Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                                                                                                                                2-2611/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 «01» липня 2010 року                                                                             м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

                                         головуючого - судді Василишина В.О.,

                                         при секретарях: Пархоменко А.В., Богдан Ю.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, відповідача                   ОСОБА_3 і його представника ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу                       за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3,               треті особи: ОСОБА_6 й ОСОБА_5, про усунення від права на спадкування,

в с т а н о в и в:

У липні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер її чоловік ОСОБА_7

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на все майно, яке за життя йому належало на законних підставах. Заповіту ОСОБА_7 не склав. У встановлений чинним законодавством України шестимісячний строк до нотаріальної контори із заявами                                      про прийняття спадщини звернулися всі спадкоємці першої черги, визначеної                              статтею 1261 Цивільного кодексу України, а саме: вона, її з померлим спільний син                ОСОБА_5, мати померлого чоловіка – ОСОБА_6 та син чоловіка від першого шлюбу                  ОСОБА_3, який на думку позивача не заслуговує на спадкування майна                             померлого ОСОБА_7, оскільки він ніколи не піклувався й не допомагав своєму батьку,            не провідував його в лікарні, не цікавився його станом здоров’я та матеріальним становищем. Просить суд усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за законом майна після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року.  

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 14 грудня 2009 року (а.с.134)                у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 17 березня 2010 року (яка набрала законної сили) рішення суду першої інстанції скасоване, а справа направлена на новий судовий розгляд до Броварського міськрайонного суду Київської області (а.с.172).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й направляючи вказану цивільну справу на новий судовий розгляд до Броварського міськрайонного суду Київської області апеляційний суд виходив із того, що предметом спору є усунення ОСОБА_3 від права на спадкування житлового будинку, який розташований в селі Шевченкове Броварського району Київської області, а спори з приводу нерухомого майна пред’являються у суд за місцезнаходженням цього майна. Крім того, під час розгляду справи судом не було залучено до участі в ній одного із спадкоємців ОСОБА_1, а саме ОСОБА_5

Відповідно до частини 2 статті 311 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали й просили його задовольнити. При цьому ОСОБА_1 пояснила, що відповідач ОСОБА_3 дуже рідко приїздив до батька ОСОБА_7, не турбувався про його стан здоров’я, не допомагав по господарству. Коли ОСОБА_7 перебував на лікуванні у лікувальних закладах, то ОСОБА_3 ніколи до нього не приїздив, в тому числі й перед смертю батька. ОСОБА_7 мав незадовільний стан здоров’я.  

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 і його представник ОСОБА_4 позов не визнали й просили у його задоволенні відмовити. При цьому ОСОБА_3 пояснив, що він приїздив до батька при наявності вільного часу, з ним постійно спілкувався, привозив продукти харчування. Йому батько пропонував жити разом із ним й для цього виділяв житлову площу в належному йому будинку. У будинку батька він ніколи не був, оскільки там проживає його сім’я, з членами якої в нього склалися неприязні стосунки.                   Він часто навідував бабусю ОСОБА_6 Про незадовільний стан здоров’я батька та про його перебування за життя у лікувальних закладах йому нічого невідомо. Про те, що батько лежав у лікарні до дня смерті та й про саму смерть він також нічого не знав. Про те, що батько помер йому повідомили вже у вечері на передодні похорон. На похоронах він був присутнім.  

У судовому засіданні третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,  ОСОБА_5 просив у задоволенні позову відмовити. При цьому він пояснив, що відповідач ОСОБА_3 ніколи не турбувався про здоров’я батька, не допомагав йому по господарству, приїздив до нього рідко.

У судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_6 не з’явилася. Про день, час та місце розгляду справи повідомлена у порядку, визначеному цивільним процесуальним законодавством України. До суду надійшли заяви від цієї третьої особи, де вона просить розглядати справу у її відсутність (а.с. 181, 238).                            У судовому засіданні, за згодою всіх учасників процесу, були оголошені пояснення цієї третьої особи, які були дані нею під час судового розгляду цієї справи у Деснянському районному суді міста Києва (а.с. 122-124). З письмових пояснень цієї третьої особи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 приїздив рідко до свого батька, хоча останній хотів з ним більше спілкуватися. ОСОБА_7 часто хворів. На похоронах ОСОБА_7 відповідач був присутній.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із копії витребуваної спадкової справи щодо майна ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, він за життя заповіту не склав.                        Із заявами про прийняття спадщини у визначений статтею 1270 ЦК України строк після смерті  ОСОБА_7 до нотаріальної контори звернулися його дружина ОСОБА_1, син ОСОБА_5, мати ОСОБА_6, а також його син від першого шлюбу ОСОБА_3 (а.с. 199-233).

Статтею 1223 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом,                  а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до статей 1258, 1261 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Таким чином, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8                   є спадкоємцями прав та обов’язків спадкодавця ОСОБА_7 й відносяться до спадкоємців першої черги за законом.

Частиною 5 статті 1224 Цивільного кодексу України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані .

За змістом пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 правило частини п’ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов’язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування .

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року у віці п’ятдесят два роки (а.с.204).

З дослідженої у судовому засіданні трудової книжки ОСОБА_7 вбачається, що до дня смерті він працював у КТ ВМТЗ державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» на посаді водія навантажувача.

За життя ОСОБА_7 час від часу знаходився на лікуванні через різні хвороби та травми й відвідував медичні заклади (медична картка амбулаторного хворого вузлової лікарні №1 станції Дарниця, копія виписки із медичної карти стаціонарного хворого міської клінічної лікарні № 10 міста Києва (а.с.11), медичні довідки Броварської центральної районної лікарні (а.с. 12, 13), витяг із історії хвороби стаціонарного хворого Київської міської клінічної лікарні № 10 (а.с.14), висновок діагностичного центру Центральної районної лікарні міста Бровари та інші медичні документи (а.с. 15-18)).  

У судовому засіданні всі учасники судового розгляду визнали, що ОСОБА_7 за життя не було встановлено жодної із груп інвалідності й ступеню втрати працездатності.

Відповідно до статті 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

До смерті ОСОБА_7 проживав із дружиною ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (з якою перебував у шлюбі із 24 травня 1989 року), сином ОСОБА_5,                  ІНФОРМАЦІЯ_2, та матір’ю ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, за адресою: АДРЕСА_1

У судовому засіданні свідок зі сторони позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_9 дала покази про те, що вона була сусідкою померлого ОСОБА_7 й часто з ним спілкувалася. Вона ніколи не бачила щоб відповідач ОСОБА_3 приїздив до свого батька. Про те, що у ОСОБА_7 є син від іншого шлюбу вона дізналася випадково вже в той час коли у неї з’явилися онуки. Крім того, свідок дала покази про те, що ОСОБА_7 мав незадовільний стан здоров’я й хворів.

У судовому засіданні свідок зі сторони позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_10                 (рідна сестра позивача) дала покази про те, що відповідач ОСОБА_3 дуже рідко приїздив до свого батька й то тільки заради належного останньому будинку. Він постійно вимагав у батька частину будинку, у зв’язку із чим в останнього погіршилося здоров’я. ОСОБА_3 не провідував батька, не турбувався про стан його здоров’я, не допомагав йому в господарстві. ОСОБА_7 до дня смерті біля сімнадцяти днів перебував у лікарні й відповідач  ОСОБА_3 до нього жодного разу не прийшов.

У судовому засіданні свідок зі сторони відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_11, дала покази про те, що ОСОБА_7 за життя мав гарний стан здоров’я, його син від першого шлюбу ОСОБА_3 приїздив до батька із гостинцями, провідував його. На похоронах батька ОСОБА_3 також був.

У судовому засіданні свідки зі сторони відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_12 (рідний брат відповідача) та ОСОБА_13 (мати відповідача) дали покази про те, що відповідач ОСОБА_3 досить часто провідував свого батька ОСОБА_7 за місцем проживання останнього, привозив йому продукти харчування, постійно з ним спілкувався.               На стан здоров’я ОСОБА_7 ніколи не скаржився і його смерть для них була несподіваною. Про смерть ОСОБА_7, а також про те, що останній до дня смерті перебував у лікарні вони нічого не знали.

Крім цього свідок ОСОБА_13 дала покази про те, що вона після розлучення із ОСОБА_7 проживала із двома дітьми одна. За все життя ОСОБА_7 не надав а ні їй, а ні сину ОСОБА_3 жодної матеріальної допомоги, не приймав він також й участі у навчанні та вихованні дитини, з нього лише на підставі рішення суду стягувалися аліменти й то із значним затриманням.

Суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_9 про те, що відповідач                    ОСОБА_3 ніколи не приїздив до свого батька ОСОБА_7 й не провідував останнього, оскільки вони не узгоджуються з іншими доказами, що зібрані по справі, а також із поясненнями осіб, які беруть участь у справі, та показами свідків як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України чітко визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 та її представником ОСОБА_2              не надано суду жодних переконливих доказів в обґрунтування доводів про те, що                 ОСОБА_7 за життя перебував у безпорадному стані через тяжку хворобу чи каліцтво, або ж через його вік, й відповідач ОСОБА_3 ухилявся від надання допомоги батьку.                 Судом таких доказів під час розгляду справи в порядку позовного провадження, з урахуванням наведених вище положень ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, не здобуто.

Виходячи із викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги                 ОСОБА_1 не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України, які регулюють відносини спадкування, а тому заявлений позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 212 – 215 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.4                 ст.295 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у зазначений вище строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                   В.О.Василишин