ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2010 р. Справа № 2-а-1776/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Задерей Ірині Василівні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідача : Комісарчук Майї Василівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до: Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області
про: скасування постанови щодо застосування фінансових санкцій № 088345 від 21.12.2009 року
ВСТАНОВИВ :
27 квітня 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом доГоловної державної інспекції на автомобільному транспорті, територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області про скасування постанови щодо застосування фінансових санкцій № 088345 від 21.12.2009р.
Позов мотивовано тим, що 11 грудня 2009 року державним інспектором територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області було складено акт № 143246 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. В даному акті зазначено, що позивач здійснював перевезення пасажирів в кількості 14 чоловік за відсутністю дорожнього листа, договору із замовником транспортних послуг, ліцензійної карти та документу, що підтверджує оплату послуг.
21 грудня 2009 року на підставі даного акту, за порушення вимоги абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», т.в.о. начальника територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області Соколовським О.Д. винесено постанову № 088345 про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 1 700 грн.
Позивач вважає, що зазначена постанова є незаконною та такою, що складена з порушенням норм матеріального права, а відтак підлягає скасуванню.
Позивач та його повноважний представник у судовому засіданні позов підтримали повністю та, посилаючись на обставини викладенні у позовній заяві, просили задовольнити його.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що постановою № 088345 від 21.12.2009р. правомірно застосовано фінансові санкції до позивача. Також представник відповідача зазначила, що під час проведення перевірки в автомобілі відповідача знаходилось 14 осіб, яких він перевозив з базару у м. Хмельницькому до смт. Шаргород.
В судовому засіданні було допитано в якості свідків - ОСОБА_5, ОСОБА_6, родичів ОСОБА_1, які на момент проведення перевірки знаходились в його автомобілі. Зі слів свідків, 11 грудня 2009 року вони з родиною прямували з базару у м. Хмельницькому до смт. Шаргород. В мікроавтобусі знаходилось 8 чоловік. Під час поїздки автомобіль було зупинено працівниками Голоавтотрансінспекції та складено акт.
Також було допитано в якості свідка - ОСОБА_7, державного інспектора територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області, який здійснював перевірку 11 грудня 2009 року та складав акт № 143246. Зі слів свідка, під час проведення перевірки 11 грудня 2009 року було зупинено автомобіль позивача. Заглянувши в автомобіль через водійські двері він побачив, що там знаходилось 14 осіб, на підставі чого, ним було складено акт № 143246.
Заслухавши пояснення сторін та показання свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2009р., на підставі завдання на перевірку № 110464 від 11.12.2009р. (а.с. 26), державними інспекторами Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області проводилась перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
За результатами перевірки складено акт № 143246 (а.с. 7) про перевірку транспортного засобу марки Мерседес-Бенц 416, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, власником якого він є, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АВС 041155 (а.с. 18), згідно якого виявлено порушення останнім ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: надання послуг з перевезення пасажирів без дорожнього листа, договору із замовником транспортних послуг, документів, що засвідчують оплату транспортних послуг.
Як вбачається з пояснень позивача, відображених у акті перевірки, перевезенням пасажирів він не займається, перевозив близьких родичів з м. Хмельницького в смт. Шаргород.
Постановою т.в.о. начальника територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області Соколовського О.Д. № 088345 від 21.12.2009р. (а.с. 8) за порушення законодавства про автомобільний транспорт до фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 застосовано фінансову санкцію в сумі 1700 грн. 00 коп. (сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що загальні положення про перевезення пасажирів, визначаються розділом ІІІ Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноваженні здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, перелік документів на підставі яких здійснються пасажирські перевезення для власних потреб:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника та печаткою, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на автобус, дорожній лист, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника та печаткою, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для фізичної особи на перевезення пасажирів легковими автомобілями для власних потреб - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до статті 29 цього Закону, автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрований Шаргородською районною державною адміністрацією, як фізична особа підприємець (Свідоцтво серії НОМЕР_3) (а.с. 5).
Згідно Свідоцтва про сплату єдиного податку Серії Ж № 452377 (а.с. 6), позивач здійснює такий вид діяльності, як роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продуктового асортименту.
