Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" квітня 2007 р. Справа № АС-03/423-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя - Пушай В.І., судді - Могилєвкін Ю.О., Барбашова С.В.
при секретарі: Байбак О.І.
за участю представників сторін:
позивача - Мельник Н.І.
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 977Х/3-7) на постанову господарського суду Харківської області від 29.01.07 р. по справі № АС-03/423-06
за позовом Валківської районної спілки споживчих товариств, м. Валки
до Управління ПФУ у Валківському р-ні Харківської області, м. Валки
про визнання недійсною вимоги
встановила:
У вересні 2006 р. позивач –Валківська районна спілка споживчих товариств, м. Валки звернулась до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсною вимогу про сплату боргу відповідача –Управління пенсійного фонду України у Валківському районі № Ю-92 від 09.06.2006 р.
В грудні 2006 р. позивач надав до суду уточнення до позовної заяви № 362 в якому просив суд визнати недійсним та скасувати рішення № 29 від 14.04.2006 р. про застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій; визнати недійсною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу № Ю-92 від 09.06.2006 р.
Постановою господарського суду Харківської області від 29.01.2007 р. (суддя Водолажська Н.С.) по справі № АС-03/423-06 в позові відмовлено. Постанова мотивована тим, що перевірка позивача проводилась на законних підставах; що з урахуванням вимог п. 6 ст. 18 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” відносно сплати страхових внесків до Пенсійного фонду суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, діє в частині, що не суперечить вимогам вказаного закону; що позивач не здійснював нарахування та перерахування страхових внесків за ставкою 32,3;% - 31,8%, в зв'язку з чим, відповідачем правомірно було донараховано позивачу визначені зобов'язання зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період квітень-грудень 2005 р. та січень - лютий 2006 р. на загальну суму 8827,45 грн. та ін.
Позивач з постановою господарського суду не погоджується, вважає її такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права, подав апеляційну скаргу в якій просить постанову скасувати та задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності малого підприємства” позивач як суб'єкт, що сплачує єдиний податок та підпадає під дію вказаного закону не зобов'язаний сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки вказані виплати він перераховує в складі єдиного податку. Крім того, позивач вказує на те, що з урахуванням вимог розпорядження КМУ № 58-р від 10.03.05 р. „Про деякі питання спрощеної системи оподаткування”, органи Пенсійного фонду України не мали право на проведення перевірки позивача на предмет сплати ним страхових внесків, а також стягувати з нього заборгованість.
Разом з тим. в поясненнях до апеляційної скарги позивач вказує на те, що він є платником єдиного податку, і за весь час перебування на спрощеній системі оподаткування в повному обсязі сплачував єдиний податок; що розрахунок суми недоїмки та штрафних санкцій які нараховані відповідачем не підтверджено ні документально, ні певними обґрунтованими розрахунками та ін.
В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що позивач всупереч вимогам п. 1 ст. 15 Закону України нараховуючи працівникам заробітну плату не нараховував та не сплачував страхові внески; що суму яка нарахована позивачу до сплати розраховувалась по тарифу 32,3% - 31,8 % та ін.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, а в поясненнях до апеляційної скарги просив суд розглядати скаргу без участі його представника.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, 14.04.2006 р. при проведенні позапланової перевірки підприємства позивача з питань правильності обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України за період з 01.01.02 р. по 01.03.06 р., результати якої відображені в акті від 14.04.06 р., перевіряючими було встановлено, що на протязі 2005-2006 р.р. підприємство знаходилося на спрощеній системі оподаткування. У вказаний період підприємство нараховувало заробітну плату але не нараховувало та не сплачувало страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування по тарифу 32,3%-31,8% від фонду оплати праці, що суперечить приписам п. 1 ст. 15 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п. 5.1 Інструкції „Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.03 р.
Виявлені порушення були підставою для донарахування страхових внесків по тарифу 32,3%-31,8% від фонду оплати праці за квітень-грудень 2005 р. та січень - лютий 2006 р. в сумі 8827,45 грн., у зв'язку з чим було прийняте рішення № 29 від 14.04.06 р. про донарахування 15261,29 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 5245,9 грн. і сформована вимога № Ю-52-У від 14.04.06 р.
Позивач скористався правом адміністративного оскарження вимоги № Ю-52-У від 14.04.06 р. про сплату боргу. Рішенням відповідача від 17.05.06 р. про результати розгляду скарги платника від 03.05.06 р., скарга була задоволена частково, а оскаржена вимога була скасована в частині застосування штрафних санкцій.
З урахуванням вказаного рішення відповідачем була сформована вимога № Ю-92 від 09.06.06 р. про сплату боргу в сумі 8827,45 грн. (основний платіж). Підприємством була направлена скарга від 20.06.06 р., в якій оскаржувалася вищевказана вимога. Рішенням відповідача від 10.07.06 р. про результати розгляду скарги вона була залишена без задоволення, а оскаржена вимога без змін.
При подальшому оскарженні підприємством була направлена скарга від 14.07.06 р. до ГУ Пенсійного фонду України. Рішенням від 13.09.06 р. (з урахуванням рішення від 04.08 06 р. про подовження строку розгляду скарги) скарга була залишена без задоволення.
У вересні 2006 р. позивач звернувся до господарського суду з позовом в якому (з урахуванням уточнень) просив суд визнати недійсним та скасувати рішення № 29 від 14.04.2006 р. про застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій та визнати недійсною і скасувати вимогу відповідача про сплату боргу № Ю-92 від 09.06.2006 р.
З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржувану постанову виходив зокрема з того, що перевірка позивача проводилась на законних підставах; що з урахуванням вимог п. 6 ст. 18 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” відносно сплати страхових внесків до Пенсійного фонду суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, діє в частині, що не суперечить вимогам вказаного закону; що позивач не здійснював нарахування та перерахування страхових внесків за ставкою 32,3;% - 31,8%, в зв'язку з чим, відповідачем правомірно було донараховані позивачу зобов'язання зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період квітень-грудень 2005 р. та січень - лютий 2006 р. в сумі 8827,45 грн.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення з наступних підстав:
Згідно з п. 1, 2 ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 цього ж кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Згідно з ст. 64 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право не частіше одного разу на календарний рік проводити планові, а також у випадках, передбачених законодавством, - позапланові перевірки на будь-яких підприємствах, в установах і організаціях та у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (у тому числі письмові) з питань, що виникають під час таких перевірок; застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.
Указ Президента України "Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності", на який в обґрунтування своїх вимог посилається позивач, не розповсюджується на Пенсійний фонд України, оскільки в ст. З цього Указу визначений вичерпний перелік контролюючих органів, які згідно з цим Указом мають право проводити планові та позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, а саме: органи державної податкової служби; митні органи; органи державного казначейства, державної контрольно-ревізійної служби в межах їх компетенції.
Разом з тим, не можуть прийматися судом до уваги посилання позивача на Розпорядженням КМУ № 58-р від 10.03.05 р. „Про деякі питання спрощеної системи оподаткування", яким введений мораторій на проведення перевірок та накладання штрафів щодо господарюючих суб'єктів, які обрали спрощену систему оподаткування та звітності, оскільки дане Розпорядження стосується, перш за все, заборгованості, яка утворилася у 2004 році - І кварталі 2005 року, в зв'язку з чим воно не може розповсюджуватися на період з 2002 р. по 2003 р. та період з 01.01.06 р. по 01.03.06 р. (тобто - спірний період, за який також проводилась перевірка позивачем).
Крім того, вказане Розпорядження не є нормативним документом, який може вносити зміни до Закону в частині обмеження права органів ПФУ щодо проведення перевірок окремих учасників даних правовідносин. Разом з тим, як вже вказувалось вище, право на проведення таких перевірок ПФУ надано ст. 64 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таким чином, господарський суд правомірно встановив факт того, що перевірка позивача проводилась відповідачем без порушень норм чинного законодавства України.
Відповідно до ст. ст. 14-15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками та, відповідно, платниками страхових внесків до Пенсійного фонду є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або за договорами цивільно-правового характеру.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 р. № 21-1 було затверджено Інструкцію „Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 16.01.04 р. за № 64/8663.
Отже, вищевказані норми законодавства встановлюють обов'язок позивача сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на загальних підставах.
В зв'язку з чим, не можуть прийматися судом до уваги доводи позивача про те, що відповідно до Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності малого підприємства” він як суб'єкт який сплачує єдиний податок та підпадає під дію вказаного закону не зобов'язаний сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в спірний період, оскільки відповідно до п. 6 ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" законодавством не можуть встановлюватися пільги щодо нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. Разом з тим неправомірним є посилання позивача на вказаний Указ Президента щодо переваги його норм над нормами Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки при колізії положень, зазначених у законі та інших підзаконних нормативних актах, яким в даному випадку є Указ Президента, застосовується закон як такий, що має вищу юридичну силу.
Разом з тим, відповідно до Прикінцевих положень (п. 14, п. 15) Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" усі законодавчі акти, у тому числі й ті, що регулюють спрощену систему оподаткування, повинні бути приведені у відповідність до вимог цього Закону, а до того часу закони України та інші нормативно - правові акти застосовуються в частині, що не суперечить вищезазначеному Закону. Тобто в даному випадку вказаний Указ Президента України відносно сплати страхових внесків до Пенсійного фонду суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, діє в частині, що не суперечить Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Також, не можуть прийматися судом до уваги доводи позивача про те, що спірні виплати він здійснив сплачуючи єдиний податок, оскільки відповідно до п. 11.17 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 р. № 21-1, суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування) повертаються страхувальникам або, за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків.
Відповідно до п. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" сплата внесків здійснюється авансом при кожному отриманні коштів на оплату праці, а остаточний розрахунок платники проводять до 20 числа місяця, наступного за звітним.
Частиною 2 ст. 106 цього ж Закону встановлено, що суми страхових внесків не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у зазначений строк, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (далі -недоїмка) стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Враховуючи те, що позивач не надав доказів здійснення нарахування та перерахування страхових внесків за ставкою 32,3% - 31,8%, відповідачем було правомірно донараховано позивачу визначені зобов'язання зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період квітень-грудень 2005 р. та січень - лютий 2006 р. в сумі 8827,45 грн.
Разом з тим, згідно з п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, з чого накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.
З урахуванням вказаного, господарський суд правомірно визнав такими, що прийняті на законних підставах рішення № 29 від 14.04.06 р. про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 5245,9 грн. та вимогу № Ю-92 від 09.06.06 р. про сплату боргу і правомірно відмовив позивачу в задоволенні його позовних вимог.
Таким чином, висновки, викладені в постанові господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. 195,196, п. 1 ст. 198, ст. 200, ст. 205 КАС України, судова колегія -
Ухвалила:
Постанову господарського суду Харківської області від 29.01.07 р. по справі № АС-03/423-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Головуючий суддя Пушай В.І.
Судді Могилєвкін Ю.О.
Барбашова С.В.