ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322
РІШЕННЯ
Іменем України
12.03.2010Справа №2-27/1215-2010
За позовом – Приватного підприємства "Інтелект-С", АР Крим, м. Сімферополь, вул.. К. Маркса, 5
До відповідача - Фонду комунального майна Сімферопольської міської Ради, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Толстого, 15
Про спонукання до виконання певних дій
Суддя Н.В.Воронцова
При секретарі Мірошниченко Н.О.
представники:
Від позивача - ОСОБА_1 – засновник, паспорт НОМЕР_1, Антонова С.М., дов. у справі.
Від відповідача – Романенко О.М., дов. у справі (09.03.), не з’явився (12.03.).
Сутність спору: Позивач звернувся до Господарського суду з позовом до відповідача, та просить зобов’язати відповідача виконати рішення 55 сесії 5 скликання Сімферопольської міської Ради № 882 від 24.12.2009р. про затвердження переліку об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської Ради, що підлягають приватизації додаток № 2 пункт 18, зобов’язати також укласти договір купівлі – продажу нежитлового приміщення по вул.. К. Маркса, 5 у м. Сімферополі загальною площею 55,60 кв.м.
Позивач у судовому засіданні 09.03.2010р. уточнив позовні вимоги та разом з попередніми вимогами просить суд спонукати відповідача виконати дії по приватизації нежитлового приміщення по вул.. К. Маркса, 5 у м. Сімферополі, загальною площею 55,60 кв.м.
Суд прийняв до уваги уточнення позивача.
Відповідач проти позову заперечував. Вимоги суду не виконав, відзив на позов не надав.
Суд, за результатами судового засідання в порядку ст.. 77 ГПК України оголосив перерву на 12.03.2010р. на 15 год. 00 хв.
Позивач в порядку ст. 22 ГПК України уточнив позовні вимоги та просить суд зобов’язати відповідача виконати рішення 55 сесії 5 скликання Сімферопольської міської Ради № 882 від 24.12.2009р. про затвердження Програми приватизації об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської Ради на 2010 рік, а саме пункт 18 додатку № 2 до рішення 55 сесії 5 скликання Сімферопольської міської Ради № 882 від 24.12.2009р. Перелік об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської Ради, що підлягають приватизації. Спонукати відповідача виконати дії по приватизації нежитлового приміщення по вул.. К. Маркса, 5 літер Е у м. Сімферополі загальною площею 55,60 кв.м.
Суд прийняв до уваги уточнення позивача.
Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином. Вимоги суду не виконав, відзив на позов не надав.
Суд дійшов висновку, що не явка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті і вона може бути розглянута за наявними у неї матеріалами, в порядку ст.. 75 ГПК України.
По справі в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
встановив:
03.09.2009 р. між Комунальним підприємством «Житлово – експлуатаційного об’єднання » Центрального району м. Сімферополя ( Орендодавець ) з одного боку і позивачем ( Орендар ) було укладений договір оренди нежитлових приміщень №1026.
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору орендодавець на підставі рішення Виконавчого комітету Центрального районної ради м. Сімферополя від 18.08.2009р. № 192/11 передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул.. К. Маркса, 5, яке знаходиться на балансі Комунального підприємства « Житлово – експлуатаційного об’єднання » Центрального району м. Сімферополя. Відповідно до п. 1.2. вказаного договору загальна площа орендує мого приміщення : 55,60 кв.м., (підвал – 55,60 кв.м.), вартість якого визначена згідно незалежної експертної оцінки та складає 167404,00 грн.
Строк дії договору було встановлено до 03.09.2010 р. включно.
Судом встановлено, що рішенням 55 сесії 5 скликання Сімферопольської міської Ради № 882 від 24.12.2009р. «Про затвердження Програми приватизації об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської Ради на 2010 рік », було затверджено перелік об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської Ради, що підлягають приватизації.
Відповідно до додатку №2 до вказаного рішення вбачається, що нежитлове приміщення розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул.. К. Маркса, 5, загальною площею 55,60 кв.м. було включене до Переліку об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської Ради, що підлягають приватизації шляхом викупу орендарем.
Згідно п. 18 зазначеного переліку приватному підприємству «Інтелект – С » було надано дозвіл приватизувати шляхом викупу орендоване ним приміщення по вул.. К. Маркса, 5 в м. Сімферополі, загальною площею 55,60 кв.м.
Відповідно до ст.. 51 Закону України « Про Державну програму приватизації » у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України « Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію ) » викуп застосовується щодо об’єктів малої приватизації, включених до переліку об’єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.
Позивач звернувся до відповідача з заявою про проведення необхідних заходів по приватизації вищевказаних нежитлових приміщень.
Відповідач листом від 01.02.2010 р. відмовив позивачу в проведенні заходів по приватизації вищевказаного приміщення, посилаючись на неврегульованість питань правового характеру власності допоміжних приміщень житлового комплексу.
Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) сферою застосування Закону є галузі, які підлягають першочерговій приватизації: переробна і місцева промисловість, промисловість будівельних матеріалів, легка і харчова промисловість, будівництво, окремі види транспорту, торгівля і громадське харчування, побутове обслуговування населення, житлово-експлуатаційне і ремонтне господарство.
Цей Закон встановлює правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу.
Відповідно до ст.. 5 вказаного Закону покупцями об'єктів малої приватизації можуть бути фізичні та юридичні особи, які визнаються покупцями відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна". Не можуть бути покупцями: юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25 відсотків; органи державної влади; працівники органів приватизації та інші особи, яким відповідно до чинного законодавства заборонено займатися підприємницькою діяльністю.
Відповідно до ст.. 12 вказаного Закону ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, визначається шляхом проведення незалежної оцінки.
Відповідно до ст.. 8 вказаного Закону з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації.
Наказом Фонду державного майна України від 30.07.1998 р. №1511 було затверджено Положення про порядок визначення та застосування способів приватизації щодо об'єктів малої приватизації.
Відповідно до п. 1.1 вказаного Положення це положення регламентує порядок застосування способів приватизації об'єктів малої приватизації (крім об'єктів групи Д), передбачених Державною програмою приватизації, Законами України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", та порядок приватизації об'єктів малої приватизації.
Відповідно до п. 2. 1 вказаного Положення Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів малої приватизації, які перебувають, відповідно, у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності та підлягають: продажу на аукціоні; ( Абзац другий пункту 2.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Фонду державного майна продажу за конкурсом; викупу.
Відповідно до ч. 5 ст. 7 вказаного Закону відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли: особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з цим Законом; є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства; не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.
Вказаний перелік є вичерпним і розширенному тлумаченню не підлягає.
Відповідач вказує на той факт, що в даний час питання правового режиму власності допоміжних приміщень житлового комплексу ( підвалів, сараїв, чердаків та таке інше ), визначення категорій вказаних приміщень залишається законодавчо неврегульованим.
Відповідно до офіційного тлумачення ст.. 1 і ст.. 10 Закону України « Про приватизацію державного жилого фонду », викладеного рішенні Конституційного суду України від 02.03.2004 р. №4 – рп/2004, допоміжні приміщення ( підвали, сараї та таке інше ) передаються безоплатно у сумісну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир ( кімнат в квартирах ) багатоквартирних домів.
З вказаним суд не може погодитися в зв’язку з наступним.
Вперше в законодавстві України право власності на допоміжні приміщення будинку було закріплене за власниками квартир багатоквартирних житлових будинків в Законі України « Про приватизацію державного житлового фонду».
Однак законодавством України не визначено, а ні вичерпний перелік допоміжних приміщень, а ні перелік приміщень, які слід відносити до допоміжних, а ні критеріїв віднесення тих чи інших нежитлових приміщень до допоміжних приміщень.
На законодавчому рівні вперше перелік приміщень будинку, які є допоміжними приміщеннями, був встановлений лише з прийняттям Закону України « Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку ».
Відповідно до ст.. 1 вказаного Закону допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Таким чином, Закон встановив критерій віднесення приміщень до допоміжних, а саме – призначення приміщень для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, а також встановив перелік, приміщень, які можуть відноситися до допоміжних.
При цьому слід мати на увазі, що перелік допоміжних приміщень, визначений в ст.. 1 даного закону є приблизним, оскільки вирішуючи питання відноситься чи ні приміщення до допоміжних, слід виходити з того, чи призначені ці приміщення для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.
Визначальним для віднесення приміщень до допоміжних є відповідність приміщення критерію встановленого законом ( тобто цільове призначення цих приміщень – забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку , а не включення таких приміщень до переліку, оскільки останній є орієнтовним, тому що в ньому зазначені такі приміщення, які не в будь – якому випадку є допоміжними приміщеннями будинку.
Таким чином, після прийняття Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку » можливо говорити про те, що підвальні приміщення можуть належати до допоміжних приміщень будинку та бути призначені для обслуговування будинку ( розміщення в низ технічного обладнання тощо ), а можуть і не належати та не бути призначені для цих цілей ( здійснення торгівельної діяльності тощо ).
Таким чином, суд дійшов висновку, що до допоміжних приміщень житлових будинків відносяться лише приміщення, які саме призначені для забезпечення експлуатації і обслуговування будинку.
Вказане підтверджується технічним висновком про призначення орендованого підвального приміщення в житловому будинку по вул.. К. Маркса, 5 литер «Е» у м. Сімферополь, з якого вбачається, що орендовані підвальні приміщення не є допоміжними та не участвують в обслуговуванні та життєзабезпеченні житлового будинку.
Крім того, як встановлено судом, нежитлові приміщення, орендовані позивачем, що знаходяться за адресою : м. Сімферополь, вул.. К. Маркса, 5 літер Е, загальною площею 55,60 кв.м., ніколи не використовувалися як допоміжні. Навпаки вони використовувалися лише для здійснення в них побутового обслуговування.
Також необхідно вказати на той факт, що рішення Сімферопольської міської ради 55 – ої сесії 5 – ого скликання від 24.12.2009 р. №882, яким було затверджено Програму приватизації об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2010 р. та перелік об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що належать приватизації, ніким не скасоване та правомірність його винесення ніким не ставилася під сумнів.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом було недоплачене державне мито у сумі 85, 00 грн. за ще одну вимогу немайнового характеру.
У зв’язку з чим суд, вважає за необхідне стягнути з позивача 85, 00 грн. державного мита.
При таких обставинах, суд дійшов висновку позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 82 – 84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Зобов’язати Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради АР Крим, ( м. Симферополь, вул. Толстого, 15 ) виконати рішення 55 сесії 5 скликання Сімферопольської міської Ради № 882 від 24.12.2009р. про затвердження Програми приватизації об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської Ради на 2010 рік, а саме пункт 18 додатку № 2 до рішення 55 сесії 5 скликання Сімферопольської міської Ради № 882 від 24.12.2009р. Перелік об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської Ради, що підлягають приватизації.
3. Спонукати Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради АР Крим, ( м. Сімферополь, вул. Толстого, 15 ) виконати дії по приватизації нежитлового приміщення по вул.. К. Маркса, 5 літер Е у м. Сімферополі загальною площею 55,60 кв.м.
4. Стягнути з приватного підприємства "Інтелект-С", АР Крим, м. Сімферополь, вул.. К. Маркса, 5, (розрахункові рахунки не відомі, ЗКПО 34416487) на користь Держбюджету м. Сімферополя, ( МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) держмито в сумі 85,00 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Воронцова Н.В.