Справа № 11-210 Головуючий в суді 1 інстанції –Якутюк В.С.
Категорія - ст. 286 ч.3 КК України Доповідач – Літвінов Є.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2010 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з кримінальних
справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - Миколюка О.В.
суддів - Літвінова Є.В., Каленченко Н.О.
з участю:
прокурора - Власова Є.К.
захисника - ОСОБА_2
засудженого - ОСОБА_3
представника потерпілих – ОСОБА_4
представника цивільного відповідача – ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілої ОСОБА_6, захисника ОСОБА_2 на вирок Богуславського районного суду Київської області від 23 грудня 2009 року –
В С Т А Н О В И Л А :
Вироком Богуславського районного суду Київської області від 23 грудня 2009 року
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Насташка Рокитнянського району Київської області, громадянина України, українця, освіта середня спеціальна, одруженого, працюючого водієм у ПП "Клименко", військовозобов'язаного, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засуджено за ст. 286 ч.3 КК України до п'яти років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на три роки.
Стягнуто із приватного підприємця - фізичної особи ОСОБА_7 на користь:
- ОСОБА_6 50000 грн. за заподіяну моральну шкоду та 500 грн. судових витрат понесених на оплату правової допомоги адвоката, а всього 50500 (п'ятдесят тисяч п'ятсот) грн. ;
- ОСОБА_8 60000 ( шістдесят тисяч) грн. за заподіяну моральну шкоду;
- ОСОБА_9 60000 ( шістдесят тисяч) грн. за заподіяну моральну шкоду.
- ОСОБА_10 60000 (шістдесят тисяч) грн. за заподіяну моральну шкоду та 1000(одну тисячу) грн. витрат за надання юридичної допомоги, а всього 61000 (шістдесят одна тисяча) грн.
Стягнуто із Української страхової компанії "Гарант-Авто" (ВАТ УСК "Дженералі Гарант") на користь:
- ОСОБА_6 2550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди;
- ОСОБА_8 4182 (чотири тисячі сто вісімдесят дві) грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 2550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та стягнуто страхове відшкодування за втрату годувальника по 210 грн. щомісячно, починаючи з 13 березня 2007 року з межах страхового ліміту (51000 грн.);
- ОСОБА_9 3745 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 2550 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 6295 (шість тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн.;
- ОСОБА_10 2550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та стягнуто страхове відшкодування за втрату годувальника по 284 грн. щомісячно, починаючи з 13 березня 2007 року з межах страхового ліміту (51000 грн.) і до повноліття потерпілого.
Судові витрати за проведення експертиз в сумі 3624 грн. 97 коп. стягнуто із засудженого ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області.
Цим же вироком вирішені питання про речові докази.
Зазначеним вироком ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що він 13 березня 2007 близько 14 години, керуючи технічно справним автомобілем "DАF 95 ХF 430" д/н НОМЕР_1 з причепом "GROENEWEGEN" д/н НОМЕР_2, який належить ОСОБА_7, рухався по другорядній автодорозі "Тараща - Богуслав" в напрямку м. Богуслава. Під'їхавши до перехрестя з автодорогою "Богуслав-Ісайки", на території Богуславського району, яка є головною по відношенню до автодороги "Тараща -Богуслав", ОСОБА_3 у порушення вимог п.п.1.5, 12.3, 16.11 та не виконавши вимоги дорожнього знаку 2.1. Розділу 33 "Дорожні знаки" п.2."3наки пріоритету" Правил дорожнього руху України, який встановлений на узбіччі перед перехрестям справа по ходу руху автомобіля DАF, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, не реагував на її зміну, не надав дороги автомобілю, виїхав на перехрестя, чим здійснив перешкоду для руху і допустив зіткнення з автомобілем "М-412 ИЭ-028" д/н НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_11, який рухався по головній дорозі назустріч і виконував поворот ліворуч по ходу свого руху до с. Ісайки Богуславського району. Внаслідок вказаної пригоди водій автомобіля "М-412" ОСОБА_11 та пасажир автомобіля ОСОБА_12 загинули на місці ДТП, а пасажир ОСОБА_13 від отриманих тілесних ушкоджень померла в Богуславській ЦРЛ.
Допущені порушення п.п.1.5, 12.3, 16.11 та вимог знаку 2.1. "Дати дорогу" Розділу 33 "Дорожні знаки" п.2 "Знаки пріоритету" Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 перебувають у прямому причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою та наслідками, що настали.
В апеляції, прокурор, не оспорюючи вирок щодо правильної кваліфікації дій засудженого за ч.3 ст. 286 КК України та доведеності його вини, а також вирішення цивільних позовів потерпілих, вважає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв"язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок його м"якості.
В порушення ст. 65 КК України суд не визнав таку обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_3, передбачену п. 5 ч.1 ст. 67 КК України та зазначену в обвинувальному висновку – як тяжкі наслідки, завдані злочином.
Суд не навів мотиви не визнання зазначену обставину такою, що обтяжує покарання.
Засуджений ОСОБА_3 в судовому засіданні та на досудовому слідстві вину у вчинені злочину, передбаченому ч.3 ст. 286 КК України не визнавав, надавав непослідовні та суперечливі покази, у зв"язку з чим призначення йому покарання у мінімальному розмірі, передбаченому ч. 3 ст. 286 КК України,не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.
Просить постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ч.3 ст. 286 КК України у виді 8(восьми) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки.
