Справа № 2-1805/10

РІШЕННЯ

Іменем України

       27 квітня  2010  року                                                             м. Вінниця

Замостянський районний суд м. Вінниці в складі:

головуючого судді Клапоущака С.Ю.,

при секретарі Гнасько Н.О.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Круголя Ю.В.,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні  в м. Вінниці  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання права власності,

                                                                  в с т а н о в и в:    

             ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вінницької міської ради про визнання права власності на самочинно реконструйовану квартиру, визнання дійсними договори купівлі-продажу та визнання права власності на гаражі, мотивуючи вимоги тим, що він є власником  квартири АДРЕСА_1. Враховуючи, що квартира знаходиться на першому поверсі багатоквартирного будинку, відповідно балкону та будь-яких зручностей для сушіння білизни, зберігання великих речей не було, тому він у 2004 р., з метою покращення житлових умов, за власні кошти реконструював квартиру, добудувавши прихожу, площею 13,4 кв.м., яка на сьогоднішній день використовується ним за призначенням та знаходиться в належному стані, так як збудована з дотриманням всіх будівельних, пожежних та санітарних норм. Вхід в квартиру знаходиться з іншого боку від загального під’їзду і здійснюється через прибудову, тому вона не порушує прав та інтересів інших осіб. Однак вільно користуватись та розпорядитись квартирою він не може, оскільки реконструкція була проведена самовільно.  Крім того, в 2000р. він придбав гараж АДРЕСА_2 у ОСОБА_3, про що між ними 04.05.2000р. було укладено в письмовій формі договір купівлі-продажу. Однак нотаріально договір вони не посвідчили, оскільки ОСОБА_3, отримавши розрахунок за гараж, передав документи та ключі, і вважав, що істотні умови договору виконані. В 2006р. на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_4 від 21.10.2006р. він придбав гараж АДРЕСА_3. Під час укладення договору  вони домовились про вартість гаража, яка була передана продавцю ще до підписання договору, а відповідно до акту прийому-передачі від 21.10.2006р., продавець передав позивачу документи та ключі від гаража АДРЕСА_3. Тому істотні умови договору були виконані. Коли він звернувся до відповідних органів для реєстрації гаражів, йому було відмовлено, оскільки договори не посвідчені нотаріально, однак звернутись до нотаріуса він не може, в зв’язку з відсутністю продавців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресами, вказаними в договорах. Крім того, як йому відомо, вони виїхали за межі України. Але під час підписання договорів були виконані всі істотні умови договору, тому він звернувся до суду.

       В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі за обставин, викладених в позові.  Не заперечив проти розгляду справи та винесення рішення у попередньому судовому засіданні.  

    Представник відповідача виконкому Вінницької міської ради Круголь Ю.В. позов  визнав. Не заперечив про розгляду справи та винесення рішення в попередньому судовому засіданні.

            Оскільки відповідач визнав позов і визнання позову не суперечить закону, не порушує прав і законних інтересів інших осіб, суд вважає можливим розглянути справу по суті в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст.ст. 130, 174 ЦПК України.

Сторони не заперечували проти розгляду даної цивільної справи в попередньому судовому засіданні та ухваленні рішення про задоволення позову.

Заслухавши сторони та оглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки він обґрунтований, доведений позивачем, відповідає матеріальному закону, визнаний представником відповідача, і це визнання не суперечить закону і не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, що не суперечать закону.

Непорушність права власності гарантується ст. 321 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

          Стаття 383 ЦК України передбачає, що власник квартири на свій розсуд має право здійснювати ремонт і зміни у квартирі, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

           За ст. 11 ЦК України, договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків.

      Ст. 626 ЦК України встановлює, що договір це домовленість сторін, спрямована на встановлення. зміну та припинення цивільних прав та обов’язків, договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору, ст. 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами, а ст. 631 ЦК України - що строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права та виконувати свої обов’язки. Одним з видів договорів є договір купівлі-продажу, який включає до себе зобов'язання однієї сторони (продавця) передати майно у власність другій стороні (покупцеві), покупець приймає, або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму, в тому рахунку і на умовах кредиту з відстроченням або розстроченням платежу - ст.ст. 655, 694 ЦК України.

           Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

      За ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

      Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

        Згідно ч.3 п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з’ясування і дослідження інших обставин справи.

              В судовому засіданні встановлено, що в 2004р. позивач реконструював власну квартиру АДРЕСА_1 шляхом добудови прихожої для поліпшення житлових умов.

            Крім того, 04.05.2000р. позивач придбав гараж АДРЕСА_2, під літ. А, площею 19,6кв.м., про що між ним та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, а 21.10.2006р. позивач придбав гараж АДРЕСА_3, під літ. А, площею 21,3кв.м та погребом літ. п/А.  Вищевказані гаражі позивач придбав на підставі договорів купівлі-продажу укладених з попередніми власниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно. Умови даних договорів позивачем були виконані в повному обсязі, а відповідачами в свою чергу не виконані вимоги нотаріального посвідчення договорів. В даний час ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виїхали за межі України, що робить неможливим звернення позивача до нотаріуса. Дані факти представник відповідача визнав в судовому засіданні.

    Викладені обставини суд вважає такими, що мають істотне значення для справи, тому приходить до висновку, що в даному конкретному випадку позивача можливо визнати власником реконструйованої квартири АДРЕСА_1, яка складається з приміщень: 1,2-1  коридор (16,3кв.м.), 1,2-2 коридор (3,8кв.м.), 1,2-3 кімната (9,1кв.м.), 1,2-4 кімната (11,8кв.м.), 1,2-5 санвузол (8,1кв.м.), 1,2-6 кладова (2,0кв.м.), 1,2-7 кухня (17,7кв.м.), 1,2-8 коридор (3,3кв.м.), 1,2-9 туалет (1,6кв.м.), 1,2-10 кімната (16,6кв.м.), 1,2-11 кімната (14,4кв.м.), 1,2-12 кладова (2,4кв.м.), 1,2-13 прихожа (13,4кв.м.)  та гаражів АДРЕСА_2, літ А, площею 19,6кв.м.;  АДРЕСА_3.

      На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11,220, 319,321, 328, 383, 655, 626, 629, 631, 657, ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» №2 від 12.06.2009р., ст.ст. 5,8,10,11,57,60,130,174,208,209,212, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

                                                                   в и р і ш и в :

  Позов задоволити повністю.

      Визнати за ОСОБА_1 право власності на   реконструйовану  квартиру АДРЕСА_1, яка складається з приміщень: 1,2-1  коридор (16,3кв.м.), 1,2-2 коридор (3,8кв.м.), 1,2-3 кімната (9,1кв.м.), 1,2-4 кімната (11,8кв.м.), 1,2-5 санвузол (8,1кв.м.), 1,2-6 кладова (2,0кв.м.), 1,2-7 кухня (17,7кв.м.), 1,2-8 коридор (3,3кв.м.), 1,2-9 туалет (1,6кв.м.), 1,2-10 кімната (16,6кв.м.), 1,2-11 кімната (14,4кв.м.), 1,2-12 кладова (2,4кв.м.), 1,2-13 прихожа (13,4кв.м.).      

Визнати дійсним договір купівлі-продажу гаража, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 04.05.2000р.  

Визнати за ОСОБА_1, право власності на гараж АДРЕСА_2, який позначений на плані літ. А, площею 19,6кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу гаража, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 від 21.10.2006р.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж АДРЕСА_3, позначений на плані літ. А, площею 21,3кв.м. з погребом літ. п/А, що розташований за адресою: АДРЕСА_3.

           Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Замостянський районний суд м. Вінниці шляхом подання в                    10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом  20 днів апеляційної скарги.

            Повний текст рішення виготовлено 29.04.2010 року.

                                   Головуючий        / підпис/

З оригіналом згідно :

Суддя  Замостянського районного суду м. Вінниці                                       Клапоущак С.Ю.

секретар :