копія

                                                                                                                             Справа № 2-а-147

                                                                                                                              2010 рік

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

22 березня 2010 року                         Іллінецький районний суд Вінницької області   в складі:

головуючого судді                             Мотрука М.І.                .

при секретарі                                      Мозоль Л.І.

розглянувши  у  відкритому  судовому   засіданні  в м. Іллінці  адміністративну  справу за позовом  ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду  та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

                                                            В С Т А Н О В И В:

               ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області, в якому вказала, що вона є  «дитиною війни», відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. З 2006 року по даний час їй така допомога не виплачувалась.  Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року та  від 22 травня 2008 року, за якими такі обмеження були визнані неконституційними. Загальна сума недоплаченої їй відповідачем державної соціальної допомоги як дитині війни за період 2006-2009р.р. складає 6048 грн. 00 коп. Тому цю суму вона просить суд стягнути із управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області на свою користь. При цьому вказує, що не пропустив встановленого законом строку звернення до суду, оскільки про своє порушене право дізналася лише влітку 2008 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала і просить суд їх задовольнити.

    Відповідач управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області позову не визнало, подало до суду письмове заперечення на нього, в якому вказало на безпідставність позовних вимог з мотивів відсутності відповідного бюджетного фінансування таких виплат та пропуску нею без поважних причин встановленого законом строку позовної давності для звернення до суду. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

    Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази по справі та письмове заперечення відповідача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню із наступних мотивів.

Як встановлено судом, позивач   має статус дитини війни, що підтверджується копією її пенсійного посвідчення. Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Згідно ст.7 цього Закону, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» дію ст.6 вказаного Закону на 2006 рік було зупинено. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» до ст.110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були.

Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» не були визнані неконституційними та діяли протягом 2006 року. Таким чином,  у відповідача в 2006 році не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки її дію було зупинено, а потім передбачені нею виплати не були запроваджені.

Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 цього Закону, було зупинено.  Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 за № 6-рп/2007 року у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким було зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  з урахуванням ст.111 цього Закону. Тому право та такі виплати у 2007 році у позивача було, починаючи із 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»,  текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується  замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.»

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 за №10-рп/2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту Закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Тому право та такі виплати у 2008 році у позивача було, починаючи із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Суд вважає, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у вказані періоди 2006- 2009 років позивач мала право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлений не розмір мінімальної пенсії, з якого обчислюється доплата особам, які мають статус «дитини війни», а конкретний розмір такої доплати, що суперечить змісту ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою встановлюється розмір такої доплати у відповідності до  30% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до положень ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, в тому числі і постановою Кабінету Міністрів України. Тому розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Крім того, згідно ч.1 ст.3  Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Виходячи із приписів ч.2 ст.152 Конституції України, дати ухвалення рішень Конституційним Судом України та моменту звернення позивача до суду із цим позовом, суд вважає доведеним обов'язок відповідача нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», лише за період із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

При цьому вимога позивача в частині стягнення таких виплат за   2006-2008 роки не може бути задоволена судом із наступних мотивів.

Відповідач  наполягає на застосуванні судом наслідків пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів стосовно частини позовних вимог. Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач станом на 2006 рік мав юридичний статус «дитини війни»,  була обізнана з фактом невиплати їй у 2006 та 2008 роках щомісячної соціальної допомоги як дитині війни та  про розміри вказаної соціальної допомоги, які їй фактично виплачувалися. Норми законів, які регулюють відносини нарахування та виплати соціальної допомоги дітям війни, були офіційно оприлюднені у встановленому законом порядку, тому були загальновідомими і загальнодоступними.

Позивач у своєму позові посилалася на те, що про можливість звернення до суду за захистом свого порушеного права їй стало відомо лише влітку 2008 року. Відповідно до ст.102 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі. Однак позивач не зазначив і не довів об’єктивних обставин, що могли б бути визнані судом поважними для поновлення пропущеного ним строку звернення до суду, встановленого ст.99 КАС України. Позивач звернувся до  суду із порушенням строку звернення стосовно частини позовних вимог, оскільки адміністративний позов поданий 4 січня 2010 року, про що свідчить відповідний реєстраційний напис на першій сторінці позовної заяви, а тому позовні вимоги про перерахунок та виплату їй щомісячної соціальної допомоги дитині війни за період із 2006 року по 22 травня 2008 року не підлягають задоволенню внаслідок їх безпідставності та  пропуск нею строку звернення до суду і відсутності законних підстав для його поновлення.

    Тому суд визнає необхідним відновити  порушене право позивача шляхом зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу надбавку, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період часу  із1 червня 2008 року по 31 грудня 2008 року та 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року..

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

На підставі  ч. 3 ст. 94  КАСУ із позивача слід стягнути судові витрати по справі  відповідно до задоволених вимог в розмірі 1 гривня 70 копійок на користь Державного бюджету України, а відповідача –  звільнити.

На  підставі наведеного, керуючись ст.ст.19, 152 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,  ст.ст.158 – 163 КАС України,

                                                        П О С Т А Н О В  И  В:

Позов задоволити частково.

            Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 надбавку, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період часу  із 1 червня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

            В решті позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.

Стягнути із  ОСОБА_1 1 грн. 70 коп.  судових витрат по справі на користь Державного бюджету України, а відповідача від цих витрат звільнити

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів після її проголошення та подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Іллінецький районний суд.

Головуючий :    /підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя  Іллінецького

районного        суду                                                   М.І. Мотрук