копія

                                                                                                                             Справа № 2-а-399

                                                                                                                              2010 рік

РІШЕННЯ

                                       І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

16 червня   2010 року                         Іллінецький районний суд Вінницької області   в складі:

головуючого судді                             Мотрука М.І.                .

при секретарі                                      Мозоль Л.І.

розглянувши  у  відкритому  судовому   засіданні  в м. Іллінці  адміністративну  справу за позовом   ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області   про визнання незаконними дій управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі та стягнення недоплаченого щомісячного державного соціального підвищення до пенсії «дитині війни» ,

                                                            В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1   звернулася до суду із зазначеним позовом до управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області, в якому вказала, що вона  народилася  1 січня 1934 року і відповідно до ст. 1 закону України «Про соціальний захист дітей війни»,   є  дитиною війни. Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 81 ЦПК України при подачі позовної заяви не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне  забезпечення у справах про відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою.  Задана мені шкода полягає у недоплаті щомісячного державного соціального підвищення до пенсії  як дитині  війни.  Крім того, відповідне до п. 1   Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року  Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики.

Згідно зі статтею 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачу  повинно виплачуватися щомісячне державне соціальне підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Дане підвищення у 2007 році їй  не виплачувалося взагалі, а протягом 2008, 2009, 2010 років  виплата була проведена не в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2, ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті інших, або нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсяг існуючих прав та свобод.

Незважаючи на наведене, п. 12 ст. 71 закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено.

Проте рішенням Конституційного Суду України від  9 липня  2007 року   № б-рп/2007 по справі №1-29/2007 положення п. 12 ст. 71 закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», щодо  зупинення дії ст.  6 закону України «Про соціальний захист дітей війни» були визнанні неконституційними.

Пунктом 41 Розділу II закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни» була викладена у новій редакції. Так, відповідно до нової редакції «дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).

Проте рішенням Конституційного Суду України від 22 травня  2008 року  № 10-рп/2008 по справі №1-28/2008 положення п. 41 Розділу II закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», щодо викладення ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни» у новій редакції були визнані неконституційними.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції 2004 року поновили свою дію    з  9 липня 2007 року,    а у 2008 році – з  22  травня  2008 року.  Таким чином,  право позивача  на здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком поновлено саме із цих дат.

Розмір мінімальної пенсії за віком на законодавчому рівні визначений лише ч. 1 ст. 28 закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність. Положення ч. 3 ст. 28 закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 ст. 28 зазначеного закону мінімального розміру пенсії за віком.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плата та мінімальної пенсії за віком.

З огляду на вищенаведене я вважаю, що розмір невиплаченого  щомісячного державного соціального підвищення до пенсії за період часу з 9 липня  2007 року  по 31 грудня  2007 року та з 22 травня  2008 року  по 1 березня 2010 року   становить 2976,70 (703,67 + 715,23 + 1240,20 + 317,40) гривень.

Прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, зазначений відповідно до  ст. 62 закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 58 закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 54 закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та ст. 1 закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати».

З положень ст.ст. 81, 84 Закону України «Про пенсійне забезпечення» випливає, що органами, які призначають пенсії, здійснюють їх перерахунок та оформлюють документи для їх виплати є органи Пенсійного фонду України.

Своєчасна невиплата мені щомісячного державного соціального підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни» є противоправною бездіяльністю відповідача і така, що суперечить Конституції України та законам України.

Крім того  що відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії    не може бути підставою для невиконання Пенсійним фондом своїх зобов'язань, встановлених ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст.. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.  Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

В зв'язку з наведеним, позивач  змушений  звернутися  до суду із даним позовом  в якому просить суд  визнати дії відповідача неправомірними,  стягнути із відповідача на  її  користь недоплачене щомісячне державне соціальне  підвищення до пенсії за період з 9 липня 2007 року  по 31 грудня  2007 року  та  з  22 травня  2008 року  по 1 березня  2010 року  в розмірі  2976 (дві тисячі дев’ятсот сімдесят шість)  гривень   70 (сімдесят)  копійок, та зобов'язати відповідача нараховувати та виплачувати  в подальшому   ОСОБА_1, щомісячне державне соціальне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком,, виходячи із розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне   страхування».

В судове засіданні позивач ОСОБА_1   не з’явилася, звернулася   до суду із  заявою, якою  позовні вимоги підтримала та просить суд їх задовольнити,   а   справу, за її позовом,  слухати за її відсутності.

    Відповідач -  управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області позову не визнало, подало до суду письмове заперечення на нього, в якому вказало на безпідставність позовних вимог з мотивів відсутності відповідного бюджетного фінансування таких виплат, помилкового розрахунку позивачем належних йому сум виплат. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

    Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази по справі та письмове заперечення відповідача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню із наступних мотивів.

Як встановлено судом, позивач   має статус дитини війни, що підтверджується копією його пенсійного посвідчення. Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Згідно ст.7 цього Закону, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» дію ст.6 вказаного Закону на 2006 рік було зупинено. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» до ст.110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були.

Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 цього Закону, було зупинено.  Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 за № 6-рп/2007 року у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким було зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  з урахуванням ст.111 цього Закону. Тому право та такі виплати у 2007 році у позивача було, починаючи із 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»,  текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується  замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.»

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 за №10-рп/2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту Закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Тому право та такі виплати у 2008 році у позивача було, починаючи із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Суд вважає, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у вказані періоди 2006- 2009 років мав право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлений не розмір мінімальної пенсії, з якого обчислюється доплата особам, які мають статус «дитини війни», а конкретний розмір такої доплати, що суперечить змісту ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою встановлюється розмір такої доплати у відповідності до  30% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до положень ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, в тому числі і постановою Кабінету Міністрів України. Тому розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Крім того, згідно ч.1 ст.3  Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Виходячи із приписів ч.2 ст.152 Конституції України, дати ухвалення рішень Конституційним Судом України та моменту звернення позивача до суду із цим позовом, суд вважає доведеним обов'язок відповідача нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», лише за період із 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, із  22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, та  із 1 січня 2010 року по  1 березня 2010 року.

    Тому суд визнає необхідним відновити  порушене право позивача шляхом зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу надбавку, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період часу  із 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, із  22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, та  із 1 січня 2010 року по  1 березня 2010 року.

Відповідно до п.1, 2 ч. 3 ст. 105 КАСУ  адміністративний позов може містити вимоги про: визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень,   зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. Згідно ст.. 16 ЦПК України,  не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.  В позові   заявлено вимогу  про зобов’язання  відповідача  до вчинення  певних дій,  однак дана вимога  підлягає розгляду  в порядку адміністративного судочинства, а  тому   її  слід залишити без розгляду.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити. Понесені позивачем судові витрати по справі слід стягнути на його користь за рахунок Державного бюджету України.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 152 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,  ст.ст. 213-215, 218  ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В  И  В:

Позов задоволити частково.

Стягнути із   Управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області на    користь ОСОБА_1 недоплачене щомісячне державне соціальне  підвищення до пенсії за період з 9 липня 2007 року  по 31 грудня  2007 року  та  з  22 травня  2008 року  по 1 березня  2010 року  в розмірі  2976 (дві тисячі дев’ятсот сімдесят шість)  гривень   70 (сімдесят)  копійок

           Решту  позовних вимог залишити без розгляду, як такі що не підлягають розгляду  в  порядку цивільного судочинства.

Стягнути на користь ОСОБА_1 3 гривні  40 копійок судового збору, сплачені  нею  при подачі позовної заяви  за рахунок Державного бюджету України.

Судові  витрати  в сумі 47 гривень 60  копійок судового збору та  120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу  компенсувати за рахунок Державного бюджету України.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до Іллінецького районного суду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Вінницької області через Іллінецький районний суд.

Головуючий : /підпис/

Згідно   з   оригіналом.

Суддя     Іллінецького

районного           суду                                            М.І. Мотрук