АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-3650/10                                                   Головуючий у 1 інстанції:Ворожбянов   А.М.

                                                                                                     Суддя-доповідач:Кухар С.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

        01  червня 2010 року                                                                                             м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Бондара В.О.

суддів: Гончара О.С.

Кухаря С.В.

при секретарі Карацюпі О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області на постанову Михайлівського районного суду  Запорізької області  від  18  січня  2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління  Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області про визнання  незаконними  дій  відповідача,  зобов’язання провести  перерахунок  пенсії   недоплаченої  щомісячної  державної  соціальної  допомоги  «Дітям  війни»,

В С Т А Н О В И Л А:

29 грудня 2009 року ОСОБА_5 звернувся  до суду  із  вищезазначеним  адміністративним позовом,  в  якому   зазначав, що  має  статус   дитини  війни,  а  тому відповідно   до  ст. 6  Закону України  «Про  соціальний   захист  дітей  війни» №2195-ІV від  18 листопада  2004 року  має право на підвищення  розміру пенсії на 30%  мінімальної  пенсії  за віком. Просив суд  поновити  пропущений  строк  для  звернення    за захистом  порушених прав, свобод  та інтересів, визнати протиправною бездіяльність відповідача  щодо нездійснення перерахунку  та невиплати  йому  у повному обсязі надбавки до пенсії  та   зобов’язати здійснити  нарахування  щомісячної  соціальної допомоги  у розмірі  30 %  мінімальної  пенсії   за віком та забезпечити   виплату  йому недоплаченої щомісячної   державної   соціальної    допомоги  як  дитині війни з 09.07.2007 року  по 31.12.2007 року  та  з  22.05.2008 року  до  моменту винесення  рішення  з  урахуванням індексу  інфляції  за весь час   прострочення.

Постановою  Михайлівського  районного суду Запорізької області від 18  січня 2010  року  позов  задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в   Михайлівському  районі Запорізької області  щодо  не  сплати   ОСОБА_5  щомісячної   державної   соціальної   допомоги   у розмірі,  встановленому   Законом України   «Про  соціальний   захист дітей війни»  в  редакції   Закону   від  18.11.2004 року  за період   з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року,  з 22.05.2008 року  по 31.12.2008 року,  з  01.01.2009 року  по  31.12.2009  року , 01.01.2010 року  по 18.01.2010  року.

Зобов’язано УПФУ в  Михайлівському  районі  Запорізької області  перерахувати    ОСОБА_5 розмір  щомісячної соціальної  допомоги,  що   була   виплачена  за період   з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року,  з 22.05.2008 року  по 31.12.2008 року,  з  01.01.2009 року  по  31.12.2009  року , 01.01.2010 року  по 18.01.2010  року та  виплатити   недоплачену суму допомоги   у відповідності   з вимогами ст..6  Закону  України   «Про  соціальний  захист   дітей  війни» та ч.1  ст.28  Закону України   «Про загальнообов’язкове  державне  пенсійне  страхування» в розмірі   30% мінімальної  пенсії    за віком  з урахуванням   різниці,  яка  була виплачена   у цей період.  Визнано   строк  позовної  давності    не  пропущеним.

 В  своїй  апеляційній скарзі Управління ПФУ в  Михайлівському районі  Запорізької області посилаючись на незаконність та необгрунтованність  постанови  суду  першої інстанції у зв’язку з порушенням норм матеріального права просить скасувати  постанову  суду першої інстанції  та  ухвалити  нове судове рішення, яким  відмовити  позивачу  у задоволенні   позовних вимог.  

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши доводи  скарги та матеріали справи,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач відповідно до абз.1 ч.1 Закону України „Про соціальних захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується  відповідною  довідкою (а.с. 4).

Аналіз норм ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та норм п. 41 розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" дає можливість зробити висновок стосовно того, що нормами Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" дійсно зупинялася дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", але норми Законів України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік" звужуючи обсяг права дітей війни, водночас залишали незмінним зміст права дітей війни на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Але рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), певні норми законодавства України, у тому числі, п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

А рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 28/2008 (№ 10-рп/2008) положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу П "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу Ш "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" - визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 6-рп від 09.07.2007 р. та рішення № 28/2008 (№ Ю-рп/2008) від 22.05.2008 р. положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік", які призупиняли дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані неконституційними, то під час вирішення спору необхідно застосовувати положення Закону з урахуванням його дії в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка стала діяти пізніше, тобто положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Зміст ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не коригувався та її дія на 2009 рік законами України не була зупинена.

Таким чином,  задовольняючи позовні вимоги за  період  з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року,  з 22.05.2008 року  по 31.12.2008 року,  з  01.01.2009 року  по  31.12.2009  року, суд правильно виходив з того, що ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у вказаному році не була обмежена у дії.

Доводи відповідача про відсутність виплат у зв”язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України суд обгрунтовано не визнав  підставою для відмови у задоволенні вимог про перерахунок, оскільки саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов”язок перерахування та виплати пенсії з відповідними підвищеннями, в тому числі при відсутності достатніх коштів за рахунок власних з наступним їх погашенням з Державного бюджету України.

Отже аналогічні  доводи апеляційної скарги про відсутність коштів і порядку розрахунку підвищення до пенсії колегія не вважає підставою для скасування правильного по суті судового рішення, зважаючи на можливість відповідача звернутися за встановленням порядку виконання судового рішення.

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Згідно до ч.1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум”, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, посилання суду на необхідність при обрахуванні підвищення пенсії  відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, є правомірним, враховуючи, що чинним законодавством не встановлено іншого, ніж передбаченого даною статтею, мінімального розміру пенсії за віком. Висновок суду не суперечить вимогам ч.7 ст. 9 КАС України.

З урахуванням наведених обставин постанова суду щодо зобов”язання відповідача дорахувати і виплатити позивачеві передбачені законом надбавки  за  період   з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року,  з 22.05.2008 року  по 31.12.2008 року,  з  01.01.2009 року  по  31.12.2009  року  відповідає вимогам закону і скасуванню не підлягає.

Ухвалюючи ж рішення про донарахування і виплату надбавок за 2010 рік, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ст. 104 КАС України передбачений судовий захист вже порушеного права особи, а спори на майбутнє суд вирішувати не вправі.

З відповідним позовом про захист порушеного права позивач звернувся 18 січня 2010 року.

Допустимих доказів про порушення Пенсійним фондом права позивача на отримання грошової надбавки у січні 2010 року останній суду не надав.

В ст. 95 Конституції України визначено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які витрати держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до ст. 3 Бюджетного Кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається з 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Зважаючи на те, що станом на  29 грудня 2009 року (дати звернення позивача до суду) строк виплати надбавки за січень 2010 року ще не сплинув, Державний бюджет України на 2010 рік ще не був затверджений, достатніх підстав для висновку про порушення відповідачем вимог ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2010 році суд першої інстанції не мав.

За таких обставин висновок суду першої інстанції щодо порушення Пенсійним фондом прав позивача у січні 2010 року є завчасним, а тому оскаржувана постанова відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає зміні в частині кінцевого періоду перерахунку та виплати підвищення до пенсії, тобто до 31 грудня 2009 року.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 317  ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

            Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області задовольнити частково.

         Постанову Михайлівського районного суду Запорізької області від 18  січня 2010 року у цій справі змінити в частині кінцевого періоду донарахування та виплати підвищення до пенсії, тобто до 31 грудня 2009 року.

         В іншій частині постанову залишити без змін.

         Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.

        Головуючий:

         Судді: