Справа № 1-29/2009 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 лютого 2009 року                 Буринський районний суд   Сумської області

в складі:       головуючого  судді              -     Стеценко В.С.

при секретарі                       -     Бабкіній Г.А.

за участю прокурора          -     Бокатової С.К.

за участю адвоката             -     ОСОБА_1

за участю потерпілого       -      ОСОБА_2

за участю представника

                        служби у справах молоді   -     Скобенко О.В.

                       за участю представника

                       міліції у справах неповнолітніх – Горошко Є.О.

розглянувши  в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Буринь   справу по обвинуваченню –

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Успенка Буринського району Сумської області, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з освітою середньою-спеціальною, спеціальність - плиточник, не працюючого, холостого, військовозобов'язаного, раніше не судимого;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця села Успенка Буринського району Сумської області, мешканця АДРЕСА_2, українця, громадянина  України, з освітою середньою-спеціальною, спеціальність - плиточник, не працюючого, холостого, військовозобов'язаного, раніше не судимого;

    в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 296, ч.2 ст. 186 КК України ,

ВСТАНОВИВ:

Підсудні ОСОБА_5 та ОСОБА_6  13 січня 2009 року, біля 19 год.30 хв, за попередньою змовою між собою, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, наздогнали ОСОБА_2, який йшов по вулиці повз автобусну зупинку села Успенка, та безпричинно, з хуліганських спонукань тобто грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю стали бити ОСОБА_2, наносячи йому удари кулаками рук та ногами в область голови та тулубу. Хуліганські дії продовжувалися біля 5 хвилин. В результаті побиття    ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді крововиливів на лобі та правій голені, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Після припинення побиття ОСОБА_2, у підсудних виник умисел на відкрите викрадення мобільного телефону у ОСОБА_2 для чого ОСОБА_5 та ОСОБА_6,  діючи сумісно, за попередньою змовою між собою користуючись безпорадним станом ОСОБА_2, який після побиття лежав на сніговому покритті дороги, відкрито заволоділи мобільним телефоном марки «Нокія», вартістю 327 грн., стартовим пакетом оператора «Ді Джус» вартістю 25 грн., пачкою цигарок «Вінстон» вартістю 4 грн. та грошовими коштами у сумі 5 грн., що належали ОСОБА_2, завдавши матеріальних збитків на загальну суму   361 грн., після чого покинули лежачого ОСОБА_2 Викраденим майном ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розпорядилися на власний розсуд.

Підсудний ОСОБА_5 винним себе у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.296, ч.2 ст.186 КК України визнав повністю та пояснив, що 13 січня 2009 року близько 18 години вечора зустрівся з ОСОБА_6 під баром ПП «ОСОБА_10» та вирішили випити спиртного. Купили пляшку горілки, яку випили в барі. Потім пішли в магазин, де купили по пляшці пива, яке випили на вулиці. В цей час побачили, що ОСОБА_2 вийшов з магазину і говорив по мобільному телефону.  ОСОБА_6 запропонував йому побити ОСОБА_2 на що він погодився. Почекавши коли ОСОБА_2 відійшов по дорозі у темнішу частину вулиці вони пішли за потерпілим. По дорозі вони між собою домовилися, що ОСОБА_6 першим вдарить ОСОБА_2. Коли наздогнали ОСОБА_2, за автобусною зупинкою, ОСОБА_6 першим наніс ОСОБА_2 удар кулаком по потилиці ззаду, а потім наніс і другий удар, але куди він прийшовся, не бачив, бо від другого удару ОСОБА_2 упав на землю, після цього він підбіг до потерпілого та ударив його правою ногою спочатку по обличчю, а потім наніс другий удар по тулубу. Потім вони разом з ОСОБА_6 ще нанесли ОСОБА_2 по декілька ударів кожен ногами по тулубу та по всьому тілу. ОСОБА_2 став просити не бити його. Після побиття ОСОБА_2, ОСОБА_6 запропонував викрасти у потерпілого мобільний телефон, на що він погодився і користуючись безпорадним станом потерпілого ОСОБА_6 забрав з кишені ОСОБА_2 мобільний телефон та гроші в  сумі 5 гривень. Після чого вони залишили ОСОБА_2 лежачим на землі та втекли з цього місця і прийшли відразу в магазин, де купили за забрані у ОСОБА_2 гроші 2 пляшки пива. Телефон залишився у  ОСОБА_6 Він знав що у ОСОБА_6 телефон слабенький і тому запропонував йому забрати собі телефон ОСОБА_2 Сім-картку з телефону вони  витягнули відразу, як тільки відійшли від ОСОБА_2, практично біля магазину, що знаходиться на перехресті в с. Успенка. В скоєному щиро розкаявся, завдану потерпілому шкоду відшкодував.

Підсудний ОСОБА_6  винним себе у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.296, ч.2 ст.186 КК України визнав повністю та пояснив, що 13 січня 2009 року біля 18 години вечора він зустрівся з ОСОБА_5 під баром ПП «ОСОБА_10» в с. Успенка де у зв'язку зі святом і вони вирішили випити спиртного і вони купили пляшку горілки та закуску та розпили її в барі. Потім купили по пляшці пива яке також випили. Після цього побачили, що ОСОБА_2 розмовляє по мобільному телефону. Він запропонував ОСОБА_5 побити ОСОБА_2 Побачивши як ОСОБА_2 відійшов по дорозі у темряву стали його наздоганяти. По дорозі вони  домовилися,  що він першим вдарить ОСОБА_2 Коли наздогнали потерпілого він перший ударив останнього кулаком лівої руки по потилиці ззаду, а потім наніс і другий удар, куди саме не побачив, бо від другого удару ОСОБА_2 упав на землю, після цього і ОСОБА_5 підбіг до ОСОБА_2, та разом з ним стали наносити удари по тілу ОСОБА_2, куди припадали удари,  сказати не може. Після побиття ОСОБА_2,  я запропонував ОСОБА_5 забрати мобільний телефон у потерпілого, на що ОСОБА_5 погодився. Після чого користуючись безпорадним станом потерпілого він викрав з кишені  у ОСОБА_2 мобільний телефон, 5 грн., можливо і цигарки, але за цигарки точно не пам'ятає і покинувши лежачого потерпілого, разом з ОСОБА_5 втекли з того місця і прийшли відразу в магазин, де купили за викрадені гроші 2 пляшки пива. Телефон залишився у нього, сім-картку з телефону витягнули відразу. Про скоєне, особисто нікому не розповідав. В скоєному щиро розкаявся, завдану потерпілому шкоду відшкодував.

Крім повного визнання своєї вини самими підсудними їх винність підтверджується і іншими доказами дослідженими в ході судового засідання.  

Так потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 знає добре, вони його однолітки, з ними він навчався у школі, відносини з ними дружні, конфліктів ніколи не було. 13 січня 2009 року біля 19 год-19 год.30 хв. він був зовсім тверезий, зайшов у магазин ПП ”ОСОБА_10” де купив собі цигарок та побачив в магазині ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які купували собі спиртне, а пізніше бачив їх коли вони стояли під клубом. З магазину він  пішов в напрямку автобусної зупинки по центральній дорозі  с. Успенка. Минувши автобусну зупинку, відчув раптово як ззаду його ухватив за голову один хлопець, той що був вищий, і наніс удар по потилиці кулаком, від чого він відчув гострий біль, намагався штовхнути нападника і дати йому здачі, але його з ніг збив другий хлопець,  нижчий за зростом. Від цього він упав на землю і двоє хлопців продовжили бити його ногами по голові та ногах, наносячи удари, від яких було дуже боляче. Хлопці били його десь біля 5 хвилин, скільки точно було ударів він не пам'ятає.  Залишили його хлопці  після того як біля кафе «Затишок» автомобіль освітив дорогу. Коли він підвівся з землі, перевірив кишені і побачив, що в кишені дублянки відсутній  мобільний телефон, а в  джинсах з кишень зникли пачка цигарок «Вінстон» та 5 гривень грошей. Нападників він упізнав - це були ОСОБА_6 та ОСОБА_5, яких він бачив перед цим у магазині. Упізнав ОСОБА_2 ОСОБА_6 по спортивних штанях - на низу були білі вставки; а ОСОБА_5 упізнав по одягу - джинсових штанях світло-блакитного кольору, куртці - рижій дублянці, чорній шапці в'язаній з широкою червоною смугою на лобі, так як будучи в магазині, звернув увагу на цих хлопців і побачив їх верхній одяг. Після всього, що сталося підвівся пішов відразу до себе до дому, одяг був у снігу, пошкоджень не мав. Вдома розповів бабусі про те, що сталося, бабуся пішла до сусідів і по мобільному телефону викликала міліцію. Пізніше до нього додому в цей же вечір приїхали працівники міліції, він особисто написав заяву та розповів про те що сталося і хто саме вчинив цей злочин. Далі працівники міліції склали пояснення та також він віддав працівникам міліції упаковку з мобільного телефону та паспорт на свій телефон. Телефон «Нокія» модель 1208 він придбав 26.10.2008 р. в м. Буринь у магазині приватного підприємця ОСОБА_9 за ціною 350 грн.. В телефоні була сім-картка оператора Ді Джус, яку він придбав одночасно з телефоном за 25 грн., на рахунку гроші були відсутні. На цей час підсудні повністю відшкодували мені матеріальні та моральні збитки і претензій він до підсудних не має та просить їх не позбавляти волі.

        З протоколу огляду місця події та схеми до нього вбачається, що місцем пригоди є ділянка місцевості в с. Успенка Буринському районі в районі  автобусної зупинки  (а с.8-9);

З протоколу добровільної видачі видно, що ОСОБА_6 добровільно видав працівникам міліції мобільний телефон „ Нокія ”1208 та пояснив, що цей телефон він викрав разом з ОСОБА_5 у ОСОБА_2 (а.с. 15 ), що також підтверджується протоколом впізнання потерпілим  ОСОБА_2  викраденого в нього телефону  „Нокія ”(а.с.36) та речовими доказами, приєднаними до матеріалів справи - мобільним телефоном «Нокія» (а. с.38)

З висновку товарознавчої експертизи вартість викраденого  телефону складає 327 гривень, ( а. с. 57-58);

         З висновку судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_2 вбачається, що у останнього виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в області лобу та правої голені (а. с.50) ;

Суд вважає, що органами досудового слідства при  кваліфікації дій підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч.2 ст.186 КК України  невірно застосована така кваліфікуюча ознака, як викрадення майна поєднане з насильством яке не є небезпечним для життя і здоров’я потерпілого, оскільки дане насильство повністю охоплене кваліфікацією дій підсудних за ч.2 ст. 296 КК України, що підтверджується показаннями підсудних, потерпілого, протоколом огляду місця події, висновком судово – медичної експертизи, які повністю узгоджуються з іншими доказами і пояснюють механізм скоєння злочину і не викликають у суда сумніву в їх достовірності, а тому дану кваліфікуючу ознаку необхідно виключити з обвинувачення підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК України.

Таким чином, суд вважає, що винність підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повністю  доказана і їх дії суд кваліфікує:

 за ч. 2 ст. 296 КК України, так як вони сколи хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку х мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та виразилося у спричиненні тілесних ушкоджень, вчинене групою осіб;

за ч.2 ст. 186 КК України так як вони скоїли відкрите викрадення чужого майна (грабіж) вчинений за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного,  обставини що обтяжують і пом'якшують покарання, особи винних.

Підсудний ОСОБА_5 раніше не судимий,  вину свою в скоєному визнав повністю та щиро розкаявся  у вчиненому злочині, відшкодував завдані збитки, має молодий вік, позитивно характеризується за місцем проживання, що пом’якшує покарання, але скоїв злочин перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, що обтяжує його покарання.

Підсудний ОСОБА_6 раніше не судимий,  вину свою в скоєному визнав повністю та щиро розкаявся  у вчиненому злочині, відшкодував завдані збитки, є неповнолітнім,  позитивно характеризується за місцем проживання, що пом’якшує покарання, але скоїв злочин перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, що обтяжує його покарання.

         Враховуючи матеріали справи, суд  вважає необхідним призначити ОСОБА_5 та ОСОБА_6  міру покарання  у виді позбавлення волі, але приймаючи до уваги особи винних та пом’якшуючі покарання обставини те що ОСОБА_6 є неповнолітнім,  суд вважає, що виправлення підсудних можливе без відбування покарання, а тому знаходить необхідним у відповідності зі ст. 75,104 КК України звільнити їх  від відбування покарання з випробуванням, поклавши на засуджених  деякі обов’язки передбачені ст. 76 КК України.

           Цивільний позов не заявлений, судові витрати відшкодовані.

        Керуючись ст.ст.321- 324 КПК України,

З А С У Д И В:

ОСОБА_5  визнати винним в скоєнні злочинів передбачених : ч.2  ст. 186 та ч.2 ст.296 КК України і призначити йому покарання:

за ч.2 ст.186  у виді позбавлення волі строком на 4  роки;

за ч.2 ст. 296 у виді позбавлення волі строком на 2 роки;

      Згідно до ст. 70 п.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_5 визначити міру покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, а у відповідності зі ст.75 КК України звільнити його від призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 ( один ) рік.

      На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 слідуючи обов’язки : повідомляти органи кримінально – виконавчої системи про зміну місця проживання  та періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально – виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишити раніше встановлену – підписка про невиїзд.

ОСОБА_6  визнати винним в скоєнні злочинів передбачених : ч.2  ст. 186 та ч.2 ст.296 КК України і призначити йому покарання:

за ч.2 ст.186  у виді позбавлення волі строком на 4  роки;

за ч.2 ст. 296 у виді позбавлення волі строком на 2 роки;

      Згідно до ст. 70 п.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_6 визначити міру покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, а у відповідності зі ст.104 КК України звільнити його від призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 ( один ) рік.

      На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 слідуючи обов’язки : повідомляти органи кримінально – виконавчої системи про зміну місця проживання  та періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально – виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишити раніше встановлену – підписка про невиїзд.

Речові докази по справі:  мобільний телефон „Nокія”, що знаходяться під розпискою про зберігання у потерпілого ОСОБА_2, після вступу вироку в законну силу дозволити останньому використати за власним розсудом.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Сумської області через Буринський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Головуючий: