РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 2- 91 /2010

    10 березня 2010 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючого Малишенко Т.О.,  при секретарі Брагіда А.А., за участю сторін : представника позивача     Салій О.О.,  відповідача ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Акціонерного банку “Київська Русь”  до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

УСТАНОВИВ:

    У грудня місяці 2009 року Акціонерний Банк “Київська Русь”   звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4  про  стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 13801   гривня 94 копійки  та судові витрати.

    Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги, посилавшись на невиконання відповідачем умов кредитного договору щодо повернення кредиту та сплати    процентів за користування ним та штрафу.

Відповідач ОСОБА_4  позовні вимоги  визнав частково. Пояснив   суду, що  кредит та відсотки він дійсно заборгував позивачу, але штраф платити відмовляється, так як  така санкція як штраф  в умовах укладеного договору не  обговорювалась.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши  письмові матеріали справи,  прийшов до висновку  про доцільність задоволення позовних вимог частково  з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно кредитного договору № 5607-20/3-2   від 21 липня  2003   року Акціонерний банк “Київська Русь” ”  - позивач у справі (далі Кредитор), надав ОСОБА_4  - відповідачеві у справі (далі Позичальник), кредит у вигляді грошових коштів  -  на суму 36 000 ( тридцять шість тисяч) доларів США, строком    на  12   місяців з  21 липня 2003  року  по  20 липня  2004 року. За користування кредитом Позичальник зобов'язався сплачувати процентну ставку  у розмірі 16 % річних.   Погашення заборгованості по кредиту повинно здійснюватись відповідно до  Графіка погашення кредиту, який  визначено п. 1.2.  Договору  щомісячно частками від суми кредиту. Строк внесення щомісячних платежів встановлений 28 та з 30 по 31 число  кожного місяця.  До зазначеного договору  сторонами укладалися неодноразово додаткові угоди :  від 21.07.2004 року; від  07.04.2005 року;  від  24.03.2006 року;  від 18.07.2006 року; від 25.12.2006 року;  від 27.12.2007 року;  якими сторони  переносили терміни сплати  кредитних сум.  Відповідно до останньої додаткової угоди від 27.12.2007 року  кінцевий термін погашення заборгованості по укладеному сторонами кредитному договору визначено  - не пізніше 25 червня 2008 року.

    Позивач свої  зобов’язання по договору виконав  перед відповідачем повністю,  про що свідчать  надані суду витяги з  квитанцій про проведені банківські операції, про що не заперечує і сам відповідач. .

    Відповідач свої взяті  на себе зобов’язання не виконав у повному обсязі та  у відповідності до умов, укладеного договору.

    Позивач подав до суду уточнення позовних вимог відповідно до яких  станом на 10.03.2010 року загальна сума заборгованості відповідача,  у перерахунку на національну грошову одиницю України по встановленому курсу Національного банку України, складає :  111406 гривень 74 копійки, з яких : 78802 гривні 08 копійок – основна заборгованість; 12751 гривня 73 копійки  - відсотки; 18331 гривня 26  копійок  - штраф за прострочення погашення кредиту;  1521 гривня 67 копійок – штраф за прострочення погашення відсотків.

Розглядаючи підстави для задоволення чи відмову у задоволенні визначених позивачем сум позовних вимог, суд  виходив з такого.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України,  якщо позичальник  своєчасно не  повернув суму  позики, він зобов’язаний  сплатити грошову суму відповідно до  статті 625 цього Кодексу.

Ст. 625 ЦК України передбачено, що  боржник не звільняється від відповідальності  за неможливість виконання  ним грошового зобов’язання.  Боржник, який прострочив  виконання зобов’язань повинен сплатити кредитору суму боргу з урахуванням  відсотків, встановлених  договором.

Враховуючи викладене,  суд вважає  вимоги позивача про стягнення сум основного боргу -  78802 гривні 26 копійок  та відсотків – 12751 гривня 73 копійки , всього  у загальному  розмірі  91 553 гривні  81 копійка  такими, що підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Натомість у задоволенні позовних вимог  про стягнення штрафу  позивачеві необхідно відмовити з огляду на таке.  

Відповідно до ст. 624 ЦК України  якщо за порушення  зобов’язань  встановлена неустойка, то  вона підлягає стягненню  у повному обсязі.

    В ст. 549 ЦК України дано визначення поняття неустойка , тобто  грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі  порушення боржником зобов’язань.

    Неустойка встановлена законодавством у двох виглядах : штраф і пеня.

    Ч. 2 ст. 549 визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється  у відсотках від суми невиконаного  або неналежно виконаного зобов’язання.

Ч.3 зазначеної статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках  від суми  несвоєчасно виконаного грошового  зобов’язання  за кожен день прострочки виконання.

Оскільки позовні вимоги  позивача  про стягнення неустойки визначені  поняттям штраф,  а укладений договір  кредиту не передбачає  та не встановлює конкретних   розмірів  його встановлення та визначення,  то судом не знайдено  підстав для задоволення вимог позивача про стягнення нарахованих них сум  штрафу за несвоєчасне погашення  основної суми кредиту та відсотків.

За правилами ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалюється рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

    Керуючись ст. 209, 215, 226 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4  на користь Акціонерного банку  “Київська Русь” заборгованість за кредитним  договором номер  5607-20/3-2 від 21.07.2003 року  91 553 гривні 81 копійка, а також понесені судові витрати у сумі  1035 гривень 53 копійки, всього   92 589 гривень 34 копійки.

Рішення  суду може бути оскаржено в апеляційному порядку  до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд шляхом подачі  в 10-ти денний строк з дня проголошення  рішення заяви  про апеляційне оскарження  і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії  до апеляційної інстанції або в порядку  ч.4 ст. 295 ЦПК  України.

Повне рішення виготовлено 15.03.2010 року.  

Суддя