Справа № 2-1444/2010 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

 21 квітня 2010 року                                         м. Вінниця

Замостянський районний суд  м.Вінниці в складі:

головуючого судді Клапоущака С.Ю.,

з участю  секретаря Ковіної Л.А.,

позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою , в якій зазначив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 отримали від нього в борг 27.12.2008 року гроші в сумі 13800 доларів США та 6250 євро, що еквівалентно 178160 гривень на день звернення до суду, які зобов’язались повернути в повному обсязі до 1.12.2009 року. Відповідачі свого зобов’язання не виконали та борг не повернули.

Позивач просив стягнути з відповідачів солідарно 178160 гривень згідно розписки від 27.12.2008 року на його користь і судові витрати.

В судовому засіданні позивач відмовився від позову до ОСОБА_3 мотивуючи тим, що фактично гроші позичав ОСОБА_2, в зв’язку з чим провадження в справі в цій частині було закрито. Позивач уточнив заявлені вимоги та просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь борг в сумі 177253 (сто сімдесят сім тисяч двісті п’ятдесят три) гривень 75 коп.  згідно розписки від 27.12.2008 року та судові витрати.

Пояснив, що після спливу строку, на який позивач позичив відповідачу гроші, відповідач борг не повернув, відмовляється його повертати та уникає розмов і зустрічей з позивачем.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав, не заперечував проти того, що він дійсно позичав гроші у позивача та зазначив, що не може з ним розрахуватись в зв’язку з незадовільним матеріальним станом.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Як видно з розписки відповідача, 27.12.2008 року ОСОБА_2 взяв в борг у позивача гроші в сумі 13800 доларів США та 6250 євро  та зобов’язався повернути кошти в строк до 1.12.2009 року (а.с.7).

        Вказана обставина визнається сторонами та у відповідності до вимог ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Згідно ст.1049 ЦК України, відповідач був зобов’язаний повернути позивачу позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Як видно з розписки, строк повернення позики був визначений до 1.12.2009 року, до якого відповідач мав розрахуватись за договором позики.

    В судовому засіданні відповідач не представив належних доказів повернення боргу позивачу, позивач заперечував щодо виконання умов договору позики відповідачем в частині повернення боргу. Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем будь-яких заперечень проти позову суду не надано.

    Задовольняючи позов в частині стягнення боргу по розписці в сумі 177253 (сто сімдесят сім тисяч двісті п’ятдесят три) гривень 75 коп., суд виходив з того, що це було еквівалентом 13800 доларів США та 6250 євро  на момент звернення до суду з позовом – 22 березня 2010року відповідно до офіційного курсу Нацбанку України.

Згідно ст.524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Відповідно до ст.533 цього ж Кодексу грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Розглядаючи вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат в розмірі 1700 гривень сплаченого судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суд вважає, що вона підлягає  задоволенню, так як згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

          Під час провадженні в цивільній справі позивачем було оплачено при подачі позову 1700 гривень судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с. 1, 2).

    Керуючись ст. ст. 10, 11, 27, 60, 61, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215 , 292, 294 ЦПК України , на підставі ст.ст.192, 524, 533, 625, 1046, 1049 ЦК України , суд

В И Р І Ш И В:

    Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  борг в сумі 177253 (сто сімдесят сім тисяч двісті п’ятдесят три) гривень 75 коп.  згідно розписки від 27.12.2008 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  1700 (одна тисяча сімсот) гривень в рахунок відшкодування сплаченого судового збору та 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

              Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Замостянський районний суд м. Вінниці шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

СУДДЯ:                                                     підпис

З оригіналом вірно

СУДДЯ Замостянського районного суду     м. Вінниці                 С.Ю.Клапоущак

СЕКРЕТАР