Справа № 1-110/2010 р.

В И Р О К

Іменем України

3 червня 2010 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого:     Сливи Ю.М.,

при секретарі:                               Гордієнко І.С.,                              

з участю прокурора:     Слизькоухої О.В.,

потерпілого     ОСОБА_1

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпіні кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Човновиця Погребищенського району Вінницької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України:

у вчиненні злочину передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

23.01.2009 року близько 13.40 години, ОСОБА_2, керуючи на підставі запису в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу автомобілем НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 та рухаючись на ньому по автодорозі Київ-Ковель в напрямку с. Забуччя, не врахував дорожню обстановку, проявив неуважність, в наслідок чого допустив виїзд на зустрічну смугу руху, де відбулося зіткнення з автомобілем «Фольксваген Поло» д.н. НОМЕР_2, який під керуванням ОСОБА_1 рухався в зустрічному з ним напрямку. Таким чином ОСОБА_2 грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2002 року. А саме: п.п.: 1.3 ПДР України «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»; п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»; п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; п.п, 11.2 «Нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини»; 12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»; п.31.4.5.а) «Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідностей таким вимогам: шини легкових автомобілів та вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою 3,5 т. мають залишкову висоту малюнка протектора менше 1,6 мм.»; п. 31.4.5. г) «Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідностей таким вимогам: на одну вісь транспортного засобу встановлено діагональні шини разом з радіальними, ошиповані й неошиповані, морозостійкі й неморозостійкі, шини різних розмірів чи конструкцій, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів.».

Вказані порушення вимог Правил дорожнього руху України, знаходяться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та наслідками, що настали.

В результаті ДТП гр. ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, які відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості, як таке, що викликало тривалий розлад здоров'я; а ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, які в своїй сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх заподіяння.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину в скоєному злочині визнав повністю. Заявлений по справі цивільний позов – визнав частково, та показав, що 23.01.2009 року він, керуючи автомобілем ВАЗ 2109 рухався по дорозі в напрямку м. Ковеля. У автомобілі разом з ним знаходився його брат – ОСОБА_4 Перед ними рухався автомобіль ВАЗ 2107 синього кольору. Дорожнє покриття тоді було мокре. Автомобіль ВАЗ 2107 почав здійснювати маневр обгону автомобіля, який рухався попереду, Мітсубісі, та виїхав на зустрічну смугу руху. Він же відповідно опинився за автомобілем Мітсубісі. Однак по зустрічні смузі рухався автомобіль «Фольксвагер» під керуванням ОСОБА_1, і автомобіль ВАЗ 2107 різко з’їхав на свою смугу руху, опинившись безпосередньо перед автомобілем Мітсубісі. Останній різко загальмував, і він, розгубившись, з метою уникнути зіткнення з Мітсубісі, вивернув кермо ліворуч і нажав на гальма.  

Його автомобіль виїхав на зустрічну смугу руху та зіткнувся з автомобілем Фольксваген, який рухався під керуванням потерпілого ОСОБА_1 Він визнає всі пункти порушення ПДР України, у тому числі і той факт, що керував автомобілем, який мав маленький розмір протектора та різний малюнок колес на одній осі. Після зіткнення він втратив свідомість та отримав тілесні ушкодження. Вказує, що він повністю визнає цивільний позов у частині відшкодування матеріальної шкоди. Заявлений потерпілим розмір моральної шкоди в сумі 100 000 гривень, вважає завищеним, оскільки потерпілий отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, він же є інвалідом 2-ї групи, має маленьку дитину, а його дружина не працює, оскільки за нею доглядає. Вказує, що може відшкодувати потерпілому моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень. Стверджує, що кається у вчиненому, просить пробачення у потерпілого та просить при призначенні покарання, враховуючи, що на його утриманні перебуває малолітня дитина, не позбавляти його волі.