В апеляції потерпілої ОСОБА_6, не оспорюючи вирок суду в частині призначеного покарання та вирішення цивільних позовів, ставиться питання про скасування вироку у зв"язку з його необґрунтованістю та незаконністю в зв"язку з тим при попередньому розгляді справи цивільний відповідач ОСОБА_7 не відшкодував потерпілому ОСОБА_14 60000 (шістдесят тисяч) грн. в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, визначеної попереднім вироком суду. Просить задовольнити її прохання щодо сплати цієї суми ОСОБА_6, яка являється спадкоємцем ОСОБА_15, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.
В апеляції захисника ОСОБА_2 обґрунтовується незаконність постановленого вироку в зв"язку з тим, що суд не взяв до уваги всі пом"якшуючи вину обставини, а також других обставин, котрі би пом"якшували винність засудженого, і що у суду були всі підстави для застосування до засудженого більш м"якого покарання ніж передбаченого законом (ст. 69 КК України), а також незастосування додаткового покарання у виді позбавлення права на керування транспортними засобами.
Просить змінити вирок щодо ОСОБА_3 в частині призначеного покарання, застосувати ст. 75 КК України, та не позбавляти його права керувати транспортними засобами. В частині відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_6 відмовити в задоволенні позову в зв"язку з добровільним відшкодуванням завданої їй моральної шкоди цивільним відповідачем ОСОБА_7 В частині відшкодування завданої моральної шкоди потерпілим ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10 визначити відповідачем за завдану моральну шкоду засудженого ОСОБА_3
Вислухавши:
- доповідь судді апеляційного суду,
- пояснення прокурора, який підтримав свою апеляцію, просив її задовольнити, скасувати вирок в частині призначеного покарання та постановити по справі новий вирок, яким посилити засудженому покарання у відповідності до вимог апеляції, та який заперечував проти інших апеляцій,
- захисника, який підтримав свою апеляцію та просив її задовольнити, а апеляцію прокурора та потерпілої залишити без задоволення,
- представника потерпілих, який підтримав апеляцію прокурора в частині призначення засудженому більшого покарання, котрий також пояснив, що цивільні позови судом вирішені вірно,
- представника цивільного відповідача, який пояснив, що цивільний позов вирішено не правильно, що стягнення треба покласти на засудженого,
- засудженого, який підтримав апеляцію свого захисника та заперечував проти апеляцій прокурора та потерпілої, котрий також пояснив, що ДТП сталося внаслідок випадкового збігу обставин, просив пробачення за скоєне та просить не позбавляти його волі, т.я. у нього двоє дітей,
вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово засудженого, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, а інші апеляції задоволенню не підлягають.
Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин вчинення злочину за обставин наведених у вироці, доведеності вини засудженого у вчиненні злочину та кваліфікації його дій стверджуються зібраними по справі доказами, дослідженими в процесі судового слідства і не оспорюються учасниками судового розгляду.
Разом із тим, при призначенні засудженому покарання, суд першої інстанції припустився помилки. Так, у відповідності до вимог ст. 65 КК України покарання засудженому призначається у межах санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Зазначених вимог закону, при призначенні засудженому основного покарання, судом першої інстанції у повній мірі дотримано не було.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_3 вчинив злочин внаслідок якого загинуло троє осіб.
При призначені йому покарання, суд в порушення ст. 67 КК України не визначив обставину, яка його обтяжує – тяжкі наслідки, завдані злочином. Окрім того, суд не навів у вироку ніяких мотивів не визнання зазначену обставину такою, що обтяжує покарання, як того передбачає ч. 2 ст. 67 КК України.
На думку колегії суддів, суд у вироку недостатньо обґрунтував призначення ОСОБА_3 основного покарання у межах мінімального строку, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, тобто призначення засудженому покарання у виді п"яти років позбавлення волі не є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок їх м”якості і є явно несправедливим. Призначене йому нове основне покарання має бути більшим.
Із урахуванням наведеного колегія суддів вважає за необхідне вирок в частині призначення основного покарання скасувати та постановити у цій частині новий вирок, яким посилити призначене засудженому покарання фактично до розміру, зазначеного у апеляції прокурора.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що при постановлені вироку місцевий суд правильно, з"ясувавши всі обставини справи, призначив засудженому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на три роки. Вирок в цій частині повинен бути залишено без зміни.
В зв"язку з викладеним, колегія суддів вважає, що підстави, викладені в апеляції захисника засудженого про зміну вироку в частині призначеного покарання, не заслуговує на увагу і його апеляцію в цій частині треба залишити без задоволення.
Також місцевий суд, навівши у вироку обґрунтування задоволення цивільного позову, керуючись нормами закону, правильно стягнув цивільний позов на користь позивачів і підстав для його зміни або скасування колегія суддів не вбачає.
А тому, доводи викладені в апеляції захисника засудженого та потерпілої ОСОБА_6 в частині зміни цивільного позову, треба залишити без задоволення.
Керуючись ст. 378, 379 КПК України колегія суддів,-
З А С У Д И Л А :
Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково, апеляції захисника засудженого та потерпілої ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Богуславського районного суду Київської області від 23 грудня 2009 року щодо ОСОБА_3 в частині призначеного йому основного покарання скасувати.
Постановити новий вирок.
Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 3 ст. 286 КК України – 7 (сім) років позбавлення волі.
В іншій частині вирок Богуславського районного суду Київської області від 23 грудня 2009 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін.
Запобіжний захід у відношенні засудженого ОСОБА_3 залишити без зміни – тримання під вартою.
Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 1-го місяця із моменту його проголошення, а засудженим в той же строк, з моменту отримання копії вироку.
Судді:
________________ __ __________________ ____________________
(Миколюк О.В.) (Літвінов Є.В.) (Каленченко Н.О.)
З оригіналом згідно:
Суддя: Є.В. Літвінов