Справа № 1-48/2010 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

04 червня  2010 року      Чернівецький районний суд Вінницької області                                          

в складі: головуючого – судді Виваля Б.А.,    

при секретарі  Гендзьорі О.О.,  

за участю прокурора  Кізлика О.М.,

та захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  в с. Мазурівка кримінальну

                        справу про обвинувачення                                  

ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя  АДРЕСА_1, українця, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, освіта базова загальна середня, має неповнолітнього сина,  раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,-  

ВСТАНОВИВ:

03 лютого 1999 року підсудний ОСОБА_2 з ОСОБА_3 зареєстрували шлюб в Чернівецькому районному відділі реєстрації актів цивільного стану Вінницької області, актовий запис № 01 від 03 лютого 1999 року.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року в шлюбі народився син - ОСОБА_4.

 З 01 серпня 2000 року  ОСОБА_2 з  сім’єю   не  проживає,  його син ОСОБА_4 залишився  на утриманні матері ОСОБА_3, при  цьому  ОСОБА_2 грошові кошти   для його утримання та в натуральній формі їй не надавав.

16 серпня 2000 року Чернівецьким районним судом Вінницької області було розглянуто цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Суд вирішив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше Ѕ неоподаткованого мінімуму доходів громадян на кожну дитину щомісячно, починаючи з 01 серпня 2000 року.

 17 серпня 2000 року ОСОБА_2 був ознайомлений з виконавчим листом Чернівецького районного суду № 2-208 від 16 серпня 2000 року про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_3 що засвідчив власним підписом.

Однак, протягом тривалого часу, з 01 квітня 2006 року по 20 квітня 2010 року       ОСОБА_2, незважаючи на неодноразові офіційні попередження працівників відділу державної виконавчої служби Чернівецького районного управління юстиції Вінницької області, заробляючи на прожиття грошові кошти, без поважних причин, злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання своєї дитини - ОСОБА_4,  внаслідок чого згідно довідки відділу ДВС Чернівецького РУЮ від 20 квітня 2010 року вих. № 604, заборгував аліментну плату ОСОБА_3 в розмірі 8581,1 грн., чим порушив право своєї неповнолітньої дитини на повноцінне життя та всебічний (фізичний, психічний і соціальний) розвиток.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, визнав повністю. Пояснив, що не виплачував аліменти оскільки зароблені кошти витрачав лише на особисті потреби,  заборгованість по аліментах в сумі 8581,1 грн. сплатив ОСОБА_3 обіцяє в подальшому вчасно сплачувати аліменти. У скоєному щиро розкаюється, заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.

Потерпіла ОСОБА_3 в судове за сідання не з’явилася, подала до суду заяву в якій вказала, що перебуває за межами України на заробітках, претензій до підсудного                    ОСОБА_2 не має, міру покарання виносить на розгляд суду.

Заслухавши думку учасників судового розгляду щодо обмеження дослідження доказів допитом підсудного, дослідженням даних, які характеризують його особу, а також доказами, що підтверджують активне сприяння розкриттю злочину, суд визнав доцільним обмежити дослідження доказів всіх фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, роз’яснивши учасникам процесу наслідки, передбачені ч. 3 ст. 299 КПК України.

 Вина підсудного у вчиненні злочину підтверджується протоколом допиту від 21 квітня 2010 року, відповідно до якого ОСОБА_2 надано показання органам досудового слідства стосовно невідомих їм обставин справи (а.с. 86).            

Суд кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч.1 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

 Дослідивши матеріали справи, заслухавши підсудного, який заявив клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності  в зв’язку з дійовим каяттям, захисника, яка підтримала клопотання, з’ясувавши думку прокурора, який не заперечує щодо задоволення клопотання, враховуючи, що підсудний ОСОБА_2 вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, вину визнав в повному обсязі, щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину, повністю відшкодував заподіяні збитки, позитивно характеризується по місцю проживання, запевнив, що в подальшому не буде допускати порушень закону, то його   слід звільнити від кримінальної відповідальності в зв’язку з дійовим каяттям, відповідно до ст. 45 КК України.  

Керуючись ст. 45 КК України, ст. 7-2, ст. 282 КПК України, суд,-  

ПОСТАНОВИВ:

    ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, а провадження в кримінальній справі закрити.

Міру запобіжного заходу – підписку про невиїзд – скасувати.    

На постанову може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом семи діб з дня її винесення.        

      Суддя: