ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2010 р. Справа № 2-а-1870/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича,
при секретарі судового засідання: Мороз Вікторії Валентинівні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю;
відповідача : Богачик П.П. - представник за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
до: Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0011261720/3 від 20.04.2010р.
ВСТАНОВИВ :
В травні 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_3 з позовом до Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами документальної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 складено акт № 414 від 23.12.2009р.. В позовній заяві зазначено, що безпідставними є висновки податкового органу щодо порушення п. 9.12 ст. 9, п. 19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходу фізичних осіб" та ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" ФОП ОСОБА_3 щодо заниження суми чистого доходу.
Не погоджується позивач також із висновком податкового органу , що згідно ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат ФОП ОСОБА_3, зареєстрованої як платник податку на додану вартість від 11.11.2008р., не включаються суми ПДВ, сплачені до бюджету на загальну суму 32 545 грн. (І кв. - 1850 грн., ІІ кв. - 6655 грн., ІІ кв. - 24 040 грн.), що суперечить вимогам п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 та п.п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств".
Також позивач вказує, що Тростянецькою ОДПІ при проведенні перевірки не врахований той факт, що ПП ОСОБА_3 при розрахунку амортизаційних відрахувань за ІІ квартал, який охоплений перевіркою, було допущено помилку і нараховано амортизацію основних фондів за ІІІ квартал 2009 року в сумі 6209 грн., хоча фактично необхідно було нарахувати 16 209 грн., тобто позивачем включено до валових витрат на 10 000 грн. амортизаційних нарахувань менше, ніж передбачено п. 8.3 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Однак, даний факт не був відмічений, оскільки тягнув би за собою зменшення оподатковуваного доходу за результатами перевірки.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав, посилаючись на викладене в наданих суду письмових запереченнях (а.с. 59-62). Зазначив, що податкове повідомлення-рішення Тростянецької ОДПІ є правомірним та відповідає вимогам чинного законодавства, а позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Свідок - ОСОБА_4 (головний державний податковий ревізор-інспектор відділу оподаткування фізичних осіб Тростянецької ОДПІ) в судовому засіданні пояснив, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат суми нереалізованих паливно-мастильних матеріалів, що призвело до навмисного завищення валових витрат. Що стосується не включення платником податків до складу валових витрат суми ПДВ, сплачених до бюджету, то даний факт констатовано в акті перевірки без надання висновку щодо його правомірності, оскільки платник не позбавлений можливості подавати уточнення з цього приводу, тому це не є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення. Відносно обчислення амортизаційних нарахувань, то порушень перевіркою не встановлено, а документів, які б свідчили про збільшення суми амортизаційних нарахувань на час перевірки позивачем не надавались.
Заслухавши пояснення представників сторін та свідка, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
ОСОБА_3 зареєстрована, як фізична особа - підприємець, Тростянецькою РДА 29.05.2007р. за № 2 167 001 0005 001160 та перебуває на обліку платника податків у Тростянецькій ОДПІ з 29.05.2007р. за № 1728.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
На виконання вказаної норми Закону України "Про державну податкову службу в Україні", працівниками Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області ОСОБА_4, на підставі направлень на перевірку № 314 від 30.11.2009р. та № 330 від 14.12.2009р., та Богачем А.О., на підставі направлення на перевірку № 330 від 14.12.2009р., проведено документальну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 за період з 29.05.2007р. по 30.09.2009р., відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт № 414 від 23.12.2009р..
Документальною плановою перевіркою встановлені порушення СПД ОСОБА_3:
- п. 9.12 ст. 9, п. 19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 17 021 грн. 17 коп., в тому числі в періодах:
І квартал 2009 року - 13 110 грн. 34 коп. х 15/100 = 1966 грн. 55 коп.;
ІІ квартал 2009 року - 50 110 грн. 74 коп. х 15/100 = 7516 грн. 61 коп.;
ІІ квартал 2009 року - 50 253 грн. х 15/100 = 7538 грн.;
На підставі вказаного акту перевірки, Тростянецькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0011261720/0 від 23.12.2009р. в якому визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 17 021 грн. 17 коп..
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 звернулась зі скаргою до Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції, розглянувши яку, остання залишила оскаржуване рішення без змін, а скаргу без задоволення. За розглядом первинної скарги Тростянецькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення - рішення від 14.01.2010р. за № 0011261720/1.
За результатами розгляду повторної скарги № 12 від 21.01.2010р. Державною податковою адміністрацією у Вінницькій області прийнято рішення про скасування податкового повідомлення рішення Тростянецької ОДПІ від 23.12.2009р. № 0011261720/0 в частині 459 грн. 17 коп. визначеної суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб та в зазначеній частині рішення від 14.01.2010р. № 130/23-114, прийняте Тростянецькою ОДПІ за розглядом первинної скарги (податкове повідомлення-рішення від 14.01.2010р. № 0011261720/1), а в іншій частині податкове повідомлення рішення від 23.12.2009р. № 0011261720/0 і рішення від 14.01.2010р. № 130/23-114, прийняте за розглядом первинної скарги (податкове повідомлення-рішення від 14.01.2010р. № 0011261720/1) залишено без змін.
В зв'язку з тим, що в рішенні ДПА у Вінницькій області не надано вказівок органу державної податкової служби, рішення якого скасовано в певній частині, про вчинення певних дій, 19.03.2010р. позивачем направлено повторну скаргу на вищевказані податкові повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації України, яка в свою чергу залишила без змін податкове повідомлення-рішення Тростянецької ОДПІ від 23.12.2009р. № 0011261720/0 про сплату податку з доходів фізичних осіб (від 14.01.2010р. № 0011261720/1) з урахуванням рішення ДПА у Вінницькій області, прийнятого за розглядом повторної скарги, а скаргу СПД ОСОБА_6 - без задоволення. За розглядом ДПА України повторної скарги Тростянецькою ОДПІ 20.04.2010р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0011261720/3.
Не погоджуючись з прийнятим Тростянецькою ОДПІ 19.03.2010р. податковим повідомленням-рішенням № 0011261720/2 за результатами розгляду повторної скарги ДПА у Вінницькій області, позивач повторно звернулась зі скаргою до ДПА України.
Державна податкова адміністрація України листом № 2823/Д/25-0315 від 22.04.2010р. повідомила СПД ОСОБА_3, що не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом державної податкової служби від однієї і тієї ж особи з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті.
Вирішуючи спір по суті суд визнає заявлені вимоги позивача щодо скасування прийнятого відповідачем рішення необґрунтованими виходячи з наступного.
Як вбачається з акту перевірки, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 у 2007 -2009 роках здійснювала господарську діяльність (роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, які віднесені до інших групувань, роздрібну торгівлю автомобільними деталями та приладдям, технічне обслуговування та ремонт автомобілів) на загальній системі оподаткування.
При поданні декларації про доходи за 9 місяців 2009 року суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 задекларовано валовий дохід - 2 333 033 грн. і валові витрати - 2 312 371 грн.. Перевіркою встановлено, що позивачем до складу валових витрат віднесено вартість придбаних, але не реалізованих товарів (бензин та дизельне паливо), що підтверджено книгою обліку доходів та витрат та згідно пред'явлених для перевірки денних Z-т звітів. Також при визначенні валових витрат за І квартал 2009 року СПД ОСОБА_3 віднесено плату за одержання ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами на суму 720 грн. і річну передплату періодичних видань (журнал "Пожежна безпека" на суму 186,41 грн., газета "Мить істини" на суму 97,25 грн. і газета "Все про бухгалтерський облік" на суму 1445,09 грн.).
Перевіркою не враховано у складі валових витрат вартість залишків товарно-матеріальних цінностей, які були нереалізовані на кінець звітного періоду (по яких не отриманий доход) та щоквартально враховано у витратах вартість придбаних ліцензій і періодичних видань, в результаті чого, перевіркою визначено, що валові витрати за 9 місяців 2009 року складають 2 198 896 грн. 53 коп.
Таким чином, перевіркою встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу на 113 474 грн. 47 коп., внаслідок чого, на підставі п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", позивачу донараховано 17 021 грн. 17 коп. податку з доходів фізичних осіб (113474,47 грн. х 15%).
Як свідчать матеріали справи, актом перевірки від 23.12.2009 року № 414 щоквартально враховано у витратах вартість придбаних ліцензій і періодичних видань (по 612 грн. 19 коп.), тоді як при визначені суми валових витрат зменшено витрати 2 кварталу на 1224 грн. 56 коп. (замість збільшення на 612 грн. 19 коп.) і 3 кварталу 2009 року зменшено на 612 грн. 19 коп. (замість збільшення на 612 грн. 19 коп.). Таким чином, розбіжність по валових витратах у 2 кварталі 2009 року буде становити 48 273 грн. 99 коп. та у 3 кварталі 2009 року - 49 029 грн. 01 коп., відповідно, донарахована сума податку з доходів від підприємницької діяльності буде становити 16 562 грн., а не 17 021 грн. 17 коп., визначених у податковому повідомленні-рішенні від 23.12.2009р. за № 0011261720/0.
В зв'язку з наведеним, Державна податкова адміністрація у Вінницькій області рішенням від 12.03.2010р. № 5680/Д/25-010 прийнятим за розглядом повторної скарги, скасувала податкове повідомлення-рішення Тростянецької ОДПІ від 23.12.2009р. за № 0011261720/0 в частині сплати 459 грн. 17 коп. податку з доходів фізичних осіб , а в іншій частині зазначене податкове повідомлення рішення залишила без змін.
У відповідності зі статтею 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (із змінами і доповненням) оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб", яким у пункті 22.10 статті 22 визначено, що Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" втратив чинність, крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Тобто виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду (попередніх періодів) не всіх видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо відповідає цьому доходу.
В судовому засіданні представником позивача не доведено правомірності включення до складу валових витрат вартість залишків нереалізованих паливно-мастильних матеріалів.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.
Порядок податкового обліку витрат на придбання ліцензії для здійснення торгівлі тютюновими виробами залежить від терміну її дії, встановленого відповідним законодавством.
Абзацом другим підпункту 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності платника податку, у тому числі з питань законодавства, і передплату спеціалізованих періодичних видань, а також на проведення аудиту, згідно з чинним законодавством, включаючи проведення добровільного аудиту за рішенням платника податку. При цьому обов'язки з доведення зв'язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку покладаються на такого платника податку.
Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ставка податку становить з 1 січня 2007 року - 15 відсотків від об'єкта оподаткування.
Таким чином, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 завищила валові витрати зменшуючи значення різниці, чим занизила дохід від зайняття підприємницькою діяльністю, що свідчить про те, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надані, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Як на підставу скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивач вказує на не визначення відповідачем належної суми валових витрат платника податку. Таке твердження ґрунтується на тому, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 не включила до складу валових витрат суму сплаченого до бюджету податку на додану вартість, хоча, на її думку, законодавством визначена можливість їх включення до складу валових витрат. При проведенні перевірки факт не включення було констатовано в акті, однак не вжито заходів до збільшення суми її валових витрат. Аналогічно не вирішено питання щодо збільшення валових витрат на суму помилково не нарахованої амортизації основних фондів.
Суд вважає, що вказані обставини не впливають на правомірність прийнятих податковим органом повідомлень-рішень, а тому й не можуть бути підставою для їх скасування. До такого висновку суд приходить з огляду на можливість платником податку, у разі самостійного виявлення помилки у показниках раніше поданої декларації, надати уточнюючий розрахунок.
Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України " Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 16 562 грн. є обґрунтованими та правомірним, а тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування.
Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб’єкти владних повноважень зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні встановлено, що оскаржувані дії відповідача відповідають критеріям щодо правомірності дій суб’єкта владних повноважень, в контексті статті 2 КАС України, з боку відповідача надано достатніх аргументів та доводів, які свідчать, що оскаржуване рішення прийняте в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв’язку з чим суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, а також за відсутності витрат позивача, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70, 71, 79, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб", Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", Господарським кодексом України, суд –
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0011261720/3 від 20.04.2010р. - відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 09.07.10
Суддя Свентух Віталій Михайлович
05.07.2010