Справа № 2-168\2010 рік
Рішення
Іменем України
10 червня 2010 року, Тетіївський районний суд, Київської області в складі :
головуючого судді : Архангельського А.М.
при секретарі : Волошко К.В.,
з участю представників : позивачки - ОСОБА_1 та відповідачки - адвоката ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 третя особа на стороні відповідача Тетіївська Державна нотаріальна контора про розірвання договору дарування ,
встановив :
У вересні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом в якому просила розірвати договір дарування від 22.04.2009 року, згідно якого вона подарувала 3\5 частини жилого будинку по вул. АДРЕСА_1 своїй онуці, відповідачці по даній справі ОСОБА_4 Позовні вимого мотивує тим, що до квітня 2009 року у неї та онуки були добрі стосунки, остання проживала в її будинку близько 10 років, допомагала по господарству, проявляла про неї турботу. В силу цих обставин вона вирішила заповісти все своє майно відповідачці. Всі документи для оформленню заповіту збирала відповідачка. В нотаріальній конторі їй повідомили, що буде укладатися не заповіт, а договір дарування і вона з цим погодилася. Про те, після укладення договору дарування та оформлення прав власності на її майно, онука змінила своє відношення до неї, створює умови для неможливості спільного проживання. При таких обставинах вона не може розраховувати на допомогу та догляд зі сторони відповідачки, як на це вона надіялася укладаючи договір, а тому посилаючись на вимоги ст.727 ЦК України просить розірвати договір дарування.
В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_1 позовні вимоги змінили, просять визнати недійсним договір дарування від 22.04.2009 року посилаючись на ст. 229, ст..230 ЦК України. Позивачка пояснила, що вона даруючи свій будинок не усвідомлювала наслідків, які могли настати пізніше. В нотаріальній конторі їй стало відомо, що онука зібрала документи не для оформлення заповіту, як вони домовлялися, а для на укладення договору дарування. Проти вчинення договору дарування вона не заперечувала вважаючи, що відношення онуки до неї не зміниться, а тому 22 квітня 2009 року підписала договір дарування. Після укладення договору дарування, відповідачка змінила своє ставлення до неї, відмовлялася доглядати за присадибною ділянкою, постійно грубила їй, обзивала нецензурними словами, говорила, що вона тут ніхто, так як будинок вже належить їй. З поведінки відповідачки, після оформлення договору дарування, вона зрозуміла, що даруючи власний будинок онуці вона допустила помилку, а тому просить визнати договір дарування недійсним.
Відповідачка ОСОБА_4 позовних вимог не визнала, та суду пояснила, що її бабушка ОСОБА_3 свідомо подарувала її свою частину жилого будинку в АДРЕСА_1. Під час ремонту будинку в 2008 році позивачка говорила майстрам, що хоче подарувати будинок їй. По проханню позивачки в квітні 2009 року вона була у нотаріуса, яка пояснила які документи потрібні для вчинення договору дарування. Позивачка сама отримала в інвентар бюро довідку про вартість її частини житлового будинку. Перед підписанням договору нотаріус уточнила у бабушка, що вона хоче зробити зі своєю власністю та пояснила наслідки такої угоди і позивачка підтвердила, що бажає подарувати будинок своїй онуці. Нотаріус склала договір, прочитала його і роз’яснила наслідки такого договору. Позивачка та вона договір дарування підписали. Через деякий час вона побачила, що відношення позивачки до неї змінилося, можливо під впливом родичів та деяких сусідів. Кожен її поступок визивав у бабушки не задоволення, стала боятись, що вона не власниця будинку . Разом з ти вона ніколи не висловлювалась на адресу позивачки нецензурно, не відмовлялась їй допомогти і не виганяла і не буде позбавляти позивачку житла.
Третя особа на стороні відповідачки державний нотаріус Бурлаченко О.Г. позовні вимоги не визнала та суду пояснила, що відповідачка приходила в нотаріальну контору: спочатку дізнатися, які документи потрібні для оформлення договору дарування, а інший раз з ОСОБА_3 в день укладення договору дарування 22.04.2009 року. Позивачка ОСОБА_3, після роз’яснення наслідків вчинення цієї угоди настоювала на оформленні договору дарування жилого будинку своїй онуці. Перед підписанням договору дарування, вона ще раз прочитала та роз’яснила позивачці, що укладення договору дарування не пов'язане з виконанням обдарованою будь - яких дій майнового, чи не майнового характеру на користь дарувальника зараз, або в майбутньому. Погодившись з умовами договору, позивачка підписала договір. Через місяців два позивачка декілька раз приходила в нотаріальну контору та запитувала, чи можливо договір дарування анулювати. Їй було роз'яснено, що договір можна розірвати по згоді сторін на протязі року. При підготовці документів і при оформленні договору дарування сторони не вели розмову про заповіт.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, свідків, та дослідивши письмові докази, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи із слідуючих обставин.
