ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

14.08.06 р.                                                                               Справа № 17/205                               

Господарський суд Донецької області у складі судді В.М.Татенко, розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом:  Акціонерного товариства закритого типу „Фірма Меблі”, м. Донецьк       

до відповідачів:  Приватного підприємства „Аустер-Дон”, м. Донецьк

про стягнення 61‘871,82  грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Ротач М.О.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство закритого типу „Фірма Меблі”, м. Донецьк звернулось з позовом до Приватного підприємства „Аустер-Дон”, м. Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 61‘871,82  грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на умови договору № 15 від 25.06.2005р.; платіжні доручення; видаткові накладні; податкову накладну на повернення ВН-00000004 від 16.02.06р.; акти прийому-передачі виконаних робіт; акт звірки станом на 22.03.06р. та інші матеріали справи, а також на ст. 193 Господарського кодексу («ГК») України, ст.ст. 526, 626, 628, 643 Цивільного кодексу («ЦК») України.    

В процесі розгляду справи від позивача надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку із зайнятістю його представника по справі в іншому суді. Суд, розглянувши зазначене клопотання, відмовляє у його задоволенні, оскільки у позивача було достатньо часу для надання будь-яких додаткових доказів, а наявних у справі матеріалів – достатньо для вирішення спору по суті.

Відповідач свої заперечення проти вимог позовної заяви виклав у відзиві на позов, які його представник у судовому засіданні підтвердив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

          

Як встановлено господарським судом між сторонами був укладений договір № 15 від 25.06.2005р. (далі – «договір»), згідно якого відповідач зобов’язався перед позивачем виконати роботи на поставку некомплектного обладнання (відповідно узгодженої сторонами по договору специфікації) по робочому проекту системи теплопостачання, монтажу та здачі в експлуатацію системи теплопостачання об’єкту, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул.Баумана,1а, на суму   391041,00грн.

          Відповідно п.3.1. договору позивач перерахував відповідачу у період з 03.08.05р. по 16.02.06р. на оплату за виконання робот 374‘432,00грн.

На часткове виконання умов договору відповідач за накладними №№ РН-30/09-2 від 30.09.05р., РН-27/12-1 від 27.12.05р., РН-16/02-1 від 16.02.06р. поставив позивачу товар на загальну суму 375‘371,62грн., частина якого на суму 99‘200,00 грн. за накладною № ВН-00000004 від 16.02.06р. була повернута відповідачу.

          

          Зважаючи на те, що:

-          строк виконання робіт та порядок оплати передбачені у розділах 2, 3 договору, тобто, обумовлені сторонами;

-          згідно п.7.1. договору зазначений строк його дії, а відтак – строк виконання взаємних зобов‘язань закінчується виконанням усіх зобов’язань сторін по договору;

-          згідно ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають лише з підстав, зазначених, відповідно у ст. 11 ЦК України, а саме із договору, закону та інших підстав;

-          договором обов‘язок відповідача сплачувати позивачу будь-яку суму не передбачений;

-          позивач належними доказами не довів суду наявність будь-якої  заборгованості відповідача, а також – не підтвердив наявність зобов’язання відповідача оплачувати позивачу будь-які суми взагалі;

-          норми статей 33 – 34 ГПК України покладають на сторони обов’язок доказування обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до діючого законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування,

господарський суд вважає позовні вимоги позивача безпідставними.

Умови ст. 193 ГК України та ст.ст. 526, 626, 628, 643 ЦК України, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, не підтверджують цих вимог позивача.

Судові витрати відносяться на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 32 - 34, 43, 49, 82 – 84 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

          

Суддя                                                                         Татенко В.М.