Окрім повного визнання підсудним вини у вчиненні вказаного злочину, його вина підтверджується:

- проказами потерпілого ОСОБА_1, який у судовому засіданні показав, що у той день він возив дочку з онуком у лікарню «Охматдит» м. Києва та повертався назад, рухаючись у напрямку с. Забуччя. На мосту він побачив, що йому назустріч по його смузі руху з великою швидкістю рухається автомобіль ВАЗ 2107 синього кольору. Він прийняв правіше і зміг уникнути зіткнення з вказаним автомобілем. Однак у той же момент побачив прямо перед собою інший автомобіль, нажав на гальма, але сталося зіткнення і він втратив свідомість. Його пасажири, а саме: донька та онук, також отримали травми. Останній – струс мозку. У зв’язку з отриманими ушкодженням під час ДТП, йому вже зробили дів операції, але стопа у нього так і не працює. Лікування продовжується і він вимушений постійно робити маленькі хірургічні операції. Раніше він був спортсменом, а зараз не може вільно рухатись, а відповідно займатись тим чим раніше. Все його життя змінилось. Саме з цього він виходив коли визначав розмір моральної шкоди. Розмір матеріальної шкоди він зменшує на 100 гривень. Просить його позов задоволити.;

- показами свідка ОСОБА_5, яка у судовому засіданні показала, що 23.01.2009 року вона зі своїм батьком їхали з у автомобілі з лікарні. Коли вони доїхали до мосту, розташованого поблизу смт. Ворзель, із зустрічної смуги руху їм назустріч виїхав автомобіль ВАЗ 2104 синього кольору. ЇЇ батько прийняв правіше і розминувся з тим автомобілем. Однак одразу на їх смугу руху виїхав автомобіль ВАЗ 2109 зеленого кольору. Сталося зіткнення і вона втратила свідомість.

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди  від 23.01.2009 року, схемою та  фотографіями до нього.

(а.с.4-16);

- висновком судово-медичної експертизи №491 від 18.09.2009 року, згідно з яким у ОСОБА_4 наявні ушкодження: уламковий вдавлений перелом лівої лобно-надбрівної ділянки, забій головного мозку, перелом середньої третини лівої стегнової кістки. Зазначені ушкодження в своїй сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх заподіяння.

( а.с. 55     );

- висновком судово-медичної експертизи №198 від 25.05.2009 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 мав місце травматичний вивих лівого стегна з переломом заднього краю вертлюгової западини, який ускладнився вторинною невропатією сідничного нерва, ураженням малогомілкового нерва, парезом лівої ступні і значним больовим синдромом.

Ушкодження могло утворитись у водія легкового автомобіля під час зіткнення з іншим транспортним засобом, по строку може відповідати 23.01.2009 р. та відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як таке, що викликало тривалий розлад здоров'я.

(а.с. 50-51);

- висновком транспортно-трасологічної експертизи №783 А від 14.08.2009 року, згідно з яким: зіткнення автомобіля НОМЕР_1 та автомобіля « Фольксваген Поло» д.н. НОМЕР_2 відбулося на смузі руху в напрямку до автодороги Київ-Ковель, тобто на смузі руху автомобіля « Фольксваген Поло».

( а.с. 61);

- висновком авто технічної експертизи №381 А від 20.05.2009 року, відповідно до якого:

1. Рульове керування автомобіля НОМЕР_1, знаходиться в технічно не справному стані із-за пошкодження правої рульової тяги та рульового вала. Дані несправності виникли в момент ДТП. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед подією не виявлено.

2. Система робочого гальма автомобіля НОМЕР_1 перебуває в технічно несправному стані із-за пошкодження гальмівної трубки, ведучої до гальмівного механізму лівого переднього колеса. Дана несправність виникла в момент зіткнення. Несправностей, які могли б викликати погіршення або відмову в роботі системи робочого гальма перед подією не виявлено.

3. Елементи підвіски автомобіля НОМЕР_1, на момент огляду знаходяться в технічно несправному стані із-за руйнування штока стійки лівого переднього колеса. Дане пошкодження виникло в момент зіткнення. Несправностей, що могли б викликати зміни курсової стійкості транспортного засобу перед подією не виявлено.

4. Шина лівого переднього колеса автомобіля НОМЕР_1, на момент огляду знаходиться в непридатному до експлуатації стану з-за пошкодження боковини шини. Дане пошкодження сталось в момент зіткнення.

Шина правого переднього колеса автомобіля НОМЕР_1 на момент огляду не відповідає вимогам пункту 31.4.5. а) Правил дорожнього руху України.

Шини передніх коліс автомобіля НОМЕР_1, на момент огляду не відповідають вимогам п. 31.4.5.г) Правил дорожнього руху України.

