ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122
РІШЕННЯ
Іменем України
15.02.2010Справа №2-31/227-2010
За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Цивілбуд” (95013, м.Сімферополь, вул. Кримських партизан, 2б) в особі Пересувної механізованої колони №2 ТОВ „Будівельна компанія „Цивілбуд” (95048, м. Сімферополь, вул. Мілера, 58а)
до відповідача – Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (95013, АДРЕСА_1)
про стягнення 21254,15 грн.
Суддя А.В.Привалова
Представники:
Від позивача – Мустафаєва В.Р., дов. у справі
Від відповідача – не з’явився
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Цивілбуд” в особі Пересувної механізованої колони № 2 ТОВ „Будівельна компанія „Цивілбуд” звернулось до господарського суду АРК з позовом до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 21254,15 грн., у тому числі сума основного боргу у розмірі 12916,80 грн., індекс інфляції у розмірі 7321,48 грн., 3% річних у розмірі 1015,87 грн., а також просить стягнути судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору від 26.04.2007 р. щодо не поставки у визначений договором строк товару, у зв’язку з чим відповідач повинен повернути суму предоплати в розмірі 12916,80грн. і сплатити, окрім суми основного боргу, 3% річних та інфляційні втрати. В правове обгрунтування посилається на ст.ст.509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ч.1 ст.193, ч.6 ст.265 ГК України.
Представник позивача у судовому засіданні позовну заяву підтримав у повному обсязі та просив суд її задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з’явився, явку свого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка на поштовому повідомленні про отримання відповідачем судової кореспонденції. Відзиву або заперечень на позовну заяву, а також клопотань або заяв на час судового засідання відповідач до суду не надсилав.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухвавши пояснення представника позивача, надані у ході судового розгляду справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд,
ВСТАНОВИВ:
26.04.2007р. Пересувною механізованою колоною № 2 ТОВ «Будівельна компанія «Цивілбуд» (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Постачальник) був укладений договір поставки робочого одягу. Строк дії договору визначений сторонами п.5.1 до 31.12.2007 року.
Згідно п.1.1 договору Постачальник зобов’язяався поставити робочий одяг згідно замовленню Замовника, а Замовник прийняти та сплатити товар на суму 12916,80 грн.
Відповідно до п.1.2 договору оплата провадиться в формі передоплати в розмірі 100% від суми замовлення.
Пунктом 1.4 договору передбачено, що поставка товару провадиться на протязі 30 календарних днів з моменту отримання грошів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Відповідно до платіжного доручення №121 від 26.04.2007 р., яке представлено до матеріалів справи (а.с.27), ТОВ «Будівельна компанія «Цивілбуд» перерахувало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 суму коштів в розмірі 12916,80 грн. При цьому у вказаному платіжному дорученні у графі призначення платежу зазначено : за костюм робоч. згідно рахунку 59 від 25.04.2007 р.
Проте, відповідач відповідно до умов договору робочий одяг позивачу не поставив.
05.07.2007 р. позивач направив на адресу відповідача претензію №100, якою вимагав у строк до 11.07.2007 р. поставити на адресу ТОВ «Будівельна компанія «Цивілбуд» робочий одяг у повному обсязі або повернути гроші у сумі 12916,80 грн.
13.08.2007 р. позивач повторно направив претензію на адресу відповідача з вимогою виконати свої зобов’язання з поставки робочого одягу або повернення суми передоплати в розмірі 12916,80 грн.
Відповідач заявлені позивачем вимогі залишив без відповіді, грошові кошти в сумі 12916,80 грн. на адресу позивача не перерахував, що з’явилось підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.
Пунктами 2.1, 2.2 договору встановлено, що кожна сторона зобов’язується виконати свої зобов’язання за договором. Відповідальність сторін за порушення договорних зобов’язань встановлюється у вигляді відшкодування збитків, понесених однією стороною з вини іншої сторони.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, відповідно до п.1.2 договору, сплатив відповідачу суму передоплати в розмірі 100% від суми замовлення - 12916,80 грн., проте відповідач, свої зобов’язання, встановлені умовами договору б/н від 26.04.2007р. щодо поставки робочого одягу позивачу, не виконав.
Доказів здійснення поставки робочого одягу на адресу позивача, відповідно договору від 26.04.2007 р., укладеного між сторонами по справі, відповідачем суду не надано.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вже зазначалось, претензіями №100 від 05.07.2007р. та №130 від 13.08.2007р., позивач неодноразово вимагав від відповідача виконати свої зобов’язання за договором від 26.04.2007р. або повернути суму передоплати в розмірі 12916,80 грн., але вказані претензії були залишени відповідачем без відповіді, грошови кошти повернути не були.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 12916,80 грн. сплаченої на його користь позивачем, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В частині позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 1015,87грн. та інфляційних втрат в розмірі 7321,48грн. суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.
Позивач правовою підставою позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції визначає положення статті 625 Цивільного кодексу України.
Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зі змісту наведених приписів закону слідує, що правовою природою цих платежів є відповідальність боржника за порушення грошового зобов’язання, тобто йдеться про проценти, що є окремою формою цивільно-правової відповідальністі за порушення саме грошових зобов’язань.
Договором від 26.04.2007 р., укладеним між сторонами по справі, передбачено зобов’язання відповідача виконати певні дії, а саме – поставити товар згідно заявки замовника. Зобов’язань щодо сплати позивачу грошових коштів, у тому числі щодо повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар, умовами цього договору не передбачено.
Отже, аналізуючи положення договору від 26.04.2007 р., суд прийшов до висновку, що відповідач не має відповідного грошового зобов’язання перед позивачем за умовами цього договору.
На думку суду, в даному випадку неповернення відповідачем позивачу попередньої оплати через непоставку товару, слід кваліфікувати як користування чужими грошовими коштами у контексті ст.536 Цивільного кодексу України.
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Проте, позивачем не надано доказів виникнення у відповідача грошового зобов’язання перед позивачем відповідно до невиконання умов договору від 26.04.2007р.
З огляду на вищевикладене, відсутні правові підстави, передбачені ст.625 Цивільного коедксу України, для стягення з відповідача збитків від інфляції в сумі 7321,48 грн. та 3% річних в сумі 1015,87 грн., оскільки у відповідача не виникло грошового зобов’язання перед позивачем за невиконання умов договору щодо поставки робочого одягу, через відсутність такого зобов’язання.
Таким чином, у задоволенні позову в цієї частині позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст.49 ГПК України.
Вступна та резолютивна частина рішення оголошена в судовому засіданні 15.02.2010р. Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення оформлено та підписано 18.02.2010р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43,49,75,82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд,
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (95013, АДРЕСА_2; р/р 2605301009079 КРФ ВАТ «Кредобанк» м.Сімферополь, МФО 324913, Ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Цивілбуд” в особі Пересувної механізованої колони № 2 ТОВ „Будівельна компанія „Цивілбуд” (95048, м. Сімферополь, вул. Мілера, 58а, р/р 26003054903075, в КРУ Приватбанк м.Сімферополь, МФО 384436, ЗКПО 34057767) 12916,80грн. основного боргу, 129,17грн. державного мита та 143,42грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1015,87 грн. та індексу інфляції в сумі 7321,48 грн. відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Копію рішення направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.