Справа № 22 Ц – 3494 /2010 р. Суддя 1-ї інстанції: Гречана С. І.
Категорія- 39 Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І
.
У Х В А Л А
Іменем України
2010 р., червня місяця, 16 дня Судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Галущенка О.І.
суддів: Лівінського І.В.
Шаманської Н.О.
при секретарі: Фірсової Т.В.
за участю:
відповідачки -
представників – ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за
апеляційною скаргою
ОСОБА_4 на рішення Центрального районного суду Миколаєва від 15.03.2010 р., у справі за
позовом
ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про захист честі гідності, ділової репутації визнання недостовірною та спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,
встановила:
30.04.2009 р. ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання недостовірною та спростування інформації та відшкодування моральної шкоди,
Позивач зазначав, що відповідачі розповсюдили відомості про скоєння ним злочину.
Зазначена інформація є недостовірною, вона принижує його честь, гідність та ділову репутацію і завдала йому моральної шкоди.
ЇЇ розповсюдження ОСОБА_5 здійснила шляхом звернення з заявою до прокуратури м. Миколаєва про скоєння ним підробки документів про проведення засідання загальних зборів акціонерів, а ОСОБА_6 шляхом ствердження цих недостовірних обставин підчас дачі пояснень слідчому в процесі досудового слідства.
Посилаючись на недоведеність його вини у скоєнні такого злочину через закриття кримінальної справи за реабілітуючими підставами, позивач просив про спростування недостовірної інформації та відшкодування йому завданої моральної шкоди у розмірі 1650 грн. і судових витрат.
Рішенням Центрального районного суду Миколаєва від 31.10.2008 р. постановлено про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_4
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та судочинства.
Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення в межах, визначених ст.. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Кожна фізична особа має право на захист у судовому порядку своєї честі, гідності та ділової репутації.
Зазначені права, згідно зі статтею 3 Конституції України, визнаються найвищою соціальною цінністю.
Захист цих прав від неправомірного посягання шляхом поширення неправдивої, недостовірної інформації, гарантовано ст.. ст. 297, 299, 275, 277, 280 ЦК України.
Зокрема, ст. 277 ГК України запроваджені обмеження вираження свободи слова, які полягають в наявності у особи права вимагати спростування недостовірних та таких, що принижують честь та гідність, відомостей.
Такими ж гарантіями захисту наділено і право людини вільно поширювати інформацію про іншу особу, за виключенням випадків обмеження цього права, визначених статтею п. 2 ч. 1 ст. 302 ЦК України та п. 2 ст. 10 Конвенції.
Зазначена норма Конвенції зокрема встановлює, що обмеження свободи слова є легітимними, коли це покликано необхідністю захисту репутації або прав інших осіб.
В той же час, відповідно до тлумачень зазначеної норми Конвенції Європейським судом, межі припустимої критики особи, яка добровільно презентує себе як публічну, мають бути більш широкими, аніж приватної особи, оскільки публічна особа неминуче та свідомо виставляє себе, свої вчинки і слова на прискіпливий розгляд як журналіста так і широкої громадськості (рішення Євросуду у справі «Лінгенс проти Австрії» 1986 р.)
В цьому аспекті, подані до правоохоронних органів, заяви та скарги про перевірку правомірності дій певних посадових осіб, які не стосується їх приватної поведінки, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 10.04.2003 р. та постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах по захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», не можуть вважатися поширенням недостовірної інформації, яка порочить честь, гідність чи ділову репутацію такої особи та завдає шкоди її інтересам.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 звернулася з заявою до прокуратури м. Миколаєва про скоєння позивачем, який є посадовою особою публічного права, підробки документів про проведення засідання загальних зборів акціонерів, а ОСОБА_6 підчас дачі пояснень слідчому в процесі досудового слідства стверджував обставини, яка виклала в заяві ОСОБА_5
Суд повно та всебічно дослідив зазначені обставини і прийшов обґрунтованого висновку про те, що відомості викладені у заяві та поясненнях, данних слідчому в рамках досудового слідства, не можуть бути розцінені, як інформація, що стосується виключно приватного життя позивача та, що має місце неправомірне втручання в сферу приватного життя цієї посадової особи.
З врахуванням встановленого судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні позову.
Доводи апелянта про те, що поширена відповідачами інформація є завідомо неправдивою, а її розповсюдження здійснено виключно з метою приниження його честі, гідності та ділової репутації, не можуть бути враховані при перегляді рішення, оскільки відповідачі не здійснювали повторного поширення подібної інформації виключно з метою завдати шкоди немайновим законним інтересам позивача, а скористалися конституційними правами щодо звернення зі скаргами, заявами, в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян»
Враховуючи встановлене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, судова колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Центрального районного суду Миколаєва від 15.03.2010 р. – залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий: О.І. Галущенко Судді: І.В. Лівінський
Н.О. Шаманська