Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м   У К Р А Ї Н И

Справа номер 2-349/2010 р.

07 червня 2010 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючого Малишенко Т.О.

при секретарі Брагіда А.А.

за участі сторін: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2

Розглянувши у  попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 – про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу в зв’язку з тим, що сумісне життя з відповідачем не склалося в силу психологічної несумісності та різних поглядів на сімейне життя .

В попередньому судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала в повному об’ємі, просила розірвати шлюб, оскільки сім’я розпалась остаточно. Посилається на те, що на грунті психологічної несумісності між ними з чоловіком склалися неприязні стосунки, що привело до відчуженості. Ведення сумісного господарства припинили з 01.12.2009 року, проживають окремо,  сімейних стосунків не підтримують. Майнового спору на час розгляду справи в суді немає. Дитина проживає разом з позивачкою, а щодо матеріального забезпечення дитини вона звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів. Просила не надавати строк для примирення, а розірвати шлюб, оскільки подальше збереження сім’ї неможливе.

Відповідач у попередньому судовому засіданні визнав позовні вимоги, повідомив, що в силу психологічної несумісності вони з позивачем припинили сімейні стосунки. З грудня 2009 року проживають окремо, дитина проживає з позивачкою, а він буде сплачувати аліменти на утримання дитини за рішенням суду. Майнового спору між ними немає, просив строк для примирення не надавати, оскільки сім’я розпалась остаточно.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову відповідачем ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 ЦПК України. Згідно ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, якщо визнання позову відповідачем не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 22.08.2008 року. Від спільного шлюбу мають сина ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вислухавши  сторони та дослідивши письмові матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін. Між сторонами склались негативні стосунки внаслідок психологічної несумісності, що привело до відчуженості, сторони не ведуть сумісного господарства з  грудня 2009  року. Судом встановлено, що майнового спору на час розгляду справи в суді немає. Дитина проживає з позивачкою, а відповідач буде сплачувати аліменти на утримання дитини.  

При таких обставинах справи суд вважає, що недоцільно відкладати слухання справи і надавати сторонам строк для примирення.

Керуючись ст.ст.110, 112 Сімейного Кодексу України, ст.ст.10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який зареєстровано 22 серпня 2008 року у Відділі реєстрації актів  цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, актовий запис №114.

ОСОБА_2 звільнити від сплати судового збору на підставі п.18 ст.4 Декрету КМ України “Про державне мито”.

ОСОБА_1 від сплати держмита при отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу звільнити  на підставі п.18 ст.4 Декрету КМ України  “Про Державне Мито”.

ОСОБА_2 від сплати держмита при отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу звільнити  на підставі п.18 ст.4 Декрету КМ України  “Про Державне Мито”.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею  її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя