КОПІЯ

Справа № 22-3485     2010 р.                                      Рішення ухвалено під головуванням

Категорія        21                                                                                                       Кіосак Н.О.

                                                                                         Доповідач     Пащенко Л.В.

                                                     УХВАЛА

Апеляційного суду Вінницької області

від 12.07.2010 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:                                      

                           Головуючого: Пащенко Л.В.

     Суддів: Нагорняка В.А., Мартьянової Л.І.

      При секретарі: Пшеничній Л.В.      

Розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою третьої особи – ОСОБА_2

на рішення Тиврівського районного суду від 07 травня 2010 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів дарування будинку та земельних ділянок, -          

                                            ВСТАНОВИЛА:

В липні 2009 року ОСОБА_3 звернулась в суд з вищевказаним позовом до ОСОБА_4, в якому просила визнати недійсними договори дарування житлового будинку з господарськими спорудами та земельних ділянок, площею 0,25 га та 0,1609 га по АДРЕСА_1, посвідчені 23.12.2008 року державним нотаріусом Тиврівської держнотконтори.

В заяві посилалась на те, що вона вважала, що підписує документи, згідно яких за будинок та землю відповідач ОСОБА_4– її онук має її доглянути до смерті, документи, які підписувала, не читала, так як вона не грамотна, а повністю довіряла відповідачу – своєму онукові та дочці ОСОБА_2. Іншого житла вона не має, а тому передати будинок без будь-яких зобов’язань не могла. Після оформлення документів відповідач перестав приїжджати до неї. Про договори дарування довідалась з документів, висланих її дочкою ОСОБА_2 поштою.

Тому просила суд задоволити її позовні вимоги.

Ухвалою Тиврівського райсуду від 26.04.2010 року дочку позивачки – ОСОБА_2 було залучено до участі у справі як третю особу на стороні відповідача.

Рішенням Тивріського районного суду від 07 травня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено повністю.

В апеляційній скарзі третя особа – ОСОБА_2 просить рішення суду, як постановлене з порушенням вимог закону скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивачки, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення по слідуючих підставах.

Судом встановлено, що 30.08.2008 року позивачка ОСОБА_3 підписала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_2 подарувати житловий будинок та присадибні земельні ділянки, площею 0,25 га і 0,1609 га, розташовані в АДРЕСА_1, ОСОБА_4. Дана довіреність була посвідчена держнотаріусом Тиврівської держнотконтори Зданевич С.А..

В подальшому 23.12.2008 року ОСОБА_2, діючи на підставі вказаної довіреності, та ОСОБА_6, діючи на підставі довіреності, посвідченої тим же нотаріусом Зданевич С.А. того ж 30.08.2008 року від імені ОСОБА_4, уклали договори дарування, згідно яких ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_4 прийняв в дарунок вищевказані житловий будинок та земельні ділянки. Договори дарування 23.12.2008 року посвідчені держнотаріусом Зданевич С.А..

Суд також встановив, що позивачка похилого віку (1922 року народження), потребує сторонньої допомоги, вільно читати не може, писати не вміє, крім прізвища.

Згідно рішення апеляційного суду Вінницької області від 18.03.2010 року визнано недійсними договір доручення, укладений 30.08.2008 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2, та довіреність ОСОБА_3, посвідчена держнотаріусом 30.08.2008 року за реєстровим номером №2730. Цим же рішенням встановлено, що позивачка дійсно мала намір укласти договір з певною вигодою для себе, пов’язаною з її доглядом та утриманням, а укладення договору доручення з уповноваженням ОСОБА_2 на відчуження майна за договором дарування, вчинено внаслідок юридичної помилки у сприйнятті нею очікуваного результату від цього договору (а.с.67-70).

Врахувавши вищевказані обставини справи та вимоги ст.ст.203,216,229 ЦК України, суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог позивачки, оскільки остання, вчиняючи правочин помилилась щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, а тому її волевиявлення не було вільним і не відповідало її внутрішній волі.

При цьому суд повно з’ясував обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дав належну оцінку зібраним доказам та навів в рішенні мотиви, за якими приймає до уваги чи відхиляє ті чи інші з них.

Рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги безпідставні, необґрунтовані і висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.307,308,314,315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу третьої особи – ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Тиврівського районного суду від 07 травня 2010 року залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Верховний Суд України протягом двох місяців з дня її проголошення.

Судді: підписи:

З оригіналом вірно: