Справа № 22ц-2073/2010 Головуючий у 1-й інстанції Яковенко О.М. Доповідач в 2-й інстанції Даценко Л.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Приходька К.П.,
суддів Волохова Л.А., Даценко Л.М.,
при секретарі Вішик О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального закладу Київської обласної ради "Обласне бюро медико-соціальної експертизи" на рішення Володарського районного суду Київської області від 19 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Володарської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, голови Володарської міжрайонної МСЕК ОСОБА_3, Комунального закладу Київської обласної ради "Обласне бюро медико-соціальної експертизи" про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
встановила:
У квітні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом, який доповнила у жовтні 2009 року, і в якому посилалася на те, що у 1968 році під час роботи в радгоспі "Тетіївський" з нею стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого вона є інвалідом 2 групи.
Оскільки Володарська міжрайонна МСЕК з 13.01.2004 року по 16.12.2008 року не встановлювала їй причину інвалідності від травми на виробництві, а тільки 16.12.2008 року встановила, що вона є інвалідом 2 групи довічно, причиною інвалідності є трудове каліцтво, то позивачка вважає, що у зв’язку з протиправними рішеннями Володарської міжрайонної МСЕК від 13.01.2004 року та від 07.03.2006 року вона не отримала належних їй щомісячних страхових виплат у розмірі 971,20 грн. за період з 13.01.2004 року по 16.12.2008 року в сумі 58260 грн., що є дійсною матеріальною шкодою.
Крім матеріальної шкоди, позивачка вважає, що прийняттям неправомірного рішення Володарською міжрайонною МСЕК їй була завдана і моральна шкода, яка полягає в моральних стражданнях та переживаннях, яких вона зазнала з 2004 року по 2009 рік, тобто за весь період відновлення порушеного права.
Просила стягнути з Володарської міжрайонної МСЕК на її користь матеріальну шкоду в розмірі 58260 грн., з голови міжрайонної МСЕК ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 30000 грн. та судові витрати з підстав, передбачених ст. ст. 23, 1166, 1167, 1172 ЦК України.
В ході судового розгляду справи збільшила позовні вимоги і просила визнати протиправним та скасувати рішення Київської обласної медико-соціальної експертної комісії, викладене в акті огляду № 979 від 30.07.2009 року, яким позивачці встановлена 2 група інвалідності загального захворювання довічно та відмінено рішення Володарської міжрайонної МСЕК за відсутності наслідків виробничої травми, що сталася у1968 році.
Рішенням Володарського районного суду Київської області від 19 листопада 2009 року позов задоволено частково, стягнуто з Комунального закладу Київської обласної ради "Обласне бюро медико-соціальної експертизи" на користь ОСОБА_2 у відшкодування шкоди 58260 грн. Відмовлено в позові про відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі Комунальний заклад Київської обласної ради "Обласне бюро медико-соціальної експертизи" просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд обґрунтовував свої висновки тим, що неправомірними рішеннями Володарської міжрайонної МСЕК від 13.01.2004 року та 07.03.2006 року завдано матеріальної шкоди ОСОБА_2, яка не одержувала страхових виплат у зв’язку з втратою професійної працездатності.
Проте, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Встановлено, що рішенням Володарського районного суду від 27.06.2008 року визнано протиправним та скасовано рішення Володарської міжрайонної МСЕК від 07.03.2006 року про встановлення причин інвалідності ОСОБА_2 - загальне захворювання. Дане рішення в цій частині залишено без змін згідно рішення Апеляційного суду Київської області від 30.10.2008 року.
Згідно довідки до акту огляду Володарської міжрайонної МСЕК від 29.12.2008 року позивачці проведено переогляд і встановлено 2 групу інвалідності з 16.12.2008 року довічно від трудового каліцтва (а. с. 16).
Згідно постанови Тетіївської філії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 26 грудня 2008 року ОСОБА_2 призначено щомісячну страхову виплату у розмірі 971,20 грн. (а. с. 14)
Згідно акту № 979 огляду Обласної МСЕК № 2 від 29.07.2009 року позивачці встановлено 2 групу інвалідності з 18.11.2009 року довічно від загального захворювання. Рішення Володарської міжрайонної МСЕК відмінено за відсутністю наслідків виробничої травми, що сталася у 1968 році (а. с. 78-81).
Стягуючи із Комунального закладу Київської обласної ради "Обласне бюро медико-соціальної експертизи" на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 58260 грн., суд не звернув уваги на те, що підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди, які повинні мати місце одночасно.
Проте з матеріалів справи узагалі не вбачається наявність шкоди, протиправного діяння відповідачів, причинного зв'язку між ними, а також вини відповідачів у завданні шкоди позивачці.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не зробив свого висновку із цього питання, яке має важливе юридичне значення, і безпідставно прийшов до висновку про задоволення позову в частині відшкодування майнової шкоди.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові в частині відшкодування майнової шкоди відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України.
Рішення суду в частині відмови в позові в апеляційному порядку не оскаржується.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу Комунального закладу Київської обласної ради "Обласне бюро медико-соціальної експертизи" задовольнити.
Рішення Володарського районного суду Київської області від 19 листопада 2009 року скасувати в частині стягнення з Комунального закладу Київської обласної ради "Обласне бюро медико-соціальної експертизи" на користь ОСОБА_2 на відшкодування шкоди 58200 грн. і ухвалити в цій частині нове рішення.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Володарської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, голови Володарської міжрайонної МСЕК ОСОБА_3, Комунального закладу Київської обласної ради "Обласне бюро медико-соціальної експертизи" про стягнення матеріальної шкоди.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді