Справа № 1-220/2010 р.

  В И Р О К

    І м е н е м     У к р а ї н и

1 липня 2010 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого     Сливи Ю.М.,

при секретарі                                                              Гордієнко І.С.,

з участю прокурорів     Слизькоухої О.В., Оніщенко П.В.,

захисника     ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені справу по обвинуваченню:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, працюючого інспектором дорожньо-патрульної служби відділення ДАІ з обслуговування Ірпінського регіону та м. Буча при УДАІ ГУ МВС України в Київській області, нагороджений відзнакою МВС України «За відзнаку в службі» ІІ ступеня,  зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочину передбаченого ст. 368 ч. 2 КК України, -

встановив:

03.10.2008 року ОСОБА_2 наказом начальника ГУ МВС України в Київській області № 562 о/с призначений на посаду інспектора дорожньо-патрульної служби ВДАІ по обслуговуванні Ірпінського регіону та міста Бучі при УДАІ ГУ МВС України в Київській області (далі ВДАІ Ірпінського регіону). Відповідно до функціональних обов’язків від 28.07.2009 р. ОСОБА_2 був зобов’язаний: попереджати та припиняти злочини та адміністративні правопорушення; у межах своєї компетенції застосовувати до порушників заходи адміністративного впливу та примусу; контролювати наявність у водіїв документів, передбачених Правилами дорожнього руху; у разі відсутності інспектора з адміністративної практики, виконувати його обов’язки.

18.03.2010 року працівниками ВДАІ Ірпінського регіону були складені протоколи про скоєння ОСОБА_3 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 121 та ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), під час керування ним автомобілем ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_1 в м. Буча, вул. Кірова, Київської області, який він придбав у своїх знайомих не оформивши належним чином право власності на нього.

При цьому працівниками ДАІ був складений протокол огляду та затримання вищевказаного транспортного засобу у зв’язку з тим, що у ОСОБА_3 були відсутні документи, які давали йому  право керування ним та які б підтверджували належну реєстрацію даного транспортного засобу.

Після складення вказаних документів, посвідчення водія та автомобіль у ОСОБА_3 були вилученні інспектором дорожньо-патрульної служби ВДАІ Ірпінського регіону ОСОБА_2

23.03.2010 року (точний час слідством не встановлений) ОСОБА_2, займаючи вказану посаду, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, діючи умисно, з корисливих мотивів, знаходячись біля приміщення ВДАІ Ірпінського регіону, за адресою: м. Ірпінь, вул. ІІІ Інтернаціоналу 2-є, висунув ОСОБА_3 незаконну вимогу щодо передачі йому в якості хабара 3000 гривень за повернення ОСОБА_3 посвідчення водія та транспортного засобу.

На вказану вимогу ОСОБА_3, прагнучи захистити своє законне право щодо вільного користування належним йому автомобілем, змушений був погодитися.

В подальшому, 07.04.2010 року, приблизно о 16.40 годині, ОСОБА_2, знаходячись в кабінеті адміністративної практики ВДАІ Ірпінського регіону, за адресою: м. Ірпінь, вул. ІІІ Інтернаціоналу 2-є, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, діючи умисно, з корисливих мотивів, одержав від ОСОБА_3 в якості хабара 3000 гривень за повернення вилучених посвідчення водія та автомобіля.

Одразу після цього ОСОБА_2 був затриманий працівниками ГУ СБУ в м. Києві та Київській області.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину у вчиненому злочині визнав повністю та показав, що у нього на утриманні знаходиться 4 (четверо) неповнолітніх дітей, при цьому одна дочка хворіє на тяжку хворобу та потребує додаткових витрат на лікування. Працюючи на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби, він отримував заробітну плату менш ніж дві тисячі гривень. Цих грошей не вистачало, щоб утримувати дітей та сім’ю, а тому він вчинив вказаний злочин. Так, коли 23.03.2010 року до нього звернувся потерпілий ОСОБА_3, пояснивши, що на нього було накладено багато штрафів, і автомобіль та посвідчення водія вилучено. У ОСОБА_3 не було коштів оплачувати штрафи, а тому він просив допомогти повернути вилучений автомобіль та посвідчення водія без їх оплати. Він погодився, та за це висунув вимогу про передачу йому 3000 гривень. ОСОБА_3 влаштовували його умови, а тому він підготував всі необхідні документи для повернення вказаного автомобіля та посвідчення водія. 07.04.2010 року він одержав від ОСОБА_3 3000 гривень, однак у момент передачі грошей був затриманий працівниками СБУ. У вчиненому щиро кається. Стверджує, що більше ніколи не стане на злочинний шлях та просить не позбавляти його волі.              

