Справа №22 Ц-3501/10 Суддя I - інстанції: Алєйніков В.О.
Категорія - 57 Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О. І.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
07 липня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Галущенка О.І.
суддів: Лівінського І.В.
Шаманської Н.О.
при секретарі: Фірсовій Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (далі – УПФУ) на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 25.01.2010 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до УПФУ про захист права на пенсійне забезпечення та зобов’язання вчинити певні дії,
встановила:
03.06.2009 р. ОСОБА_4 звернулась з позовом до УПФУ про захист права на пенсійне забезпечення та покладення обов’язку щодо здійснення перерахунку пенсії.
Позивачка зазначала, що вона віднесена до I-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та має III- групу інвалідності через захворювання, пов’язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
На підставі положень ст.ст. 48, 50, 54 Закону України ,,Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " (далі - Закон № 796-XII) пенсійний орган зобов’язаний перерахувати їй пенсію та визначити її у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
16.12.2008 р. пенсійним органом за її заявою було здійснено перехід на пенсію по інвалідності, пов’язаної з Чорнобильською катастрофою, але відмовлено у перерахунку пенсії на вищенаведених підставах.
Посилаючись на зазначені обставини позивачка просила про задоволення позову.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 25.01.2010 р. позов задоволено частково. Зобов'язано УПФУ здійснити перерахунок пенсії з часу набрання чинності постанови суду та встановити її у вигляді державної пенсії у розмірі шести, визначених відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон від 9 липня 2003 р.), мінімальних пенсій та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 50%, визначеної відповідно до ч.1 ст. 28 Закону від 09.липня 2003 р. мінімальної пенсії за віком.
В апеляційній скарзі УПФУ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова має бути змінена частково з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також старості та у інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, умов соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені Законом № 796-XII
Судом встановлено, що з 16.12.2008 р. позивачка отримує пенсію по інвалідності та належить до I-ї категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ст.50 Закону № 796-XII особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами III-ї групи призначається додаткова щомісячна пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Частиною четвертою ст. 54 названого Закону встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів Ш-ї групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим шести мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Між тим, відмовляючи позивачці у здійсненні перерахунку пенсійний орган діяв всупереч цим вимогам закону, тобто неправомірно, вважаючи, що при визначені розміру пенсії позивачки слід виходити з розмірів, встановлених пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» та вимог постанови №1 від 03.01.2002 р. «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»
Суд повно та всебічно дослідив зазначені обставини справи і керуючись положеннями ч.4 ст.9 КАС України щодо застосування правового акту, який має вищу юридичну силу, прийшов правильного висновку про те, що при визначенні розміру пенсії позивачці застосуванню підлягають положення статей 50, 54 Законом № 796-XII, а не названі постанови Кабінету Міністрів , оскільки в результаті цього значно звужується обсяг встановлених законом прав позивачки.
При цьому, суд обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.5 ст. 54 названого Закону, щодо надання повноважень Кабінету Міністрів встановлювати порядок обчислення пенсій по інвалідності, оскільки такі повноваження зазначеного органу не наділяють його правом на звуження змісту та обсягу прав осіб, на яких розповсюджується гарантії передбачені Законом № 796-XII.
Зі змісту статей 50, 54 цього закону випливає, що за основу нарахування пенсій особам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи береться мінімальна пенсія за віком., розмір якої, згідно з чинним законодавством, визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону від 9 липня 2003 р..
З огляду на викладене правильними є висновки суду щодо неврахування вимог ч.3 ст. 28 названого закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для розмірів, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не може бути легітимною підставою для відмови у реалізації позивачкою конституційної гарантії та права на отримання пенсії в належному розмірі і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст. ст. 49, 50, 54 Закону № 796-XII.
Відповідно до ч.3 ст.67 названого закону в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього ж Закону, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, постраждалим особам, віднесеним до I, II, III, IV категорій.
Перерахунок здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 28 Закону від 9 липня 2003 р. мінімальний розмір пенсії за віком має визначатися відповідно до нового розміру прожиткового мінімуму.
З врахуванням таких міркувань вірним є висновок суду про покладення на пенсійний орган обов’язку щодо здійснення нарахування пенсії в залежності від розміру мінімальної пенсії за віком, основної та додаткової, виходячи з нового розміру прожиткового мінімуму.
В той же час, покладаючи обов’язок здійснити перерахунок з дня набрання чинності своє постанови, суд належним чином не обґрунтував та не навів законних підстав для здійснення перерахунку саме з цього часу, а тому постанова в цій частині має бути змінена, виходячи з таких міркувань.
Позивачка звернулася до суду в червні 2009 р., а до пенсійного органу в грудні 2008 р., тобто вона не пропустила строк позовної давності, встановлений ч.2 ст. 96 КАС України.
Новий розмір прожиткового мінімуму у 2008 р. змінено з 01.10.2008 р. і встановлено у розмірі 498 грн. для осіб, які втратили працездатність.
До пенсійного органу про перерахунок позивачка звернулася 16.12.2008 р. після переведення на пенсію по інвалідності , а тому саме з цього часу має бути здійснено перерахунок належних пенсійних виплат.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на те, що розмір пенсії позивачки має відповідати розмірам встановленим постановою Кабінету Міністрів України не можуть бути прийняті до уваги, оскільки є наслідком невірного тлумачення закону та недотримання вимог Конституції щодо верховенства права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва – відхилити.
Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 25.01.2010 р. – змінити в частині терміну здійснення перерахунку.
Визначити, що перерахунок пенсії ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва має здійснити з 16.12.2008 р.
В іншій частині постанову місцевого суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: О.І. Галущенко
Судді: Н.О. Шаманська
І.В. Лівінський