Справа № 22 ц -3293/10 Головуючий у першій інстанції Захарченко Д.В.
Категорія: 57 Суддя – доповідач апеляційного суду Галущенко О.І.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
07 липня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Галущенка О.І. ,
суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.
при секретарі: Фірсовій Т.В.
без участі сторін,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві справу
за апеляційною скаргою
управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва
(далі – УПФ)
на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2009 р. по праві за позовом ОСОБА_2 до УПФ про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а :
У березні 2009 р. ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до УПФ, в якому просила визнати протиправною бездіяльність щодо неперерахування їй як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 р. «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон від 18 листопада 2004 р.), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 жовтня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. та зобов’язати УПФ здійснити перерахування такої допомоги і забезпечити виплату заборгованості.
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2009 р. позов задоволено частково.
Бездіяльність УПФ щодо не нарахування та підвищення до пенсії ОСОБА_2 у відповідності до вимог Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнано протиправною та зобов’язано УПФ здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 09 липня по 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. з підвищенням у відповідності до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши законність постанови в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка отримує пенсію та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.
Положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак, згідно з пунктом 17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. зупинено на 2006 рік.
До того ж, Законом України від 19 січня 2006 р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» із положень Закону України від 20 грудня 2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік» виключено пункт 17 ст. 77 вказаного вище Закону, а новою редакцією ст. 110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., запроваджуються у 2006 р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Між тим, Кабінетом Міністрів України протягом 2006 р. не приймав рішення на виконання вимог ст. 110 Закону України від 20 грудня 2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Отже, пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., безпосередньо у 2006 р. запроваджено не було.
В свою чергу, пунктом 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. зупинено на 2007 р. із урахуванням ст. 111 названого вище Закону.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 р. дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. із урахуванням ст. 111 цього ж Закону.
Однак, підпунктом 2 пунктом 41 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» норми ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції.
Тоді як, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни, внесені підпунктом 2 пунктом 41 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тому УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. і здійснити відповідні перерахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена). Однак, УПФ у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Таким чином, в межах позовних вимог право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., мають діти війни з 9 липня до 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 р.
Суд першої інстанції, який розглядав справу за правилами адміністративного судочинства, повно та всебічно дослідив обставини спору, належно оцінив надані докази та дійшов обґрунтованого висновку, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, у порушення вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. не здійснило відповідні перерахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена), чим і допустило протиправну бездіяльність.
Однак, постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 листопада 2008 р. задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до УПФ в частині не нарахування та несплати ОСОБА_2 щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 01 січня 2007 р. по 01 жовтня 2008 р. На теперішній час вказана справа перебуває в провадженні Одеського апеляційного адміністративного суду за апеляційною скаргою УПФ в Ленінському районі м. Миколаєва.
У звязку з цим, суд помилково поклав на відповідача обов’язок щодо перерахунку пенсії за період з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 р. по 30 вересня 2008 р., а тому постанова суду в цій частині підлягає зміні з виключенням із рішення вказівки про такий обов’язок.
Крім того, суд першої інстанції не зазначив в своєму рішенні про необхідність нарахування і виплатити пенсії з підвищенням на 30% встановленої мінімальної пенсії за віком, в зв'язку з чим постанова місцевого суду підлягає доповненню такою вказівкою.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів УПФ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судової постанови та відмови позивачу у задоволенні всіх вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва задовольнити частково .
Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2009 року змінити. .
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 жовтня по 31 грудня 2008 р., передбачене Законом України від 18 листопада 2004 р. “Про соціальний захист дітей війни”.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий : Судді :