Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-3755/10 Головуючий у 1 інстанції: Ворожбянов А.М.
Суддя-доповідач: Калашнікова О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«15» липня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Калашнікової О.В.
суддів: Денисенко Т.С.
Подліянової Г.С.
при секретарі Черненко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області на постанову Михайлівського районного суду Запорізької області від 24 березня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області про визнання дій протиправними, зобов’язання зробити перерахунок надбавки „Дітям війни” та поновлення строку позовної давності,
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області про визнання дій протиправними, зобов’язання зробити перерахунок надбавки „Дітям війни” та поновлення строку позовної давності, в якому зазначала, що має статус «Дитини війни» та згідно ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на надбавку до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, проте УПФУ зазначену надбавку у 2006 та 2007 роках їй не виплачувало, а у 2008 та 2009 роках – виплачувало не у повному обсязі, лише у сумі 10% мінімальної пенсії за віком. На підставі викладеного просила відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період за 2007 та 2008 роки, визнати незаконною бездіяльність відповідача, що призвела до порушення її права на 30 % підвищення до пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по теперішній час, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язати відповідача провести перерахунок її пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по теперішній час, з урахуванням підвищення її на 30 % від мінімальної пенсії за віком як дитині війни, зобов’язавши відповідача сплатити недоплачену суму з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.
Постановою Михайлівського районного суду Запорізької області від 24 березня 2010 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність УПФУ в Михайлівському районі Запорізької області щодо несплати ОСОБА_3 щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі встановленому ЗУ від 18 листопада 2004 року за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 24.03.2010 року.
Зобов’язано відповідача здійснити ОСОБА_3 перерахунок та виплати підвищення пенсії згідно ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” та ч. 1 ст. 28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 24.03.2010 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахування різниці, яка була виплачена у цей період та з урахуванням індексу інфляцій щомісячних сум боргу за весь час прострочення.
Визнано не пропущеним строк позовної давності для звернення до суду.
В своїй апеляційній скарзі Управління ПФУ в Михайлівському районі Запорізької області посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції у зв’язку з порушенням норм матеріального права просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач відповідно до абз.1 ч.1 Закону України „Про соціальних захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується відміткою у пенсійному посвідченні (а. с. 4).
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальних захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Аналіз норм ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та норм п. 41 розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" дає можливість зробити висновок стосовно того, що нормами Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" дійсно зупинялася дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", але норми Законів України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік" звужуючи обсяг права дітей війни, водночас залишали незмінним зміст права дітей війни на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Але рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), певні норми законодавства України, у тому числі, п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
А рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 28/2008 (№ 10-рп/2008) положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу П "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу Ш "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" - визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 6-рп від 09.07.2007 р. та рішення № 28/2008 (№ Ю-рп/2008) від 22.05.2008 р. положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік", які призупиняли дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані неконституційними, то під час вирішення спору необхідно застосовувати положення Закону з урахуванням його дії в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка стала діяти пізніше, тобто положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Зміст ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2009 році не коригувався та не обмежувався у дії.
Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 150 Конституції України - рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, у тому числі є обов'язковим до врахування усіма судами України при вирішенні спорів, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи по суті заявлені позивачем позовні вимоги, прийшов до правильного висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу надбавку до пенсії, згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року . в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Щодо строку на звернення до суду за захистом порушеного права, то колегія суддів з урахуванням фактичних обставин справи, вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що позивачем у даній адміністративній справі строк пропущено з поважної причини і він підлягає поновленню.
Доводи відповідача про відсутність виплат у зв’язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України суд обґрунтовано не визнав підставою для відмови у задоволенні вимог про перерахунок за 2007,2008,2009 роки, оскільки саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов’язок перерахування та виплати пенсії з відповідними підвищеннями, в тому числі при відсутності достатніх коштів за рахунок власних з наступним їх погашенням з Державного бюджету України.
Отже аналогічні доводи апеляційної скарги про відсутність коштів і порядку розрахунку підвищення до пенсії колегія не вважає підставою для скасування правильного по суті судового рішення, зважаючи на можливість відповідача звернутися за встановленням порядку виконання судового рішення.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Згідно до ч.1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум”, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, посилання суду на необхідність при обрахуванні підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, є правомірним, враховуючи, що чинним законодавством не встановлено іншого, ніж передбаченого даною статтею, мінімального розміру пенсії за віком. Висновок суду не суперечить вимогам ч.7 ст. 9 КАС України.
З урахуванням наведених обставин постанова суду щодо зобов’язання відповідача дорахувати і виплатити позивачеві передбачені законом надбавки за 2007, 2008, 2009 роки відповідає вимогам закону і скасуванню не підлягає.
Ухвалюючи ж рішення про донарахування і виплату надбавок за 2010 рік, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ст. 104 КАС України передбачений судовий захист вже порушеного права особи, а спори на майбутнє суд вирішувати не вправі.
З відповідним позовом про захист порушеного права позивач звернувся 26 лютого 2010 року.
Допустимих доказів про порушення пенсійним фондом права позивача на отримання грошової надбавки у 2010 році останній суду не надав.
В ст. 95 Конституції України визначено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які витрати держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до ст. 3 Бюджетного Кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається з 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Зважаючи на те, що станом на дату звернення позивача до суду строк виплати надбавки за 2010 рік ще не сплинув, Державний бюджет України на 2010 рік ще не був затверджений, достатніх підстав для висновку про порушення відповідачем вимог ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2010 році суд першої інстанції не мав.
За таких обставин висновок суду першої інстанції щодо порушення Пенсійним фондом прав позивача у 2010 році є завчасним, а тому оскаржувана постанова відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає зміні в частині кінцевого періоду перерахунку та виплати підвищення до пенсії, тобто до 31 грудня 2009 року.
Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції припустився порушення норм матеріального права при зобов’язанні відповідача виплатити ОСОБА_3 підвищення до пенсії згідно ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” та ч. 1 ст. 28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням індексу інфляцій щомісячних сум боргу за весь час прострочення, оскільки статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, між тим вважати, що між сторонами по цій справі виникли зобов'язання і був встановлений строк для їх виконання підстав немає, а тому колегія суддів вважає за необхідне виключити із резолютивної частини постанови зазначення про перерахунок та виплату підвищення пенсії з урахуванням індексу інфляцій щомісячних сум боргу за весь час прострочення.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області задовольнити частково.
Постанову Михайлівського районного суду Запорізької області від 24 березня 2010 року у цій справі змінити в частині кінцевого періоду донарахування та виплати підвищення до пенсії, тобто до 31 грудня 2009 року.
Виключити із резолютивної частини постанови зазначення про перерахунок та виплату підвищення пенсії з урахуванням індексу інфляцій щомісячних сум боргу за весь час прострочення.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.
Головуючий:
Судді: