явився.
Від відповідача 3 - не з’явився.
Від третіх осіб – не з’явились.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Арден-Інвестмент Україна” звернулось до господарського суду АРК з позовом до відповідачів Ялтинської міської ради, Ялтинського відділу Кримської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» та Ялтинського міського управління земельних ресурсів про визнання за позивачем права на отримання в оренду земельної ділянки загальною площею 0,9448га у м. Ялта, вул..Щорса, 9 та права на розробку технічної документації з землеустрою щодо складання договору оренди цієї ділянки, а також визнання незаконними та недійсними рішень Ялтинської міської ради №464 від 30.05.2007р., №633 від 06.06.2007р., №96 від 14.11.2007р., №№465, 516, 517 від 20.12 2007р., а також п.п.2, 3 рішення №510 від 21.02.2006р. (з урахуванням уточнень). До участі у справі в якості третіх осіб залучено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Управління головного архітектора Ялтинської міської ради, Державна служба з питань Національної культурної спадщини, Ялтинська міська санітарно-епідеміологічна станція, Науково-виробнича фірма «ЕБПО».
Рішенням господарського суду АРК від 02.04.2009р., яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.06.2009р. у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2009р. рішення господарського суду АРК від 02.04.2009р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.06.2009р. скасовані в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та недійсними рішень Ялтинської міської ради №464 від 30.05.2007р., №633 від 06.06.2007р., №96 від 14.11.2007р., №№465, 516, 517 від 20.12 2007р. Справу передано до суду першої інстанції для здійснення нового розгляду в цій частині позову. В решті постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.06.09р. у справі №2-8/9767 залишено без змін.
Ухвалою господарського суду АРК від 29.12.2009р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду, с привласненням справі №2-31/340.1-2009.
З огляду на постанову Вищого господарського суду України від 25.11.2009р. новий розгляд справи здійснюється господарським судом АРК лише в переданій частині.
Позов мотивовано набуттям позивачем права власності на частку рекреаційного комплексу у вигляді двоповерхової будівлі з сараєм, звернення його з приводу отримання у довгострокову оренду спірної земельної ділянки до Ялтинської міської ради, яка ухилилась від надання ділянки у оренду, натомість, прийнявши рішення про передачу її частини у власність фізичним особам. Просить визнати незаконними та недійсними спірні рішення відповідача з наведених у позові підстав.
Відповідач – Ялтинська міська рада проти позову заперечує, вказує, що в цієї частині спір не підвідомчий господарському суду, оскільки зачіпає інтереси фізичних осіб, просить припинити провадження по справі на підставі п.1 ст.80 ГПК України.
Інші відповідачі явку своїх представників не забезпечили, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідач – Ялтинське міське управління земельних ресурсів надіслав до суду письмової заперечення, в яких проти позову заперечує і просить у задоволенні позову відмовити через його необґрунтованість. Одночасно повідомив суд, що за час розгляду справи відбулась реорганізація управління шляхом перетворення, яка передбачає правонаступництво. До заперечень надав докази здійснення реєстрації такої реорганізації.
Треті особи у судове засідання не з’явились, про день, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надіслали суду письмові пояснення, в яких проти позову заперечують.
Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку встановленого ст.69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Скасовуючи рішення господарського суду АРК від 02.04.2009р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.06.2009р. по даній справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та недійсними рішень Ялтинської міської ради №464 від 30.05.2007р., №633 від 06.06.2007р., №96 від 14.11.2007р., №№465, 516, 517 від 20.12 2007р., Вищий господарський суд України в своєї постанові від 25.11.2009р. звертав увагу на те, що для вирішення даного спору необхідно з’ясувати характер правовідносин сторін, оскільки ці обставини мають суттєве значення для правильного вирішення спору з дотриманням вимог процесуального законодавства, зважаючи на те, що господарським судам підвідомчі справи лише в тому випадку, коли правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.
Згідно зі ст.111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.
Під час нового розгляду справи у скасованій Вищим господарським судом України частині судом встановлено, що предметом спору у даній справі є визнання незаконними та недійсними рішень Ялтинської міської ради, які прийняті відносно земельної ділянки, на яку претендує позивач, а саме:
- рішення №464 від 30.05.2007р. Ялтинської міської ради «Про надання дозволу ОСОБА_6 на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтованою площею 0,0840га, для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд за адресою м. Ялта вул. Щорса, в районі будинку №9, на землях Ялтинської міської ради;
- рішення №633 від 06.06.2007р. Ялтинської міської ради «Про надання дозволу ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтованою площею 0,1000га, для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд за адресою м. Ялта, вул. Щорса, в районі будинку №9, на землях Ялтинської міської ради»;
- рішення №96 від 14.12.2007р. Ялтинської міської ради «Про передачу ОСОБА_6 у власність земельної ділянки площею 0,0840га, для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд за адресою: м. Ялта, вул. Щорса, в районі будинку №9;
- рішення №465 від 20.12.2007р. Ялтинської міської ради «Про передачу ОСОБА_4 у власність земельної ділянки площею 0,1000га, для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд за адресою м. Ялта, вул. Щорса, в районі будинку №9;
- рішення №516 від 20.12.2007р. Ялтинської міської ради «Про надання дозволу ОСОБА_5 на розробку технічної документації, в частині оформлення права власності на земельну ділянку орієнтовною площею 0,1000га, для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд за адресою м. Ялта, вул. Щорса, в районі будинку №9, на землях Ялтинської міської ради»;
- рішення №517 від 20.12.2007р. Ялтинської міської ради «Про надання дозволу ОСОБА_3 на розробку технічної документації, в частині оформлення права власності на земельну ділянку орієнтованою площею 0,0700га, для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд за адресою м. Ялта, вул. Щорса, в районі будинку №9, на землях Ялтинської міської ради».
Підставою позову позивач вказує на ті обставини, що він є власником частини рекреаційного комплексу у вигляді двоповерхової будівлі – спального корпусу №10 з допоміжним приміщенням - сараєм по вул. Щорса, 9 у м. Ялта, тому земельна ділянка площею 0,9448га, на яку був виданий державний акт на право постійного користування попередньому власнику нерухомого майна - НВФ «ЕСПО», підлягає передачі позивачу в оренду для обслуговування належного йому майна, виходячи з приписів ст.337 ЦК України та ст.120 Земельного кодекс у України, які передбачають перехід в разі відчуження житлового будинку, будівлі або споруди до набувача, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
У зв’язку з такими обставинами позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі, зокрема, заявивши вимоги про визнання незаконними та недійсними вказаних рішень Ялтинської міської ради, які прийняті, на думку позивача, в порушення його прав на оренду спірної земельної ділянки як суб’єкта господарювання.
У вирішенні питання щодо підвідомчості даного земельного спору суд виходить не лише зі складу сторін спору та його предмету, але і, перш за все, враховує підставу позову, що визначається сутністю правовідносин, з яких виник спір, і яка визначає правове становище сторін спору відносно одна одної.
Оскільки підставою позову є порушення права суб’єкта господарської діяльності на спірну земельну ділянку, то такий спір підвідомчий господарським судам. Тому даний спір при новому його розгляді підлягає вирішенню по суті.
Позиція проте, що справи в спорах про визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, якими порушуються права суб’єктів господарювання на користування земельною ділянкою, підвідомчі господарським судам висловлювалась також в Інформаційних листах Вищого господарського суду України від 20.11.2009р. №01-8/685 та від 21.01.2009р. №01-8/33.
Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального позову України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
В силу статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Згідно ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Слід зазначити, що у разі виникнення спору щодо прав на земельну ділянку у зв’язку з придбанням у власність об’єкту нерухомості, розміщеного на земельній ділянці, наданій у користування, то правочин щодо переходу права власності на такий об’єкт одночасно є передумовою для переходу відповідного права на землю, а набувач з огляду на приписи статті 182, статті 657 Цивільного кодексу України вправі вимагати переоформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.
Але, правочини, що тягнуть перехід права власності на нерухомий об’єкт не тягнуть автоматичного переходу права користування або власності земельною ділянкою, на якій розташований об’єкт нерухомості, а є лише підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється виключно у встановленому законом порядку.
Як встановлено судом при новому розгляді справи, ТОВ «Арден Інвестмент Україна» не укладав договору оренди на земельну ділянку із Ялтинською міською радою, відповідне рішення власника земельної ділянки щодо її передачі позивачу у користування на умовах оренди відсутнє, із клопотанням щодо оформлення свого права не земельну ділянку позивач до Ялтинської міської ради до прийняття спірних рішень про передачу земельної ділянки третім особам не звертався. Доказів у підтвердження обставин реалізації позивачем у встановленому земельним законодавством, зокрема ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, порядку прав, передбачених вищевказаними нормами, позивачем суду не надано.
Таким чином, позивач не довів свого права на спірну земельну ділянку, загальною площею 0,9448га за адресою: м. Ялта, вул. Щорса, 9, що є підставою для відмови у позові у переданій на новий розгляд частині, оскільки його права та законні інтереси прийнятими Ялтинською міською радою рішеннями про передачу спірної земельної ділянки третім особам жодним чином не порушуються.
Відповідно до п.2 Роз’яснення Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000р. №02-5/35 (із змінами та доповненнями) підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного актаправ та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
При цьому, слід зазначити, що відповідність чи невідповідність закону спірного рішення відповідача оцінюється судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент винесення рішення, оскільки за приписами статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За наведеними позивачем обставинами суд не вбачає підстав для визнання недійсними спірних рішень відповідача, оскільки спірні рішення Ялтинською міською радою прийняті відповідно до закону, у межах своїх повноважень та у спосіб, встановлений законом.
Згідно статті 152 Земельного кодексу України порушені права землекористувачів підлягають захисту способами, передбаченими цією статтею, з обов’язковим дотриманням норм чинного законодавства. Відповідно до вказаної норми захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування.
Позивачем не виконані вимоги пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обґрунтованості позовних вимог, при цьому суд враховує, що обов’язок доказування обставин на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень покладається саме на зацікавлену сторону, в даному випадку на позивача.
При таких обставинах справи, суд вважає рішення Ялтинської міської ради №464 від 30.05.2007р., №633 від 06.06.2007р., №96 від 14.11.2007р., №№465, 516, 517 від 20.12.2007р. такими що відповідають закону і не порушують прав позивача. Таким чином, заявлені позовні вимоги необґрунтовані, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами і задоволенню не підлягають через їх безпідставність.
Статтею 25 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов’язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов’язковими для особи, яку він замінив.
Враховуючи, що відповідач Ялтинське міське управління земельних ресурсів був реорганізований шляхом перетворення в Управління Держкомзему у м. Ялта Автономної Республіки Крим згідно наказу Державного комітету України із земельних відносин від 14.08.2009р. №430, реєстрацію реорганізації якого проведено 15.12.2009р., суд вважає за необхідне здійснити заміну відповідача на його правонаступника в порядку ст.25 ГПК України.
Вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 02.03.2010р. Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення оформлено та підписано 09.03.2010 р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.25, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
ВИРІШИВ:
1. Замінити відповідача по справі Ялтинське міське управління земельних ресурсів на його правонаступника Управління Держкомзему у м. Ялта Автономної Республіки Крим.
2. У задоволенні позову відмовити.
Копію рішення надіслати на адреси сторін та третіх осіб рекомендованою кореспонденцією.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.