У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року червня місяця 14 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Синельщікової О.В.
суддів Яковенко Л.Г.
Летягіної О.В.
при секретарі Іванові О.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 03 березня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 03 березня 2010 року позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк» задоволено.
З ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стягнено солідарно на користь Відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк» заборгованість по кредитному договору в сумі 568501,05 грн.
З ОСОБА_5 на користь Відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк» стягнено у рахунок сплаченого судового збору 850 грн. та 125 грн. у рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього стягнено 975 грн.
З ОСОБА_6 Сейдаметівнина користь Відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк» стягнено у рахунок сплаченого судового збору 850 грн. та 125 грн. у рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього стягнено 975 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду і просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що згідно з пунктом 4.2 кредитного договору, за кожен випадок порушення позичальником на строк більше 60 календарних днів зобов’язань по поверненню кредиту, сплаті відсотків та комісії, встановлених у пункті 1.1 даного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов’язаний сплатити на першу вимогу банку, штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу, на рахунок, зазначений у пункті 1.2 даного договору. Посилається на те, що позивач не надав доказів того, що він звертався до позичальника з вимогою про сплату штрафу, отже вважає, що рішенням суду першої інстанції безпідставно стягнуто з нього та іншого відповідача суму штрафу, оскільки в такому випадку вони несуть подвійну відповідальність за порушення одного і того ж самого зобов’язання. Крім того, зазначає, що поза увагою суду залишилася та обставина, що на протязі травня місяця офіційний курс долара США змінювався більш ніж десять разів, тому нарахована сума пені є помилковою.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідача, його представника, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі як солідарні боржники за кредитним договором не виконують своїх зобов’язань із своєчасного повернення суми основного боргу та сплати відсотків, а тому на вимогу банку повинні повернути всю суму заборгованості зі сплатою штрафу та пені.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким вирішенням спору, вважає, що судом першої інстанції повно і правильно встановлені всі дійсні обставини справи, яку вирішено згідно з законом.
При розгляді справи судом встановлено, що 14 березня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» та ОСОБА_5 укладений кредитній договір № 344/RS, на підставі якого банком ОСОБА_5 надані кредитні кошти у вигляді поновлюваної кредитної лінії з лімітом заборгованості 70000 доларів США на споживчі цілі з кінцевим терміном погашення 14 березня 2013 року зі сплатою 13,3 % річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_5 зобов’язався погашати заборгованість за кредитом у період до 26 числа кожного місяця.
У забезпечення кредитного договору 14 березня 2008 року був укладений договір поруки № 437rS з поручителем - відповідачкою ОСОБА_6
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
При розгляді справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_5 отримав надані йому у кредит 70000 доларів США, але не виконав своїх зобов’язань з його повернення, сплативши на рахунки, відкриті на його ім’я, лише кредитні кошти в сумі 900,57 доларів США, відсотки за користування кредитними коштами 6705,43 доларів США, неустойку за невиконання зобов’язань по кредитному договору взагалі не сплачував.
Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Із матеріалів справи вбачається, що станом на 22 травня 2009 року, тобто на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідачів становила 73443,88 доларів США та 9145,12 грн., яка складається з:
- заборгованості за основним боргом (кредитом) у розмірі 69099,43 доларів США;
- заборгованості за відсотками у сумі 4344,45 доларів США;
- заборгованості за неустойкою у вигляді штрафу – 1636,70 грн. та пені – 7508,42 грн., які складають ціну позову.
Доводи апеляційної скарги про порушення передбаченого договором кредиту порядку нарахування та сплати штрафу та застосування подвійної відповідальності за порушення умов договору у вигляді сплати штрафу і пені колегія суддів не приймає до уваги.
Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 при порушенні позичальником будь-якого зобов’язання, передбаченого п.п. 1.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4 даного договору, банк нараховує, а позичальник зобов’язується сплатити банку пеню в розмірі 0,3% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні за курсом НБУ на дату нарахування на рахунок, зазначений у п. 1.2 цього договору. За кожний випадок порушення позичальником на строк більш ніж 60 календарних днів зобов’язань по поверненню кредиту, сплаті відсотків та комісії, встановлених в п. 1.1 даного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов’язаний сплатити на першу вимогу банку, штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу, на рахунок, зазначений у п. 1.2 даного договору. Сплата штрафу здійснюється в гривні за курсом НБУ на дату нарахування.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем ВАТ «Морський транспортний банк» нараховано суму пені за неповернення суми основного боргу та несплату процентів відповідно до пункту 4.1 договору у розмірі 0,3% від суми кожного простроченого платежу за кожний день прострочення (а.с.18).
Що стосується суми штрафу, то вона нарахована банком одноразово у розмірі 10% на суму неповернутого у строк кредиту, що становить 214,90 доларів США (а.с.18 зворот).
Таким чином, доводи апеляційної скарги про подвійну відповідальність боржників не відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги про постійну зміну курсу долара США по відношенню до гривні і неправильне визначення у гривні суми заборгованості, колегія суддів не приймає до уваги у зв’язку з наступним.
Відповідно до частини 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Оспорюючи правильність розрахунку, відповідач не довів, що судом при вирішенні суми заборгованості у еквіваленті допущено помилку.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.
Відповідно до частини 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору та витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 квітня 2010 року, за підстав частини 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України, відповідачу ОСОБА_5 було відстрочено сплату судового збору та витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи до ухвалення судового рішення у справі в Апеляційному суді Автономної Республіки Крим.
Враховуючи, що судове рішення у справі в Апеляційному суді Автономної Республіки Крим ухвалено не на користь відповідача ОСОБА_5, з нього слід стягнути судовий збір в сумі 850 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному в розмірі 120 грн.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 03 березня 2010 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_5 судовий збір в сумі 850 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.
Судді:
Яковенко Л.Г. Синельщікова О.В. Летягіна О.В.