Справа № 22ц-989/10                                                                                             Головуючий в першій                                                                                                            

                                                                                                                                 інстанції: Маркова Т.Г.

                                                                                                                                 Доповідач: Васюкова В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня  2010 року                                                                                 м. Луганськ

  Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

                                                          головуючого: Васюкової В.І.

                                                         суддів:  Коновалової В.А., Гаврилюка В.К.

                                                       при секретарі: Баюрчак Я.І.

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3  на рішення Свердловського міського суду Луганської області від 16 листопада 2009 року

у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2008 року позивачі звернулися з зазначеним позовом до суду, посилаючись на те, що 28.12.2005 року з ОСОБА_3 уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, вартістю 75 000 грн. До оформлення договору купівлі-продажу ОСОБА_6 сплатив позивачам 15 000 грн., а решту – 60 000 грн. зобов’язувався сплатити до 31.12.2005 року, що виконано ним не було.

Посилаючись на  те, що ОСОБА_3 ввів позивачів в оману щодо  сплати коштів за квартиру, користуючись родинними зв’язками, оскільки він є їх зятем та чоловіком відповідачки - ОСОБА_5, та похилим віком позивачів,  просили суд визнати недійсним договір купівлі-продажу вищезазначеної квартири.

Рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 16 листопада 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_7 та ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з  апеляційними скаргами.

 ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання по скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи на новий розгляд. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначив, що ним дійсно не було виконано п.п. 10, 13 ,14 договору купівлі-продажу квартири,  крім того при укладенні договору не було отримано згоду співвласників спірної квартири на продаж..

       Заслухавши суддю-доповідача,   перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає апеляційні  скарги  такими,   що не підлягають  задоволенню з наступних підстав.

           Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

          З матеріалів справи вбачається, що встановлені судом обставини у повному обсязі відповідають обставинам справи.

Судом першої інстанції встановлено, що за договором купівлі-продажу від 28.12.2005 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, останній придбав квартиру АДРЕСА_1, вартістю 75 000 грн. До оформлення договору 15 000 грн. було отримано продавцем від покупця, а 60 000 грн. ОСОБА_3 зобов’язувався сплатити до 31.12.2005 року. Зазначений договір було нотаріально посвідчено 28.12.2005 року.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_8 та ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з недоведеності факту укладання договору від 28.05.205 року під впливом обману та відсутності у зв’язку з цим підстав для визнання договору недійсним.

Ст. 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зміст правочину не може суперечити  цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

 Згідно ч.1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його недійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 229 ЦК України).

Матеріалами справи  підтверджується, що сторони укладаючи договір, передбачали перехід права власності на спірну квартиру від власника покупцю, визначились із взаємними правами та обов’язками, частково виконали умови договору.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачі не надали суду доказів щодо обставин, які мають істотне значення, відносно яких відповідач ОСОБА_3 ввів їх в оману, наполягаючи лише на тому, що такими обставинами є несплата відповідачем  вартості квартири за договором, укладення ОСОБА_3 іпотечного договору від 28.12.2005 року, за яким спірну квартиру було передано в забезпечення зобов’язання за договором,   не може бути підставою для визнання угоди недійсною.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо визнання договору недійсним з підстав відсутності реєстрації договору купівлі-продажу  в МБТІ  м. Свердловська, оскільки порушення припису щодо державної реєстрації правочину не тягне за собою визнання його недійсним в даному випадку.

Зважаючи на викладене, доводи апелянтів про порушення судом норм матеріального та процесуального права слід вважати такими, що не заслуговують на увагу.

  Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

 Рішення суду відповідає вимогам закону, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

                Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

        Апеляційні  скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3  відхилити.

 Рішення Свердловського міського суду Луганської області від 16 листопада 2009 року залишити без змін.

             Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена до Верховного Суду України безпосередньо протягом двох місяців.

      Головуючий :                

          Судді: