Справа № 22 Ц - 4160/2010 р.                                 Головуюча  1-й інстанції: Біцюк А.В.

Категорія-                                                          Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

                            У   Х   В   А   Л   А

  2010 р., липня    місяця, 01 дня       Судова колегія судової палати  в цивільних справах Апеляційного  суду Миколаївської області  в складі:

    головуючого:               Галущенка О.І.

    суддів:                   Лівінського І.В.

                                                                 Шаманській Н.О.

    при секретарі:                     Завтурі О.С.

    за участю:

    позивача -              ОСОБА_3

    представника

                   відповідача –                        Нікуліної Р.І.

розглянувши у  відкритому судовому засіданні  в м. Миколаєві цивільну  справу  за

                                                  апеляційною скаргою

    ОСОБА_3  на рішення Казанківського  районного суду Миколаївської області  від 03.03.2010 р., постановлене за

                                                         позовом

       ОСОБА_3  до Казанківського професійного аграрного ліцею ( далі- Ліцей )  про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,                               встановила:

     04.03.2009 р. ОСОБА_3 звернувся з позовом до Ліцею  про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

      Позивач  зазначав,  що наказом директора Ліцею № 13-к від 22.01.2009 р. він звільнений з посади електрика за появу на робочому місці у нетверезому стані,  на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП України.

    При цьому в його трудовій книжці підставою звільнення зазначено п.1 ст. 40 КЗпП України    

    Посилаючись на незаконність звільнення з таких підстав, позивач просив про задоволення позову.

Рішенням Казанківського  районного суду Миколаївської області  від 03.03.2010 р. постановлено про відмову у задоволенні  позову.  

    В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення, і  ухвалення нового про задоволення позовних вимог, вважаючи,  що звільнення здійснено незаконно,   а суд цих обставин не врахував.

    Апеляційна скарга не  підлягає  задоволенню  з таких підстав.

                      З матеріалів справи  вбачається, що позивач працював електриком Ліцею.

     14.01.2009 р. позивач перебував .на робочому місці у стані алкогольного сп’яніння.

                    Зазначений факт виявлено підчас здійснення перевірки правил користування електроенергією на трансформаторній підстанції ліцею контролерами ВАТ ЕК «Миколаївобленерго».

    Він підтверджується показами свідків з числа працівників  цієї енергопостачальної компанії та  працівників Ліцею.

    ОСОБА_3відмовився від дачі пояснень щодо причин появи на робочому місці в нетверезому стані. Цей факт також підтверджено показами свідків в ході судового розгляду.

     В судовому засіданні він не навів переконливих пояснень щодо появи на робочому місці в нетверезому стані.

      Позивач в день звільнення ознайомився з наказом, письмово засвідчивши цей факт під його текстом.

    Суд повно та всебічно дослідив усі обставини спору і прийшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача здійснено адміністрацією Ліцею у відповідності до вимог трудового законодавства з підстав передбачених п.7 ст. 40 КЗпП України.

    При цьому суд обґрунтовано прийняв до уваги, що запис в трудовій книжці про звільнення на підставі п.1 зазначеної статті зроблено посадовою особою Ліцею помилково, а позивач не позбавлений  права вимагати виправлення цього запису відповідно до наказу про звільнення, в порядку передбаченому п. 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників ( затв. наказом Міністерства праці та промислової політики № 259/34/5 від 08.06.2001 р.).

    Доводи апелянта про те, що його звільнено на підставі підробленого наказу з іншим формулюванням причин звільнення, не можуть бути взяті до уваги, оскільки запис про особисте ознайомлення позивача з накозом № 13 від 22.01.2009 р.( а.с.- 11) підтверджено достовірними доказами, які отримані із застосуванням спеціальних познань, в порядку ст. 66, 143 ЦПК України.

     Наведене не дає підстав для скасування чи зміни рішення, яке обґрунтоване достовірними доказами та відповідає вимогам закону.

                   Керуючись ст.ст. 303, 308, 314, 315  ЦПК України,  судова колегія                                                  

                    ухвалила:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_3    - відхилити,  а рішення Казанківського  районного суду Миколаївської області  від 03.03.2010 р. - залишити без зміни.

    Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двох  місяців може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий:                                                                                        О.І. Галущенко

Судді:                                                                                             Н.О. Шаманська

                                                                               І.В. Лівінський