КОПІЯ

Справа № 22-3203         2010 р.                                          Рішення ухвалено під головуванням

Категорія      27                                                                                                     Сала Т.Б.                          

                                                                                     Доповідач     Пащенко Л.В.

УХВАЛА

Апеляційного суду Вінницької області

від 12.07.2010 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

                                     Головуючого: Пащенко Л.В.    

Суддів: Нагорняка В.А., Мартьянової Л.І.

  При секретарі: Пшеничній Л.В.

Розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ “Універсал Банк”  

на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 квітня 2010 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ “Універсал Банк” , ОСОБА_3 про розірвання договору поруки, -

                                          ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2010 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ПАТ  “Універсал Банк”, ОСОБА_3 про розірвання договору поруки.

В заяві зазначала, що між ВАТ “Банк Універсальний” та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №15/04/1161к-07 від 10.10.2007 року, за яким позичальниці було надано в кредит грошові кошти в сумі 21000 грн. в тимчасове платне користування строком до 09.10.2012 року з відсотковою ставкою 33% річних.

Відповідно до договору поруки б/н від 10.10.2007 року поручителем по цьому кредитному договору є вона-позивачка.

Відповідач – ПАТ “Універсал Банк” протягом дії договору поруки, знаючи про існування заборгованості по кредитному договору у ОСОБА_3, яка виникла відповідно: з 29.11.2007 року - по тілу кредиту; з 29.02.2008 року – по відсоткам; з 12.05.2008 року – по сплаті пені, жодного разу не направив їй-позивачці, як поручителю, повідомлення про наявність будь-якої заборгованості у боржника по кредиту з вимогою про сплату заборгованості (з зазначенням розміру заборгованості  та рахунків необхідних для сплати). А в червні 2009 року, не дивлячись на строки позовної давності, визначені у ст.559 ЦК України, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 і до неї-позивачки про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором. Лише після цього їй-позивачці стало відомо про невиконання боржником зобов’язань за кредитним договором.

Вважає, що відповідачем-банком, як стороною, було істотно порушено договір поруки, зокрема: п.п.3,6,10 цього договору, оскільки банк як кредитор своєчасно, тобто з моменту порушення зобов’язання по кредитному договору боржником, не повідомив її, як поручителя, про це, внаслідок чого розмір заборгованості по кредиту виріс у двічі.  

Крім того, договір поруки б/н від 10.10.2007 року з боку банка-відповідача підписано не директором Хобот Н.М., а невстановленою (не уповноваженою) особою.

Тому просила розірвати договір поруки б/н від 10.10.2007 року, укладений між нею та відповідачем - ПАТ “Універсал Банк” .

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 квітня 2010 року  позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Розірвано договір поруки б/н, укладений 10.10.2007 року між ПАТ “Універсал Банк” та ОСОБА_2 для забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_3 за кредитним договором №15/04/1161к-07 від 10.10.2007 року, та стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач - ПАТ “Універсал Банк” просить рішення суду, як постановлене з порушенням вимог закону, скасувати та ухвалити нове рішення про відмову позивачці в позові.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення по слідуючих підставах.

З матеріалів справи вбачається, що 10.10.2007 року між ПАТ “Універсал Банк”  та позивачкою було укладено договір поруки б/н, згідно якого остання, як поручитель, зобов’язалась перед Кредитором відповідати по зобов’язанням ОСОБА_3, що випливають з кредитного договору від 10.10.2007 року, за яким Позичальниця зобов’язана до 09.10.2012 року повернути кредит в розмірі 21000 грн., платити відсотки за користування кредитом в розмірі 33% річних, комісію, штрафні санкції.  

Відповідно до п.3 вказаного договору поруки відповідальність поручителя настає у випадку, коли боржник не виконає або неналежним чином виконує свої грошові зобов’язання за кредитним договором.

Згідно п.6 договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов’язань за кредитним договором, кредитор повідомляє про це поручителя шляхом направлення письмової вимоги із зазначенням суми грошових коштів та рахунків, на які поручитель зобов’язаний перерахувати вказані кошти, а п.7 зобов’язує поручителя сплатити кредитору суму боргу не пізніше 10 діб після отримання письмової вимоги кредитора. Також кредитор, відповідно до п.10 договору поруки, зобов’язаний передати поручителю документи, що підтверджують вимогу до боржника, і передати право, що забезпечує право вимоги, протягом 5-ти днів з моменту виконання поручителем зобов’язань, передбачених п.п.5,7 даного договору.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Суд встановив, що позичальниця ОСОБА_3 почала порушувати свої зобов’язання по кредитному договору, які полягали в поверненні тіла кредиту та відсотків відповідно до графіку погашення кредиту з відсотками, починаючи з 29.02.2008 року. Проте, ні з моменту підписання договору поруки, ні з моменту, коли ОСОБА_3 перестала виконувати свої зобов’язання по кредитному договору, банк-відповідач жодного разу, жодним чином не повідомляв позивачку-поручителя про наявність будь-якої заборгованості позичальниці перед кредитором, зокрема: не направлялись письмові вимоги, передбачені п.6 договору поруки. І тільки в червні 2009 року  банк звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором на загальну суму 27917,65 грн. (а.с.7-12).

Зазначені обставини були визнані сторонами в судовому засіданні та не заперечувались представником банка-відповідача.

Задоволюючи позовні вимоги, суд врахував вищевказані обставини, умови договору поруки, вимоги ст.ст.14,526,555,627,628,651 ЦК України та правильно виходив з того, що пункти 6,10 договору поруки зобов’язують банк вчинити певні дії в разі невиконання або неналежного виконання умов кредитного договору ОСОБА_3, що момент пред’явлення вимоги, передбаченої п.6 договором поруки, кредитором-відповідачем до поручителя-позивача настав з часу, коли позичальниця-відповідачка почала порушувати умови кредитного договору та перестала погашати тіло кредиту та відсотки по кредиту, а саме: після 29.02.2008 року.  

При цьому, суд вірно взяв до уваги те, що банк-відповідач протягом більше року, не повідомляючи жодним чином позивачку-поручителя про неналежне виконання своїх зобов’язань відповідачкою-позичальницею та не вимагаючи виконання цих зобов’язань позивачкою, як поручителем, фактично позбавив останню можливості своєчасно, відповідно до п.7 договору поруки, виконати ці зобов’язання за позичальницю і, таким чином, допустив значне збільшення суми заборгованості по тілу кредиту та відсоткам, яка для позивачки-поручителя є суттєвою.

Рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги, які аналогічні доводам-запереченням проти позову, є безпідставними, необґрунтованими і висновків суду не спростовують.  

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ “Універсал Банк”  відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 квітня 2010 року залишити без зміни.      

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Верховний Суд України протягом двох місяців з дня її проголошення.

Судді: підписи:

З оригіналом вірно: