РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 2-128/2010

    20 квітня 2010 року Славутицький міський суд Київської області у складі :

головуючого :     Малишенко Т.О.;

при секретарі :     Брагіда А.А.

з участю сторін :позивача     ОСОБА_1, відповідача     ОСОБА_2, інші відповідачі не з’явилися..

Розглянувши у відкритому  судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ДО  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5, ОСОБА_2 про усунення порушень права власника та  визнання особами, що втратили право  користування  житловим приміщенням та стягнення моральної шкоди, -

УСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1  з позовними вимогами до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2  про усунення порушень права власника та  визнання особами, що втратили право  користування  житловим приміщенням та стягнення моральної шкоди .

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що у відповідності до договору купівлі – продажу  позивач придбав у власність  житлове приміщення – квартиру за адресою  АДРЕСА_1.  Відповідачі не знялися з реєстрації  по зазначеній квартирі, що є перешкодою для належного використання за призначенням власності позивача.  Позивач вважає, що  внаслідок порушення його права власності  йому спричинена моральна шкода. Оскільки  відповідачами  ОСОБА_3, ОСОБА_6 та  ОСОБА_5 , які в даний час є громадянами Росії,  надано  довіреність на   здійснення дій, пов’язаних  зі зняттям їх із реєстрації  відповідачу ОСОБА_2, а зняття з реєстрації не відбулося, то  позивач вважає необхідним стягнути  завдану йому моральну шкоду  саме з відповідачки ОСОБА_2

У судовому засіданні позивач  підтримав позовні вимоги і просив визнати  відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та  ОСОБА_5  особами, що втратили право  користування житловим приміщенням за адресою : АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачки ОСОБА_2  понесені ним витрати по оплаті послуг правової допомоги,  інформаційно – технічного забезпечення  та моральну шкоду у розмірі  2000 гривень.

Відповідачка  ОСОБА_2  позовні вимоги визнала частково, погодившись з тим, що необхідно визнати  відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та  ОСОБА_5  особами, що втратили право  користування житловим приміщенням за адресою : АДРЕСА_1.  Заперечувала проти стягнення з неї  моральної шкоди та понесених судових витрат та пояснила суду, що  вона вчинила усі необхідні дії, які від неї залежали для зняття з реєстрації за вказаною адресою відповідачів,  які є її близькими родичами та надали їй відповідні доручення, але   СГІРФО Славутицького МВ  їй у цьому було відмовлено з підстав, визначених  Законом України  “Про громадянство в Україні”.

Суд вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає  частковому  задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно витягу  з державного реєстру про реєстрацію права  власності на нерухоме майно, на підставі  договору купівлі – продажу  № 2504 від 27.10.2009 року , посвідченого  державним нотаріусом  Славутицької міської державної нотаріальної контри, квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 - позивачу по справі. Зазначене майно зареєстроване  в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно  29.10.2009  року.  ( а.с.13)

Відповідно до укладеного  договору купівлі – продажу, зокрема п. 14  представник продавця брав на себе зобов’язання  сплатити всю заборгованість за  комунальні послуги, зняти з реєстраційного обліку осіб, які  в ній прописані  та звільнити квартиру від  наявності в ній речей не пізніше до  30 листопада 2009 року. ( а.с.12).

Як з’ясовано, відповідачі квартиру звільнили  і передали позивачу ключі у встановлений Договором строк, але до цього часу так і не знялися з реєстраційного обліку з належного позивачу на праві особистої приватної власності житлового приміщення.  Як слідує із довідки Ф-3  відповідачі  ОСОБА_4, ОСОБА_3,  ОСОБА_5 станом на  04.01.2010 року з реєстраційного обліку не зняті та значаться зареєстрованими за адресою місця знаходження  квартири позивача.

В подальшому позивачем, як особою, відповідальною за утримання даного житлового приміщення, були укладені договори про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення з КП "ЖКЦ" .

Ст. 316 ЦК України передбачено, що  право власності є право особи на річ (майно) , яке вона здійснює  відповідно до закону  за своєю волею незалежно від волі  інших осіб.

У відповідності до вимог ст. 317 ЦК України  власнику надається право  володіння, користування та  розпорядження своїм майном.  Але як з’ясовано у ході судового засідання, позивач обмежений у даний час у цих правах та йому  створено певні перешкоди  у користуванні, володінні та праві розпоряджатися  своїм майном у повному обсязі як повноправному власникові нерухомого майна.

Згідно ст.  391 ЦК України  позивач, як власник  нерухомого майна має право  вимагати  усунення будь – яких порушень своїх прав,  якщо вони не поєднані з  позбавленням права володіння.

Судом добуто усі підстави вважати, що  позивач набув права власності  на вищевказане житлове приміщення  у відповідності до вимог закону на підставі договору купівлі – продажу та шляхом внесення  відповідних даних до державного реєстру.  Після офіційного набуття права власності  на це майно позивач, як його власник не надавав відповідачам  прав на  вселення , користування або реєстрацію у своєму житловому приміщенні.  Таким чином, згідно чинного законодавства,  відповідачі втратили право  користування житловим приміщенням з дня, визначеного договором купівлі – продажу.

При вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення позову в частині  стягнення моральної шкоди, суд виходив з такого.

На підставі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого  особистого майнового або немайнового права та інтересу. Крім того, ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення  її права.   Відповідно до загальних норм  цивільно – правової відповідальності  підставою для стягнення моральної (немайнової ) шкоди  є : наявність  такої шкоди, противоправність діяння і її заподіювача, наявність вини  останнього в її заподіянні.

При вирішенні даного спору, судом не визначено  жодної із підстав  для встановлення винних чи противоправних дій відповідача  ОСОБА_2  Так судом встановлено, що вона , як особа, яка мала повноваження від інших відповідачів, зверталася  до органу реєстрації з відповідною письмовою заявою про зняття відповідачів з реєстрації за адресою  квартири позивача, але їй у цьому було відмовлено, про що свідчить відповідна довідка органу МВС України в Київській області. ( а.с.32, 33).  

Таким чином, факту противоправних та винних дій чи бездіяльності з боку відповідачки  ОСОБА_2 , які б спричинили  позивачеві моральні чи фізичні страждання,  судом не встановлено, а тому підстав для задоволення вимог про стягнення  моральної шкоди немає.

    На підставі викладеного та керуючись ст. 209, 215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

    Позов задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3,  ОСОБА_4, ОСОБА_5  особами, що втратили право користування  жилим приміщенням, яке розташоване за  адресою : АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з  ОСОБА_3,  ОСОБА_4, ОСОБА_5  в солідарному порядку   судовий збір  у сумі 8 гривень  50 копійок.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд шляхом подачі  в 10-ти денний строк  з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку  ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Повне рішення виготовлено 23.04.2010 року.

Суддя