Під час проведення рейдової перевірки транспортних засобів, яка проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контроль-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону - перевіряються, зокрема, наявність визначених статтею 39 Закону №2344 документів, на підставі яких здійснюється перевезення автомобільним транспортом (ст. 14, п. 1, 3 ст.15 Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 08.11.2006р. № 1567).
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт, посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 Порядку (ст. 21 Порядку).
Відповідно до статей 25, 26 Порядку справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб’єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб’єкта господарювання) у присутності уповноваженої особи суб’єкта господарювання не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Про час і місце розгляду справи уповноважена особа суб’єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Згідно з абзацом 3 частини першої статі 60 Закону №2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників за надання послуг з перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 цього Закону застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У таких випадках, керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка оформляється згідно з додатком 5 Порядку (ч. 2 ст. 27 Порядку).
Відповідно до статей 28, 29 Порядку, фінансова санкція повинна бути перерахована суб’єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п’ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.
Копія постанови видається на пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб’єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.
Порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України (ст.ст. 32-35 Порядку).
Однак, при такій констатації дотримання процесуальних моментів, слід зазначити, що суд оцінює й інші обставини, тобто відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України “Про автомобільний транспорт” (ст. 3 Закону №2344).
Пунктом 1 Порядку визначено процедуру здійснення державного контролю за додержанням лише тими суб’єктами господарювання, які проводять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконання ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб’єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень.
Як вбачається із цього положення, умовою здійснення державного контролю за додержанням наведеного законодавства є безпосереднє здійснення діяльності у сфері автомобільного транспорту та здійснення цієї діяльності суб’єктами господарювання (зокрема, суб’єктами підприємницької діяльності –фізичним особами).
Поширення дії Закону №2344 лише на суб’єктів підприємницької діяльності, обумовлює необхідність доведення здійснення такої діяльності при перевезенні, зокрема, пасажирів.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 перевезення пасажирів, як вид діяльності - не здійснює. Крім того, оцінка пасажирів, що знаходились у салоні транспортного засобу ОСОБА_1, здійснювалась інспектором Головавтотрансінспекції візуально, через водійські двері. Не зважаючи на те, що позивач у акті № 143246 зазначив, що перевози близьких родичів, посадовою особою Головавтотрансінспекції не вчинено жодних заходів для перевірки цієї обставини, а до показань ОСОБА_7, який був допитаний в якості свідка в судовому засіданні 9 червня 2010 року, суд відноситься критично, оскільки останнім не вжито жодних заходів для встановлення осіб, що знаходились в транспортному засобі, а те, що це були не родичі позивача є лише припущенням, та не підтверджено будь-якими іншими засобами доказування.
За таких обставин, жодних доказів порушення ОСОБА_1 Закону України “Про автомобільний транспорт” відповідач суду не надав, а відтак судом не вбачається підстав, які б обумовлювали можливість притягнення позивача до відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону № 2344.
Отже, твердження перевіряючих, зазначене в акті перевірки, щодо необхідності наявності у позивача дорожнього листа, договору із замовником транспортних послуг, документів, що засвідчують оплату транспортних послуг, є неправильним, оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_1 такий вид діяльності, як надання послуг з перевезення пасажирів транспортними засобами, не здійснює.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У відповідності з ч. 1 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Згідно ч.2 ст.162 Кодексу у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов’язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
Враховуючи те, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та підтвердженні матеріалами справи, представником відповідача не спростовані, суд приходить до висновку, що вони підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Квитанцією № 101380.1161.1 від 28.04.2010р. (а.с. 1а) документально підтверджено розмір судового збору, що сплачений позивачем - 3 грн. 40 коп., який підлягає стягненню на його користь.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі ТУ Головавтотрансінспекції у Вінницькій області від 21.12.2009 року №088345 про застосування до ОСОБА_1 фінансових санкцій в сумі 1700 гривень.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (23510, АДРЕСА_1, ідн. номер НОМЕР_2) сплачений судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.).
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 14.06.10
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна
09.06.2010