ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.06.2007

Справа №2-27/6734-2007А

За позовом – Сакське міжрайонне управління водного господарства Державного комітету України по водного господарству, м. Саки, вул.. Промишлена, 11а.  

До відповідача –    Сакська ОДПІ, м. Саки, вул.. Курортна, 57.  

Про скасування податкового повідомлення -  рішення та спонукання до вчинення певних дій.  

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Топоріщевої Т. П.

представники:

Від позивача – Бекшанська І. Г., дор. у справі.    

Від відповідача – Абсеметов З. Н., дор. у справі.       

Сутність спору:

Позивач звернувся до Господарського суду з позовною заявою до відповідача про скасування  податкового повідомлення – рішення Сакської ОДПІ №0000081502/0 від 12.01.2007 р. Також просив забовязати  Сакську ОДПІ повернути зайво сплачену суму у розмірі 395 грн.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим,  що   податкова  декларація №9585,  що перевірялася відповідачем, була здана 18.05.2006 р., фактичне податкове забовязання складає 1786 грн., яке було сплачено платіжним дорученням №406 від 13.04.2006 р. в сумі 4800 грн., з яких 981 грн. оплачена по забовязанню по декларації №9585 від 18.05.2006 р. з граничним строком платежу 20.05.2006 р. і сума 1200 грн. оплачена платіжним дорученням №479 від 21.04.2006 р. по забовязанню по декларації №9585 від 18.05.2006 р. з граничним строком платежу 20.05.2006 р. Таким чином, позивач вважає, що сплатив 2181 грн. при наявності забовязання у розмірі 1786 грн. і переплата склала 395 грн., які до теперішнього часу не повернені позивачу.

На підставі викладеного, просить позов задовольнити.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про те, що суми, сплачені позивачем в 2006 р., в хронологічному порядку погашали суми податкового боргу, що виник в попередніх періодах. Факти порушень виявлені при перевіркі податкових декларацій по ПДВ і даних особового рахунку позивача. По податкової декларації №9585 від 18.05.2006 р. по строку сплати 30.05.2006 р. узгоджене податкове забовязання в сумі 1786,00 грн. фактично були сплачені 17.11.2006 р.     

Позивач заявою від 11.06.2007 р. уточнив позовні вимоги та просить зайво сплачену суму у розмірі 395 грн., віднести в рахунок майбутніх платежів.

Суд прийняв до уваги вказане уточнення.

Також позивач заявою від 21.06.2007 р. знов уточнив позовні вимоги в частині повернення суми у розмірі 395 грн. та просить суд зарахувати суму у розмірі 395 грн.,  сплачену за платіжним дорученням №406 від 13.04.2006 р. в рахунок майбутніх платежів по ПДВ.

Суд прийняв до уваги уточнення позивача. Відповідач з вказаним уточненням був ознайомлений в судовому засіданні.

Також позивач у запереченнях на відзив відповідача повідомив про те, що ст.. 11 закону України «Про державну податкову службу в Україні» не надано права  органам державної  податкової служби України самостійно, без згоди платника і відповідного рішення суду змінювати призначення платежу. Вказані органи  мають право тільки вимагати від платника податків усунення виявлених порушень.    

        Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази,  заслухавши пояснення представників сторін, суд   -             

В С Т А Н О В И В :

 

Сакською ОДПІ було проведено невиїзну документальну  перевірку  з питання своєчасності сплати позивачем  до бюджету узгоджених сум податкових забовязань по ПДВ за  2006 р.

По результатам перевірок  було складено акт №165/15-02/01039576 від 19.12.2006 р.

Перевіркою було встановлено, що платником порушено вимоги п.п. 5.3.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і деравжними цільовими фондами”  №2181 від 21.12.00 р., а саме по податкової декларації №9585 від 18.05.2006 р. по строку сплати 30.05.2006 р. узгоджене податкове забовязання в сумі 1786,00 грн. фактично було сплачено 17.11.2006 р.     

Відповідно до п.п. 17.1.7 ст. 17  Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”  №2181 від 21.12.00 р. у разі коли платник  податків  не  сплачує  узгоджену суму   податкового   зобов'язання   протягом   граничних  строків, визначених  цим  Законом,  такий  платник   податку   зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:      при затримці  до  30 календарних днів,  наступних за останнім днем  граничного  строку  сплати   узгодженої   суми   податкового зобов'язання,   -   у  розмірі  десяти  відсотків  погашеної  суми податкового боргу;       при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за  останнім  днем  граничного  строку  сплати   узгодженої   суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці,  що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання,  -  у  розмірі  п'ятдесяти  відсотків погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів  відповідно  до  загального  строку затримки незалежно від того,  чи  були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

На підставі акту перевірки №165/15-02/01039576 від 19.12.2006 р.   відповідачем було винесено податкове повідомлення – рішення №0000081502/0 від 12.01.2007 р. на суму 893,00 грн.,   на підставі п.п. 17.1.7 ст. 17  Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”  №2181 від 21.12.00 р. ( у розмірі 50% від суми  податкового боргу у розмірі 1786,00 грн. )

За такими обставинами справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі  з наступних підстав.

Згідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”  №2181 від 21.12.00 р. податкове зобов'язання платника  податків,  нараховане контролюючим  органом  відповідно  до  пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону,  вважається узгодженим у  день  отримання  платником податків   податкового   повідомлення,   за   винятком   випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно до п. 7.7 ст. 7  Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”  №2181 від 21.12.00 р. і відповідно до Податкового роз’яснення щодо черговості погашення і окремих питань стягнення сум податкового боргу”, затвердженого Наказом ДПА України від 13.11.2002 р. №540, кошти, які надійшли в рахунок погашення забовязань по податках і зборам ( обовязковим платежам ), прямують на погашення податкових забовязань з того ж самого платежу в порядку календарної черговості граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків і торкається як самостійно розрахованих платниками податків податкових забовязань, так і податкових забовязань, розрахованих контролюючими органами.

  Позивачем була подана 18.05.2006 р. податкова  декларація №9585, самостійно визначене  податкове забовязання складає 1786 грн., яке було сплачено платіжним дорученням №406 від 13.04.2006 р. в сумі 4800 грн., з яких 981 грн. оплачена по забовязанню по декларації №9585 від 18.05.2006 р. з граничним строком платежу 20.05.2006 р. і сума 1200 грн. оплачена платіжним дорученням №479 від 21.04.2006 р. по забовязанню по декларації №9585 від 18.05.2006 р. з граничним строком платежу 20.05.2006 р.

Відповідач, не зважаючи на призначення платежів,   направляв грошові кошти в хронологічному порядку  на погашення заборгованості, що виникла в попередніх періодах.   

З цієї причини,  відповідач зробив висновок, що позивачем по справі порушено вимоги п.п. 5.3.1 ст. 5    Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”  №2181 від 21.12.00 р. і на підставі п.п. 17.1.7 ст. 17   Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”  №2181 від 21.12.00 р. застосував до позивача штрафні санкції за несплату узгодженої суми податкового забовязання протягом граничних строків, визначених Законом.

Суд не може погодитися з позицією відповідача по справі з наступних підстав.

Згідно пункту 30.1 статті 30 розділу IV Закону України «Про платіжні системи і переклад грошей в Україні»  №2346-III від 05.04.2001 року (із внесеними змінами і доповненнями) переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми перекладу на рахунок одержувача.

Відповідно до ст.. 41 Конституції України передбачено, що кожен направо володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. ( ст.. 22 ) Конституція України має вищу юридичну силу ( ст.. 8 ).

Згідно до  ст.. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість виконання яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства  України  адміністра-тивне  судочинство  здійснюється  відповідно  до Конституції України,  цього Кодексу та  міжнародних  договорів,  згода  на  обов'язковість  яких надана Верховною Радою
України.

Ст.. 1 першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 20.03.1952 р., ратифікованого Україною 17.07.1997 р., передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого права, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. В ч. 2 цієї ж статті зазначено, що попередні положення ніяким чином не обмежують права держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів. Отже, зі змісту ч. 2 ст. 1 першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини вбачається. Що будь – які обмеження з використання юридичною особою власного майна, зокрема перерахування коштів, можливе лише за згодою такого платника податків або за рішенням суду.

П. 3 ст. 47 Господарського кодексу України передбачає, що держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав підприємця.

Отже чинним законодавством також закріплено право власника вільно, за власною ініціативою та на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном та гарантії недоторканості майна з боку держави.

У відповідності до ст.. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи забовязані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами  України.

Відповідно  до ст.. 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органів державної податкової служби забовязані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних  законом інтересів громадян, підприємств. Установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права. Серед прав органів державної податкової служби,  передбачених ст.. 11 Законом України “Про державну податкову службу в Україні” не має права  самостійно, без згоди на те платника податків або відповідного рішення суду,  визначити призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.

  Відповідач повинен був в межах строку,  вказаного в ст.. 15  Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”  №2181 від 21.12.00 р., стягнути наявну заборгованість в судовому порядку, а не направляти поточні платежі позивача в рахунок погашення недоїмки,  тим самим штучно створюючи новий податковий борг.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що Сакська ОДПІ діяла із значним перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, оскільки не вправі була самостійно, без узгодження з платником податків або відповідного рішення суду, визначити призначення платежу та перерахувати платежі за поточними забовязаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше. Оскільки платник податків є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, у тому числі і визначати призначення платежів, суд вважає,  що застосування    п. 17.1. 7 ст. 7 Закону України “По порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.00 р. №2181 є неправомірним.  

  Однак відповідно до п. 6.1.7 Інструкції “Про порядок застосування та стягнення сум штрафних ( фінансових ) санкцій органами державної податкової служби” визначає, що   про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових забовязань складається податкове повідомлення за формою та згідно з вимогами, встановленими Порядком направлення органами державної податкової служби  України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 р. №253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р. за № 567/5758 ( зі змінами і доповненнями ).

В зв’язку з  вказаними неправомірними діями відповідача, позивач зайво сплатив до державного бюджету України суму у розмірі 395 грн., що підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів позивача по справі.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства  України  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов’язку і витребовує необхідні докази.  Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов’язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що при розгляді справ про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень,  тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду  всі матеріали, які свідчать про його правомірні  дії

При таких обставинах справи, позовні вимоги в частині скасування  податкового повідомлення – рішення Сакської ОДПІ №0000081502/0 від 12.01.2007 р. підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині віднесення  зайво сплаченої суми у розмірі 395 грн. в рахунок майбутніх платежів задоволенню  не підлягають в зв’язку з тим, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався з відповідною заявою до органу державної податкової служби про віднесення вказаної суми в рахунок майбутніх платежів. Без дотримання вказаного порядку, позовні вимоги в даної частині задоволенню не підлягають.  

Вступна  і резолютивна частини  постанови підписано і проголошено 21.06.2007 р.

Постанову у  повному обсязі складено 05.07.2007 р.

             На  підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

      1.   Позов задовольнити частково.

    2.  Скасувати податкове повідомлення – рішення Сакської об’єднаної державної податкової інспекції №0000081502/0 від 12.01.2007 р.   

    3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку отримувача: Управління Державного казначейства України в АР Крим, отримуач: держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь Сакського міжрайонного управління водного господарства Державного комітету України по водного господарству, м. Саки, вул.. Промишлена, 11а, ( ідентифікаційний код 01039576, банківські реквізити не відомі )    1, 70  гривень держмита.

   4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

     Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.

   

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.