Справа № 22ц-4127/10                              Головуючий у 1-й інстанції Козаченко Р.В.

Категорія: 57                                         Суддя – доповідач апеляційного суду Галущенко О.І.

УХВАЛА

іменем     України

2010  року липня  місяця 14   дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого:     Галущенко О.І.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі: Фірсовій Т.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві  справу

за апеляційною скаргою

 управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську

Миколаївської області   (далі – УПФ)

на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 березня 2010 р. за позовом ОСОБА_1 до  УПФ  про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2010 р. ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до УПФ, в якому просила визнати протиправною бездіяльність щодо неперерахування їй як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 р. «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон від 18 листопада 2004 р.), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2008 р.- 2009 р.  та зобов’язати УПФ здійснити перерахування такої допомоги і забезпечити виплату заборгованості.

Постановою Первомайського міськрайонного суду  Миколаївської області від 11 березня 2010 р. позов задоволено частково.

Зобов’язано УПФ здійснити перерахунок пенсії з 24 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 р. з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком за розміром, встановленим ч. 1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 р. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон від 9 липня 2003 р.) та провести відповідні виплати.

В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

         Перевіривши законність постанови в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.

Положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., безпосередньо у 2006 р. запроваджено не було.

За 2007 – 2008 рр. право на отримання підвищення до пенсії у певні періоди підтверджено рішеннями Конституційного суду України від 9 липня 2007 р. №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 р. №10-рп/2008.

                      Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» будь-яких обмежень дій ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року не передбачено.

Таким чином, висновок суду щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії за 2009 рік у розмірах, визначених ст.6 Закону від 18 листопада 2004 р. відповідає обставинам справи та вимогам цього Закону.

Постанову суду в частині відмови щодо покладення обов’язку на УПФ виплачувати підвищення мінімальної пенсії за віком за 2008 р. позивачка не оскаржувала.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.

Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів УПФ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення .

                  Керуючись ст.ст. 303, 307-308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

                Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Миколаївської області   відхилити, а постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 березня  2010 р. - залишити без змін.

                 Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :