САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 2-1429/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2010 року Самарський районній суд м. Дніпропетровська у складі:

    головуючого судді                         Румянцева О.П.

    при секретарі                             Бакум І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська про поновлення пропущеного строку, встановлення надбавки до пенсії за віком, перерахунку пенсії та стягнення щомісячно не нарахованої та не сплаченої соціальної допомоги,  -

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовними вимогами до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська про поновлення пропущеного строку, встановлення надбавки до пенсії за віком, перерахунку пенсії та стягнення щомісячно не нарахованої та не сплаченої соціальної допомоги.

          В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що вона має статус "дитини війни", тому має право на пільги, передбачені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а саме, на щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком, яка йому виплачується не в повному обсязі. Крім того, позивач посилається на Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, яким було визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", що обмежили розмір соціальних виплат.

    Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.  

Представник відповідача - Управління пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову на тих підставах, що мінімальний розмір пенсії за віком, який визначається відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, у випадку підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» застосовуватись не може, оскільки застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».    

          Дослідивши надані сторонами докази та чинне законодавство, судом встановлені наступні обставини.

          ОСОБА_1 має статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням, в якому проставлено відмітку "дитина війни", та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду Самарського району м. Дніпропетровська.  

          Правовий статус дітей війни визначений Законом України «Про соціальний захист дітей війни»  №  2195-IV від 18.11.2004 р.

          Відповідно до статті 6 цього Закону, дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

           Згідно ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", у 2007 р. підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р. положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, положення законів, визнаних неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність у позивача права на отримання надбавки до пенсії як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з 09 липня 2007 р. - з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність законодавчого врегулювання щодо розміру мінімальної пенсії за віком, з якого необхідно виходити при здійсненні розрахунку підвищення до пенсії дітям війни. Також, суд не погоджується з позицією відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин мінімального розміру пенсії за віком, визначеного Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який, згідно ч.3 ст. 28 цього Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з зазначеним Законом, оскільки в разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.

У ст. 95 Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР зазначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Статтею 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України.

Дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", який був чинний до винесення Рішення Конституційного Суду України, зокрема, до 09 липня 2007 року. Положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії в часі, тому на період часу до 09 липня 2007 року не поширюється.

Пунктом 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ст. 6 закону України "Про соціальний захист дітей війни", якою визначалось, що дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення п. 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнанні такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними.

           Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнання неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

           З урахуванням викладеного, суд проходить до висновку, що в період з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року позивач не мав права на перерахунок пенсії, оскільки положення Закону України "Про Державний бюджет України" втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом відповідного Рішення Конституційного Суду України, та набув права на отримання надбавки до пенсії лише з 22 травня 2008 року - з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України.

    У 2009 році зміст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не змінювався та розмір підвищення не корегувався, тому розмір підвищення до пенсії як "Дитині війни" має бути таким як і у 2007-2008 роках.

           З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Самарському  районі м. Дніпропетровська, яка виразилася у ненарахуванні та невиплаті позивачу ОСОБА_1, як дитині війни, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року,  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року надбавки до пенсії  відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195 від 18.11.2004 р. (в редакції Закону від 19.12.2006 р.), в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.

    Вимога позивача щодо поновлення їй строку звернення до суду є безпідставною, оскільки усі заявлені позовні вимоги охоплюються строком позовної давності, передбаченим ст.257 ЦК України, тому зазначена вимога задоволенню не підлягає.

    Крім того, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу надбавки до пенсії, як дитині війни на підставі відповідних правових норм, зазначених у судовому рішенні, тому не проводить розрахунок та стягнення цих виплат.

      Судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у відповідності до ч.1 ст.88 УПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-64,  88, 114, 118, 119, 215  ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська, яка виразилася у не нарахуванні і не виплаті ОСОБА_1, як дитині війни, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року надбавки до пенсії  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 від 18.11.2004 р. (в редакції Закону від 19.12.2006 р.), в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.

  Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як дитині війни, надбавки до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 від 18.11.2004 р. (в редакції Закону від 19.12.2006 р.), в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року включно, за виключенням сум, що вже нею отримані.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити .

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті держмита у сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн., а всього 171 грн.  

    Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя                                         О.П.Румянцев