У Х В А Л А

                                    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року червня місяця 07 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

                   Головуючого, судді Синельщікової О.В.

                                          суддів Яковенко Л.Г.

Летягіної О.В.

                              при секретарі Іванові О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом заступника прокурора м. Ялти в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 лютого 2010 року,

                                         ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 лютого 2010 року позовні вимоги заступника прокурора м. Ялти в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задоволено частково.

Зобов’язано ОСОБА_7 ліквідувати вигрібну яму у дворі будинку № 5 по вул. Більшовицька у м. Ялта.

З ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стягнено у відшкодування матеріальної шкоди 2654 грн. та судові витрати в сумі 500 грн.

З ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стягнено у відшкодування моральної шкоди 500 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З ОСОБА_7 на користь держави стягнено судовий збір  в сумі 265 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгяду справи в розмірі 120 грн.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_7 ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що суд першої інстанції не повинен був приймати до уваги висновок експерта № 2390 від 30 листопада 2007 року, оскільки зазначена експертиза проводилася у іншій цивільній справі більш ніж два роки назад, отже не може встановити причини залиття, яке сталося через два роки після проведення експертизи. Також, посилається на те, що судом необґрунтовано було відмовлено їй у задоволенні клопотання про призначення експертизи у цій цивільній справі. Крім того, вказує, що позивачі не надали доказів того, що належна їй вигрібна яма має будь-які технічні недоліки, які призводять до підтоплення будинку позивачів. Отже вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для покладення на неї обов’язку з відшкодування матеріальної шкоди.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідачку, позивачку, прокурора, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно висновку експерта однією із причин виникнення сирості у житловій кімнаті позивачів можливо є розташування житлового будинку на ділянці по уклону нижче вигрібної ями відповідачки. Суд дійшов висновку, що відповідачка в порушення вимог статті 60 Цивільного процесуального кодексу України не довела відсутності своєї вини у затопленні квартири позивачів, підписала мирову угоду у іншій цивільній справі, а тому повинна відшкодувати моральну шкоду і ліквідувати вигрібну яму.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з таким вирішенням спору, вважає, що при розгляді справи суд першої інстанції припустився порушень норм процесуального права.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що, звернувшись з позовом до суду в порядку статті 45 Цивільного процесуального кодексу України в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6, заступник прокурора м. Ялта просив: зобов’язати ОСОБА_7 ліквідувати вигрібну яму, розташовану у дворі будинку АДРЕСА_1, а у випадку невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, покласти обов’язок по ліквідації вигрібної ями на позивачів з послідуючим відшкодуванням ОСОБА_7 понесених позивачами витрат; стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 витрати, пов’язані з проведенням судової будівельно-технічної експертизи у цивільній справі № 2-152/08 у сумі 1126,08 грн., а також витрати за надання СПД ОСОБА_8 висновку спеціаліста № 907/1 від 01 червня 2009 року в сумі 500 грн.; стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 матеріальну шкоду в сумі 2654 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Зазначені позовні вимоги оскаржуваним судовим рішенням задоволено частково.

Апеляційним судом також встановлено, що ухвалою Ялтинського міського суду від 20 лютого 2008 року у справі № 2-152/08 за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_5 до ОСОБА_7, третя особа – ВПВКГ «Водоканал» про спонукання провести певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди визнана мирова угода, укладена сторонами, згідно умов якої ОСОБА_6, ОСОБА_5 закривають провадження у справі, а ОСОБА_7 зобов’язується протягом 3-4 місяців провести каналізаційний устрій зі своєї квартири до міської каналізації, що проходила на території колишнього готелю «Гніздечко», демонтувавши вигрібну яму та підведену до неї каналізацію. Провадження у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_5 до ОСОБА_7, третя особа – ВПВКГ «Водоканал» про спонукання провести певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди закрито, за підстав пункту 4 частини 1 статті 205 Цивільного процесуального кодексу України.

Колегія суддів виходить з того, що матеріали цивільної справи не містять відомостей про звернення цієї ухвали суду, що набрала законної сили, до примусового виконання в порядку статті 368 Цивільного процесуального кодексу України або неможливості її виконання.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 205 Цивільного процесуального кодексу України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції повторно вирішив спір між тими самими сторонами ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 з предметом позовних вимог про зобов’язання ліквідувати вигрібну яму, стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої затопленням квартири позивачів водами з вигрібної ями відповідачки.

Відповідно до частини 1 статті 310 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

Суд першої інстанції не врахував наявність попереднього судового рішення у цьому спорі, у зв’язку з чим оскаржуване судове рішення слід скасувати, а провадження у справі закрити.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

                                             УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 лютого 2010 року скасувати, провадження у справі за позовом заступника прокурора м. Ялти в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про зобов’язання ліквідувати вигрібну яму, стягнення матеріальної і моральної шкоди закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.

Судді:

Яковенко Л.Г.                                  Синельщікова О.В.                       Летягіна О.В.