справа №1-232/10

В  И  Р  О  К

  І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

    15 липня 2010 року                                         Знам’янський міськрайонний суд

Кіровоградської області в складі :

    головуючого судді                                                               Проценко О.М.

    при секретарі                                                                        Тумановій С.В.

    з участю прокурора                                                              Мельника О.А.                                                              

захисника                                     ОСОБА_1,                                                            

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Знам’янка Кіровоградської області кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Нікополь Дніпропетровської області, українець, громадянин України, освіта неповна середньо, не працює, співмешкає, має на утриманні одну неповнолітню дитину, проживає АДРЕСА_1 раніше судимий 17 червня 1999 року Нікопольським міським судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.140 КК України до 3-х років позбавлення волі, на підставі ст.45 КК України умовно з іспитовим строком на 3 роки; 3 вересня 1999 року Нікопольським міським судом Дніпропетровської області за ст.ст.17, 81 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ч.3 ст. 42 КК України приєднано невідбуту частину покарання у виді 1 року за вироком суду від 17 червня 1999 року, до відбуття 4 роки позбавлення волі; 22 серпня 2001 року звільнений згідно постанови Дзержинського районного суду міста Кривий Ріг Дніпропетровської області від 21 серпня 2001 року по ст.3 Закону України «Про амністію» від 5 липня 2001 року; 14 листопада 2002 року Нікопольським міським судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.309 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України, частково приєднано 1 рік за вироком від 3 вересня 1999 року, до відбуття 2 роки; 16 травня 2006 року Нікопольським міським судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі,  –

за ч.1 ст.187 КК України, -

                                                        В С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_2 вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбій), при наступних обставинах.

    12 березня 2010 року, приблизно о 20.40 год., ОСОБА_2, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбій), реалізував свій злочинний умисел, а саме, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, діючи навмисно та цілеспрямовано, із корисливих спонукань, з метою власної наживи, наздогнавши по вулиці 30 років ВЛКСМ біля домоволодіння №2 в місті Знам’янка Кіровоградської області ОСОБА_3, ззаду наніс йому один удар кулаком в область голови, в результаті чого ОСОБА_3 упав на

                                                                              2

землю, після чого ОСОБА_2 наніс потерпілому біля 6 ударів взутою ногою в область голови, заподіявши тілесні ушкодження ОСОБА_3 у вигляді забійної рани біля вушної області зліва, синця на обличчі, гематоми в потиличній області голови, закритого переламу костей носа, струсу головного мозку, які згідно висновку СМЕ №96 від 20 квітня 2010 року відносяться до категорії легких, з короткочасним розладом здоров’я. В ході нападу ОСОБА_2 заволодів курткою чоловічою, вартістю 385 грн., яку він зняв з потерпілого, в якій знаходився мобільний телефон «Нокія 6230І», вартістю 512, 32 грн. з сім-картою мобільного оператора «МТС», вартістю 25 грн., навушники до мобільного телефону, вартістю 55 грн., зарядний пристрій до мобільного телефону вартістю 35 грн. та вирвав у нього з рук жіночу сумку чорного кольору вартістю 91,20 грн., після чого з місця скоєння злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому  ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 1103 грн. 52 коп.

    Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2  свою вину в скоєному злочині визнав повністю, однак давати пояснення і відповідати на запитання відмовився, посилаючись на ст..63 Конституції України, вказав, що не оспорює фактичні обставини кримінальної справи, які викладені в обвинувальному висновку, а також не оспорює розміри цивільних позовів, які заявлені потерпілим та прокурором.

    У відповідності з ч.3 ст.299 КПК України, докази про справі судом не досліджувалися, за згодою підсудного, потерпілого та прокурора, в зв’язку з тим, що  ОСОБА_2 обставини справи, які викладені в обвинувальному висновку не оспорює, не оспорює також і розміри цивільних позовів..

    Оскільки обвинувачення ніким із учасників судового процесу не оспорюється, суд вважає вину підсудного ОСОБА_2 в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.187 КК України, за ознаками: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбій – доведеною.

    При призначенні покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного підсудним умисного, корисного, закінченого злочину, який закон класифікує як тяжкий злочин, особу ОСОБА_2, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно, суспільно-корисною працею не займається.

    До обставин, які пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_2 суд відносить визнання своєї вини, щире каяття в скоєному, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.

    До обставин, які обтяжують покарання підсудного ОСОБА_2 суд відносить скоєння злочину в стані алкогольного сп»ягніння.

    Враховуючи тяжкість скоєного ОСОБА_2, особу підсудного, що останній належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення і перевиховування не став, скоїв даний злочин маючи не зняту і не погашену в установленому законом порядку судимість, наявність обставин, які пом'якшують та обтяжують його покарання, суд вважає, що виправлення ОСОБА_2 можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства і можливості застосування до підсудного положення ст.75 КК України суд не вбачає.

    Потерпілим ОСОБА_3, на досудовому слідстві, по даній кримінальній справі заявлений цивільний позов до ОСОБА_2 про стягнення з останнього 12200 грн. в рахунок відшкодування заподіяної злочинними діями підсудного матеріальної та моральної шкоди. В судовому засіданні потерпілий свої позовні вимоги змінив і просить суд стягнути з підсудного ОСОБА_2 на його користь 4000 грн., з яких 1200 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 2800 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.

    Суд, з урахуванням того, що на протязі судового засідання вищезазначений позов

                                                                                3  

відшкодований в повному обсягу, потерпілий ОСОБА_3 претензій матеріального та морального характеру до підсудного не має, про що заявив під час судового засідання та надав суду розписку про отримання ним 4000 грн., вважає, що в задоволенні позовних вимог потерпілого ОСОБА_3 до підсудного ОСОБА_2 про стягнення 4000 грн. в рахунок відшкодування матеріальних та моральних збитків необхідно відмовити.

    Суд вважає за необхідне задовольнити в повному обсягу позов Знам»янського міжрайонного прокурора, поданого до суду в інтересах держави в особі відділкової лікарні станції Знам»янка ДП «Одеська залізниця» до ОСОБА_2 про стягнення з останнього вартості витрат на лікування, в сумі 1820 грн. 70 коп., з урахуванням того, що підсудний ОСОБА_2 розмір позову не оспорює.

    Керуючись ст.ст.323-324 КПК України, суд, -

                                               З А С У Д И В :

        ОСОБА_2 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.187 КК України і призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі.

        Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 – тримання під вартою – залишити без змін, термін відбування покарання відраховувати з 15 березня 2010 року..

    В задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення 4000 грн. - відмовити.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь відділової лікарні станції Знам»янка ДП «Одеська залізниця» 1820 грн. 70 коп.

    Речові докази по справі:  мобільний телефон «Nokia 6230», ІМЕІ НОМЕР_1 з сім картою «МТС», сумка, які передані на зберігання ОСОБА_3 (а.с.153) – залишити на зберіганні у останнього.

    На вирок може бути подано апеляцію протягом 15-ти діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області, засудженим ОСОБА_2 – в той-же строк з моменту отримання копії вироку.

Суддя Знам'янського міськрайонного суду                                            Проценко О.М.