Справа № 2-1998/2010
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
17 травня 2010 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Шинкар А.О.,
при секретарі: Брейкіній Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги «Дітям війни»,
в с т а н о в и в :
У березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до Управління Пенсійного Фонду України у м. Броварах Київської області.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до соціальної групи «діти війни». Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на підставі яких йому повинна була нараховуватись державна соціальна допомога. Разом з тим, відповідач не здійснив нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії. Просив визнати бездіяльність відповідача щодо виплати йому щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни, протиправною та стягнути з відповідача на його користь коштів недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року включно та забезпечити її виплату.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав, дав пояснення аналогічні змісту позовної заяви.
Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах у судове засідання не з’явився, проте надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, просить в відмовити в задоволенні позову.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач відноситься до соціальної групи «діти війни» відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1. Позивач є пенсіонером за віком, пенсію отримує в Управлінні Пенсійного Фонду України у м. Броварах Київської області. Цей статус позивача відповідачем не заперечувався, крім того статус «дитина війни» визначається автоматично по даті народження пенсіонера в період з 03.09.1927 по 02.09.1945 року.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 р. № 2195-ІV, набрав чинності 01.01.2006 р.).
Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, як і в 2006 році було зупинено цю ж норму Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік».
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік».
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотньої дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється.
Рішень щодо аналогічних норм Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось.
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107- VІ від 28.12.2007 року (далі - Закон №107- VІ ) встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
22 травня 2008 року Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закону №107- VІ, зокрема пункт 41 розділу ІІ.
Що стосується 2009 р. , то після Рішення Конституційного Суду від 22 травня 2008 р. зміни до ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” більше не вносились, тому залишаються чинними положення цієї статі і після 31 грудня 2008 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Позивач є дитиною війни, тобто наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання зазначеної підтримки „дітям війни”.
Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які відносяться до категорії „дітей війни”.
Тобто, між позивачкою і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист громадяни України, які є дітьми війни.
Згідно із статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з позицією позивача щодо порушення його права на отримання доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Кабінет Міністрів України не уповноважений зменшувати встановлені законами України конкретні розміри доплат до пенсій, додаткову пенсію, підвищення до пенсії, пільги і компенсації, які є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень громадян, тому звужування підзаконним актом змісту та обсягу права наданого Законом України "Про соціальний захист дітей війни" є безпідставним.
Проте, згідно п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р. "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (діє з 22.05.2008 року) дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня 2008 р. – 48,10 грн, з 1 липня 2008 р. – 48,20 грн та з 1 жовтня 2008 р. – 49,80 грн.
Разом з тим частиною 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Виходячи з наведеного, положення постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 р. не можуть бути застосовані при вирішені цього спору.
Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11.10.2005 року по справі № 1-21/2005), який неодноразово розглядає проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається. Відповідач у своєму запереченні наполягав на відмові в поновленні пропущеного строку звернення до суду.
Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
У даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання ОСОБА_1 є Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не беруться судом до уваги, оскільки фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов"язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядались.
За таких обставин, суд приходить до висновку про визнання дій відповідача протиправними та про необхідність зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року, 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01.01.2009 р. по 03.03.2010 р. включно з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати.
Крім того, зважаючи на те, що відповідач в своїй діяльності не враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та ігнорує вищезазначені рішення Конституційного Суду України, чим самим на протязі тривалого часу грубо порушує права позивача на своєчасне отримання пенсії в повному розмірі, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача керуватись та виконувати положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни» щодо перерахунку та виплати позивачу в подальшому щомісячну соціальну допомогу у розмірі визначеному вищевказаною нормою матеріального права, а саме до того часу поки дана норма Закону буде чинною.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, ст. ст. 8, 19, 21, 22, 46, 113, 124, 152 Конституції України, ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп, суд-
в и р і ш и в:
Позов задовольнити.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області щодо виплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 03.03.2010 р. - протиправною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області здійснити перерахунок та виплатити щомісячне підвищення до пенсії ОСОБА_1 у відповідності до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008 р. та з 01.01.2009 р. по 03.03.2010 р. і здійснити відповідні виплати з врахуванням проведених виплат.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання рішення в повному обсязі і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя А.О.Шинкар