У зв’язку з повним визнанням підсудним своєї вини в скоєному злочині, визнанням кваліфікації його дій та доказів, зібраних органом досудового слідства, дослідження доказів було обмежене допитом підсудного.  

Органами досудового слідства дії підсудного правильно кваліфіковано за ст. 368 ч. 2 КК України, як одержання службовою особою хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара, дій з використанням службового становища, поєднаного з його вимаганням.

Обираючи міру покарання, суд враховує, що підсудний скоїв злочин, який відноситься до категорії тяжкого.

Як особа  ОСОБА_2 за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, працює, має на утриманні 4-х неповнолітніх дітей, нагороджений відзнакою МВС України «За відзнаку в службі» ІІ ступеня, раніше не судимий.

Обставинами, що пом’якшують покарання підсудного суд знаходить: щире каяття в скоєному злочині, відшкодування завданих збитків, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного, суд по справі не знаходить.

При обранні міри покарання суд, враховуючи тяжкість скоєного підсудним злочину, дані про його особу, наявність пом’якшуючих та відсутність обтяжуючих обставин, те, що тяжких наслідків від скоєного ним злочину не настало, вважає, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, а тому можливо, призначивши покарання у вигляді позбавлення волі, звільнити від відбування покарання із випробуванням та із наданням іспитового строку.

Однак, при цьому, враховуючи обставини справи, суд вважає, що до підсудного ОСОБА_2 слід застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади на державній службі.

Оскільки, як встановлено ст. 77 КК України, до переліку додаткових покарань, можливих для призначення у разі звільнення від відбування основного покарання з випробовуванням, конфіскація майна не входить, суд вважає за необхідне не застосовувати даний вид покарання щодо підсудного ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України суд, -

засудив:

ОСОБА_2  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 368 ч. 2 КК України та призначити йому покарання по цій статті у вигляді 5 (п’яти) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади на державній службі строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити   ОСОБА_2 від відбування основного покарання із випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_2:

-   не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

-   повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

-   періодично з’являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

    Міру запобіжного заходу щодо підсудного до набрання вироку законної сили залишити без змін – підписку про невиїзд.

Речові докази по справі, а саме:

-   грошові кошти в сумі 3000 грн., номіналом сто грн., а саме: ГЄ 3271770; ВВ 3640359; АА 8949549; ГЕ 2526004; ГЕ 8749557; ВХ 5121516; ГЄ 2834131; ВА 6543416; а також кошти номіналом двісті грн., а саме: ВЖ 5821038; АЄ 5210514; АА 1623800; АЖ 2492253; АЗ 6401550; ВХ 1788732; ВХ 3465251; АЖ 5364535; ВЕ 0421791; ВВ 2944734; АВ 7616916, передані на зберігання в камеру зберігання речових доказів прокуратури м. Ірпеня, повернути ОСОБА_3.

-   змиви з рук ОСОБА_2 зроблені 07.04.2010 р., зразок речовини «люмінор496Т», зразок написів спеціальним олівцем (маркером), передані на зберігання в камеру зберігання речових доказів прокуратури м. Ірпеня, знищити.

-   відеокасета з записом огляду місця події від 07.04.2010 р., МП-3 плеєр з записом розмови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 23.03.2010 р., відео диск з записом оперативних міроприємств, передані на зберігання в камеру зберігання речових доказів прокуратури м. Ірпеня, залишити зберігати при справі.

-   Картка обліку адміністративного порушення на гр. ОСОБА_3, яка знаходиться при справі, - залишити зберігати при справі.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд на протязі 15-ти діб з моменту його оголошення.

      Суддя                                                                                            Ю.М. Слива