Справа №22-ц-1232-Ф/07                                    Головуючий суду першої інстанції Короткова Л.М.

                                                                                Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції

                                                                                Мудрова В.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25   липня   2007   року   колегія   суддів   судової   палати   у   цивільних   справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м.  Феодосії в складі:

Головуючого - судді                                Ломанової Л.О.,

суддів                                                        Притуленко О.В., Мудрової В.В.

при секретарі                                           Брежнєвій O.K.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Феодосії матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2на ухвалу Керченського міського суду АР Крим від 5 червня 2007 року про забезпечення позову,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2. про відшкодування збитків,  завданих у наслідок злочину,  та стягнення моральної шкоди.

Вимоги позову мотивовані тим,  що відповідач умисне заподіяв тілесні ушкодження позивачці,  у зв'язку з чим був осуджений за частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України. У наслідок дій відповідача позивачка була вимушена довго лікуватися,  у зв'язку з чим позивачка понесла матеріальні затрати. У позові зазначено,  що відповідач своїми діями також спричинив позивачці моральні страждання. Посилаючись на зазначене,  позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь 8385,  47 грн. у відшкодування збитків та 100 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

1 червня 2007 року ОСОБА_1. надала до суду заяву про забезпечення позову,  в якій просила суд накласти арешт на домоволодіння АДРЕСА_1,  що належить відповідачу,  посилаючись на те,  що незабезпечення позову може утруднити виконання рішення суду.

Ухвалою Керченського міського суду АР Крим від 5 червня 2007 року заяву позивачки про забезпечення позову було задоволено. Накладено арешт на домоволодіння АДРЕСА_1,  зареєстрованого за ОСОБА_2.,  заборонивши відчуження іншим особам під будь-яким приводом.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду відповідач подав апеляційну скаргу,  де ставить питання про її скасування з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

У скарзі зазначено,  що оскаржувана ухвала суду була постановлена в порушення вимог законодавства без заяви позивачки,  не на попередньому судовому засіданні. Також апелянт вказує,  що копія цієї ухвали не була негайно,  після її постановления,  вислана на його адресу.

Заслухавши суддю-доповідача,  дослідивши матеріали справи,  доводи апеляційної скарги,  вислухавши пояснення сторін,  колегія суддів дійшла висновку,  що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі -Кодекс) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд

2

перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,  заявлених у суді першої інстанції.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того,  що незабезпечення позову можу утруднити виконання рішення.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає обґрунтованими.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 152 Кодексу позов майнового характеру дозволяється забезпечуватися шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти,  що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Такі ж роз'яснення містяться у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Враховуючи наведене колегія суддів приходить до висновку,  що суд першої інстанції правомірно,  з урахуванням вимог Закону,  наклав арешт на домоволодіння АДРЕСА_1.

Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції вимог статей 151 та 153 Кодексу,  які полягають у постановленні оскаржуваної ухвали без відповідній заяви позивачки не можуть бути взяті до уваги колегією суддів,  оскільки у матеріалах справи є заява ОСОБА_1про забезпечення позову (а.с. 45).

Також посилання апелянта на несвоєчасне відправлення копії оскаржуваної ухвали суду не може бути підставою для скасування цієї ухвали,  оскільки не мають правового значення по суті цього спору.

Доводи апелянта щодо постановления оскарженої ухвали суду не на попередньому судовому засіданні не можна визнати обґрунтованими,  оскільки відповідно до частини З статті 151 Кодексу забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи,  якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку,  що апеляційна скарга,  відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 307 Кодексу,  підлягає відхиленню,  а ухвала Керченського міського суду АР Крим від 5 червня 2007 року про забезпечення позову - залишенню без змін.

На підставі вказаного і керуючись статтею 303,  пунктом 1 частини 2 статті 307,  пунктом 1 частини 1 статті 312,  статтями 313,  314 та статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України,  колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити.

Ухвалу Керченського міського суду АР Крим від 5 червня 2007 року про забезпечення позову залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення,  однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.