Так в судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_3 та її онука відповідачка ОСОБА_4 проживали близько десяти років в 3\5 частині будинку АДРЕСА_1 яка належала на праві особистої власності позивачці. На початку 2009 року відповідачка, приймаючи до уваги, що вона є похилою людиною вирішила відчужити свою 3\5 частини будинку АДРЕСА_1 та подарувати відповідачці ОСОБА_4 За усним дорученням позивачки відповідачка ОСОБА_4 вияснила у державного нотаріуса Бурлаченко О.Г., які необхідні документи для вчинення договору дарування. В день укладення договору дарування 22.04.2009 року позивачка підтвердила, що бажає подарувати їй свою частину будинку відповідачці. Нотаріус роз’яснила позивачці про наслідки вчинення такої угоди. Після виготовлення договору, нотаріус прочитала та роз’яснила позивачці, що укладення договору дарування не пов'язане з виконанням обдарованою будь - яких дій майнового, чи не майнового характеру на користь дарувальника зараз, або в майбутньому. Погодившись з умовами договору, позивачка підписала договір .
Встановлені в судовому засіданні обставини, об'єктивно підтверджуються зібраними по справі та дослідженими в суді доказами:
- оголошеними показами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ОСОБА_9, які вони дали в судовому засіданні 1.12.2009 року про те, що під час ремонту в будинку позивачки після пожежі, остання розповідала їм, що хоче подарувати онуці свій будинок;
- оголошеними показами свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_12 та ОСОБА_13 які вони дали в судовому засіданні 1.12.2009 року про те, що вони в добрих стосунках зі сторонами, були у них в гостях, в їх присутності ОСОБА_4 не вигонила з дому позивачку, чи висловлювалась до неї не тактовно;
- оголошеними показами свідка ОСОБА_14, які вона дала в судовому засіданні 1.12.2009 року із яких встановлено, що вона чула від позивачки, що онука її ображає, але сама при цьому присутня не була;
- копії договору дарування частки житлового будинку від 22.04.2009 року про те, що позивачка дійсно подарувала відповідачці 3/5 частини житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1
- витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно та довідки № 222-777 від 09.11.20909 року, про те, що відповідачка ОСОБА_4 зареєструвала на своє ім’я 3\5 частини жилого будинку АДРЕСА_1 рахується за відповідачкою;
- довідками Тетіївського РВ ГУ МВС України у Київській області із яких встановлено, що сторони на протязі 2008 - 2009 року до адміністративної відповідальності не притягувалися;
- актом депутата Безуглої Г.А. від 11.11.2009 року із якого встановлено, що спірний будинок та присадибна ділянка до нього утримуються в доброму стані , охайні.
Аналізуючи таким чином забрані по справі і досліджені в суді докази, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи із наступного.
Відповідно до ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає, або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Статтею 722 ЦК України передбачено, що право власності обдарованого на дарунок виникає з моменту його прийняття. Прийняттям у дарунок нерухомого майна вважається нотаріальне посвідчення договору дарування та його державна реєстрація .
Відповідно до ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речей, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. ти щодо обставин,
Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6.ст. 203 ЦК України.
По скільки договір дарування є одним із видів правочину, то відповідно до ст.203 ЦК України крім інших вимог чинності правочину є волевиявлення учасників правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Як встановлено в судовому засіданні із показів третьої особи, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 позивачка бажала подарувати свій будинок відповідачці. При укладенні договору дарування 22.04.2009 року нотаріус роз’яснила позивачці, який договір буде оформлятися та наслідки підписання такого договору. Після цього позивачка розписалася в реєстрі та договорі дарування. Дані обставини визнала позивачка в позовній заяві та в судовому засіданні. Позивачка знаючи, що вона подарувала власну частину жилого будинку відповідачці, на протязі двох місяців після підписання договору, не ставила питання про його розірвання чи визнання недійсним.
З цих же обставин не може бути задоволені позовні вимоги на підставі ч.1 ст.230 ЦК України, оскільки як установлено в судовому засіданні позивачці були відомі всі істотні умови правочину та наслідки його вчинення.
В судовому засіданні позивачка не навела переконливих доказів і таких фактів не встановлено судом під час розгляду даної справи про те, що В позовній заяві позивачка ОСОБА_3 стверджує, вона не бажала дарувати власний будинок онуці, а лише просила її зібрати документи для оформлення заповіту. Проте під час судового розгляду судом не встановлено і позивачка не навела переконливих доказів про те, що вона бажала скласти заповіт на відповідачку.
Також не встановлено, що після підписання договору дарування відповідачка змінила своє відношення до позивачки, грубила їй та виганяла з будинку.
При таких обставинах суд вважає, що при розгляді даної цивільної справи доведено, що при укладенні договору дарування 22.04.2009 року не були порушені вимоги ст.229,230 УК України, позивачка бажала подарувати 3\5 частини власного жилого будинку відповідачці, знала наслідки вчинення такого правочину, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст. 213-215, 218 ЦПК України, ст.229, ст..230,717-722 ЦК України, суд
Вирішив:
В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 третьої особа на стороні відповідача Тетіївська державна нотаріальна контора про розірвання договору дарування – відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя: А. Архангельський.