(а.с.67-77);

- актом амбулаторної судово-психіатричної експертизи №856 від 23.09.2009 року, згідно з яким ОСОБА_2 під час скоєння інкримінованих йому дій на психічне захворювання не страждає. Тому він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Під час проведеного обстеження ознак психічного захворювання не виявлено. Він може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Примусових заходів медичного характеру він не потребує. Клінічних ознак хронічного алкоголізму під час проведеного обстеження не виявлено. Він страждає на опійну наркоманію. На даний час у нього має місце стан ремісії, а тому лікування він не потребує.

(а.с. 81);

- іншими матеріалами справи.

За даних обставин суд вважає, що кваліфікація дій ОСОБА_2 за ст. 286 ч.2 КК України знайшла своє підтвердження у судовому засіданні, а тому його дії правильно кваліфіковані за вказаною статтею як порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Обираючи міру покарання, суд враховує, що підсудний скоїв злочин, який відносяться до категорії тяжких злочинів.

 Як особа підсудний характеризується за місцем проживання позитивно, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, знаходиться на обліку у лікаря нарколога внаслідок вживання опіодів, одружений, є інвалідом 2-ї групи, має неповнолітню доньку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.

Обставиною, що пом’якшує покарання підсудного, суд знаходить: щире каяття в скоєнні злочину.

Обставин що обтяжують покарання підсудного, суд по справі не знаходить

Враховуючи дані про особу підсудного, а саме: його позитивні характеристики за місцем проживання, той факт, що він одружений, є інвалідом 2-ї групи, має неповнолітню доньку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4, наявність пом’якшуючої його покарання обставини, суд приходить до висновку, що виправлення підсудного можливе без ізоляції від суспільства, а тому можливо, призначивши покарання у виді позбавлення волі, звільнити його від відбування покарання із випробуванням та із наданням іспитового строку.

Однак, при цьому, враховуючи обставини справи, а також те, що підсудний раніше притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, суд вважає, що до підсудного слід застосувати додаткове покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами.

При призначенні покарання, суд враховує, що постановою Подільського районного суду м. Києва від 14.08.2009 року ОСОБА_6 звільнено від покарання призначеного попереднім вироком суду, а саме: Подільського районного суду м. Києва від 17.12.2007 року.

По справі заявлено цивільний позов потерпілим ОСОБА_1 про стягнення з підсудного на його користь 103 629,07 гривень у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 100 000 гривень – моральної. (а.с. 164-167). У судовому засіданні потерпілий зменшив свій позов на 100 гривень у частині відшкодування матеріальної шкоди.

    Оскільки позов у частині відшкодування матеріальної шкоди, підсудний по справі визнав у повному обсязі, крім того, він підтверджений належними доказами, суд вважає, що він знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягає до задоволення.

    До того ж, судом встановлено, що внаслідок ДТП потерпілому ОСОБА_1 було заподіяно моральної шкоди, яка полягала у тому, що він отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, внаслідок чого переніс фізичну біль і звичний для нього спосіб життя зазнав змін.

Однак, враховуючи матеріальний стан підсудного, суд вважає, що заявлений потерпілим розмір моральної шкоди підлягає зменшенню.

За даних обставин, позов у частині відшкодування моральної шкоди підлягає до часткового задоволення.

Понесені по справі судові витрати суд вважає за необхідне відшкодувати за рахунок підсудного.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, ст.ст. 1166, 1168 ЦК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_2  визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 286 ч.2 КК України та призначити йому покарання по цій статті у вигляді 5 (п’яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами терміном на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити   ОСОБА_2 від відбування основного покарання із випробуванням, встановивши їй іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_2:

-   не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

-   повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи.

-   періодично з’являтись до органів кримінально-виконавчої системи для реєстрації.

Міру запобіжного заходу до обрання вироком законної залишити без зміни, підписку про невиїзд.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 103 529,07 (сто три тисячі п’ятсот двадцять дев’ять гривень сім копійок) у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 (двадцять тисяч) гривень – моральної, а всього 123 529,07 (сто двадцять три тисячі п’ятсот двадцять дев’ять гривень сім копійок).

В іншій частині позов слід залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області 1407 грн. 60 коп. за проведення судових експертиз.

Речові докази по справі, а саме:

-   автомобіль «ВАЗ 21099» д.н. НОМЕР_1, який зберігається на штраф майданчику Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області, повернути його власнику ОСОБА_3;

-   автомобіль «Фольксваген Поло» д.н. НОМЕР_2, який знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_1, залишити у його користуванні.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд на протязі 15-ти днів з моменту його оголошення.

             Суддя                                                                                               Ю.М. Слива