Справа № 22ц-3916/2010                   Головуючий  у 1-й інстанції Соловей Г.В.                                                                                                Доповідач в 2-й інстанції Даценко Л.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

        07 червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

          головуючого судді Приходька К.П.,

          суддів Даценко Л.М., Волохова Л.А.,

          при секретарі Вішик О.Ю.,

розглянувши   у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від  09 березня 2010 року у справі за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини, -

встановила:

У листопаді 2009 року позивачка звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою, в якій просила стягнути з відповідача на користь дитини ОСОБА_4 аліменти з 01.09.2008 року по 01.12.2009 року за 15 місяців у розмірі 15 прожиткових мінімумів на дитину, що становить 11640 грн. Стягнути з відповідача на утримання його неповнолітньої дитини ОСОБА_4 аліменти щомісячно до досягнення дитиною повноліття у твердій грошовій сумі в розмірі одного прожиткового мінімуму для дитини, який підлягає індексації відповідно до закону, оскільки відповідач має нерегулярний, мінливий дохід. Крім того, виходячи з розміру доходів відповідача додатково встановити аліменти в розмірі 1/3 частки середньомісячної зарплати за останні шість місяців. Зобов’язати відповідача сплачувати щомісячно аліменти на додаткові витрати на дитину в розмірі 100 грн. Посилалася на те, що вже другий рік утримання їхньої дочки та додаткові грошові витрати на дитину лежать повністю на ній, а  відповідач не бере в цьому участі. Тому вона змушена звертатися  в суд з даним позовом, який заявила з підстав, передбачених ст. ст. 141, 150, 180-185, 199 СК України.

    Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09 березня 2010 року позов задоволено частково, з відповідача стягнуто на користь позивачки аліменти щомісячно на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.11.2009 року і до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині позову відмовлено. З відповідача стягнуто на користь держави державне мито в сумі 51 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення її позову, посилаючись на неповне з”ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права.

          Перевіривши законність і обґрунтованість рішення  суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню  з таких підстав.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі, суд стягнув з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до вимог ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов”язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який розірвали 24.11.2009 року. Від шлюбу мають неповнолітню дочку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Судом встановлено, що відповідач не має постійного місця роботи, на даний час взагалі ніде не працює, надає грошову допомогу на утримання дитини нерегулярно.

    Як убачається з позовної заяви, позивачка просила визначити розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі з підстав, передбачених ст. 184 СК України, за правилами якої якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.  

З огляду на викладені обставини і вимоги закону вимоги позивачки щодо визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі є обгрунтованими. Тому колегія суддів вважає правильним стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 у розмірі 700 грн. щомісячно.

Згідно ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвиток здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Оскільки позивачка надала суду докази фактичного понесення нею періодично додаткових витрат на дитину в сумі 695 грн., то колегія суддів вважає, що суд безпідставно відмовив у позові в частині стягнення понесених нею додаткових витрат на дитину, критично оцінивши факт оплати позивачкою за навчання дитини в музичній школі в сумі 495 грн. (а. с. 28, 30) та 200 грн. за навчання дитини в кружку (а. с. 49).

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача, який відповідно до вимог ст. 185 СК України зобов’язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, належить стягнути на користь позивачки 350 грн., тобто половину додаткових витрат, фактично понесених позивачкою за навчання дитини в музичній школі та в кружку.      

Відмовляючи в позові в частині стягнення додаткових витрат на дитину в розмірі по 100 грн. щомісячно, суд прийшов до правильного висновку, що позивачка відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України не надала суду доказів того, що такі додаткові витрати викликані особливими обставинами.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив у позові в частині стягнення аліментів з 01.09.2008 року по 01.12.2009 року за 15 місяців у розмірі 15 прожиткових мінімумів на дитину в сумі 11640 грн., оскільки позивачка згідно ч. 2 ст. 191 СК України не надала суду доказів того, що вона вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати.  

Позовні вимоги в частині додаткового встановлення аліментів у розмірі 1/3 частки середньомісячної зарплати за останні шість місяців Сімейним Кодексом України не передбачені, тому до задоволення не підлягають.  

За таких обставин, колегія суддів  приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, рішення суду в частині задоволення позову про стягнення аліментів на утримання дитини та відмови в позові про стягнення додаткових витрат на дитину підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині позовних вимог відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України.

 Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія судової палати,-  

вирішила:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від  09 березня 2010 року в частині задоволення позову про стягнення аліментів на утримання дитини та відмови в позові про стягнення додаткових витрат на дитину скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого АДРЕСА_1, не працюючого на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, прож. АДРЕСА_1, аліменти на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 700 (сімсот) грн. щомісячно, починаючи з 19.11.2009 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 350 грн. додаткових витрат на дитину.  

 В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.  

Головуючий

Судді