Справа № 22ц-3586/10                                                                                       Головуючий у першій інстанції Рум'янцеваН.О.

Категорія: 57                                                                                                  Суддя – доповідач апеляційного суду Галущенко О.І.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем     України

07 липня 2010   року  колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Галущенка О.І. ,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.

при секретарі: судового засідання: Фірсовій Т.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну  справу за апеляційною скаргою

управління Пенсійного фонду України

в Ленінському районі м. Миколаєва

на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 грудня 2009 року за позовом ОСОБА_3 до   управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

                                                                  в с т а н о в и л а :

В жовтні 2008 р. позивач звернувся звернулася в суд з  позовом до УПФ  про визнання противоправною бездіяльності щодо неперерахування їй як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 р. ,,Про соціальний захист дітей війни"    (далі - Закон від 18 листопада 2004 р.), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2006 р. до 31 вересня 2008 р.  неправомірними та зобов'язати ПФУ здійснити перерахування такої допомоги і забезпечити виплату заборгованості.

Постановою Ленінського  районного суду  м. Миколаєва від 16 грудня 2009 р. позов задоволено частково. Бездіяльність УПФ визнана протиправною та зобов’язано його здійснити перерахунок   пенсії з 02 квітня 2006 року по 31 грудня 2006 року, з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. та провести відповідні виплати. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.

Положеннями ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Однак, згідно з п. 17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 р. ,,Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію ст. 6 Закону від 18 листопада  2004 р. на цей рік зупинено.

До того ж, Законом України від 19 січня 2006 р. ,,Про внесення змін до Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2006 рік" із положень Закону України від 20 грудня 2005 р. ,,Про Державний бюджет України на 2006 рік" виключено п. 17 ст. 77 вказаного вище Закону, а новою редакцією ст. 110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону від 18  листопада 2004 р., запроваджуються у 2006 р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Між тим, протягом 2006 р. Кабінет Міністрів України не приймав рішень на виконання вимог ст. 110 Закону України від 20 грудня 2005 р. ,,Про Державний бюджет України на 2006 рік". А тому пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., у 2006 р. запроваджені не були.    

В свою чергу, пунктом 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. зупинено на 2007 р. із урахуванням ст. 111 названого вище Закону.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення на 2007 р. дії ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р.

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., тобто з цього часу відновилось право позивачки на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Що стосується нарахування підвищення пенсії за 2008 рік, то підпунктом 2 п. 41 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» норми ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) вказані зміни щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Після чого положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. знову почали діяти в їх первинній редакції.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., мають діти війни з 09 липня до 31 грудня 2007 р.

Суд першої інстанції, який розглядав справу за правилами адміністративного судочинства, повно та всебічно дослідив обставини спору, належно оцінив надані докази та дійшов обґрунтованого висновку, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, у порушення вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. не здійснило відповідні перерахування за той період, коли дія цієї норми не була зупинена, чим і допустило протиправну бездіяльність.

Разом з тим, місцевим судом помилково покладено на відповідача обов’язок щодо перерахунку та виплати пенсії за 2006 рік, а тому постанова суду в цій частині підлягає зміні.

Крім того, постановою суду покладено обов’язок на УПФ щодо нарахування та виплати щомісячного підвищення  пенсії  відповідно до ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. з обмеженням періоду нарахування по 31 грудня 2008 р.

Таке обмеження є помилковим, оскільки Законом не передбачено обмеження строку перерахунку та підвищення пенсій.

Із зазначених підстав, відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, постанова суду в цій частині підлягає зміні.

Крім того, суд першої інстанції не зазначив в своєму рішенні про необхідність нарахування і виплати пенсії з підвищенням на 30% встановленої мінімальної пенсії за віком, в зв’язку з чим постанова місцевого суду підлягає доповненню такою вказівкою.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.

Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів УПФ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення .

З огляду на  викладене  судова  колегія  вважає  за   необхідне апеляційну скаргу задовольнити  частково,   а  судове  рішення  в  іншій  частині  залишити  без  змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

                В И Р І Ш И Л А:    

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі             м. Миколаєва  задовольнити частково.

 П останову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 грудня 2009 р. змінити.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду Ленінського району м. Миколаєва перерахувати та виплатити  ОСОБА_3   підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка встановлена ч. 1 ст. 28 Закону України від 09 липня 2003 р. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 р.  

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуючий

Судді