Справа №22ц-4462/2010 Головуючий в суді 1 інстанції Зуй Т.С.
Доповідач в суді 2 інстанції Даценко Л.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Приходька К.П.,
суддів Волохова Л.А., Даценко Л.М.,
при секретарі Вішик О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про скасування договору купівлі-продажу будинку та витребування майна із чужого незаконного володіння та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, -
встановила:
У липні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до відповідачки з названим позовом, який доповнила у жовтні 2009 року, у якому зазначала, що 15 лютого 1992 року вона купила у відповідачки жилий будинок АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу був посвідчений секретарем Мот. Слобідської сільської ради. Будинок використовувала як дачу. Третя особа ОСОБА_5 звернулася до позивачки з пропозицією орендувати будинок. У тому ж році між позивачкою та третьою особою був укладений договір оренди будинку до того часу, поки діти позивачки не почнуть ремонтувати його, за оренду ОСОБА_5 сплатила позивачці 700 доларів США. Однак коштів на ремонт будинку не було, третя особа продовжувала ним користуватися. У 2006 році син позивачки приїхав перевірити стан будинку, проте чоловік третьої особи не пустив його на подвір"я, сказав, що будинок належить ОСОБА_5
В БТІ позивачка дізналася, що на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Фастівської районної державної нотаріальної контори 17 грудня 2005 року, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, власником будинку є остання.
Посилаючись на те, договір купівлі-продажу укладений 17 грудня 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений внаслідок обману, просила скасувати його, зобов’язати БТІ скасувати свідоцтво про право власності на будинок на ім"я ОСОБА_5 та зобов’язати останню повернути позивачці будинок.
У жовтні 2009 року доповнила позовні вимоги і просила скасувати зазначений договір купівлі-продажу спірного будинку, як такий, що укладений і посвідчений державним нотаріусом під впливом помилки стосовно обставин, що мають істотне значення – внаслідок стверджень продавця ОСОБА_4 відносно цих обставин, визнати за нею право власності на спірне домоволодіння та зобов’язати ОСОБА_5 повернути їй дане домоволодіння.
ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, в якому просила визнати за нею право власності на спірний житловий будинок з надвірними будівлями за набувальною давністю з підстав, передбачених ст. 344 ЦК України.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково, скасовано договір купівлі-продажу зазначеного житлового будинку від 17.12.2005 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 В решті позовних вимог відмовлено.
Позов ОСОБА_5 задоволено, визнано за нею право власності на зазначений житловий будинок з надвірними будівлями за набувальною давністю.
На зазначене рішення ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_5 і направити справу на новий розгляд, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд з таких підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з”ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав, у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі.
Задовольняючи позов ОСОБА_3 і скасовуючи договір купівлі-продажу спірного житлового будинку від 17.12.2005 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд не з"ясував процесуального положення власника будинку ОСОБА_5, до якої позов не пред’явлено і яка в позовній заяві зазначена як зацікавлена особа, і всупереч вимогам ст. 33 ЦПК України не вирішив питання щодо залучення ОСОБА_5 до участі в справі в якості співвідповідача.
Крім того, скасовуючи договір купівлі-продажу від 17.12.2005 року, суд належним чином не з”ясував характер та зміст заявлених позовних вимог, не перевірив, чи передбачено чинним законодавством скасування правочинів, не вжив заходів, передбачених законом, для належного з”ясування обставин справи, не попередив про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і не сприяв сторонам у здійсненні ними своїх прав, чим порушив вимоги ст. ст. 10-11, 57-60, 212-215 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 311 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої інстанції при новому розгляду справи.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17 березня 2009 року скасовано рішення суду першої інстанції і направлено дану справу на новий розгляд з аналогічних підстав.
Однак, суд першої інстанції при новому розгляді справи не звернув уваги на висновки і мотиви, з яких скасовано рішення суду першої інстанції, і ухвалив рішення з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права, не виконавши вимоги ч. 2 ст. 311 ЦПК України.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно пунктів 4, 8 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України цей Кодекс застосувається до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Визнаючи за ОСОБА_5 право власності на спірний житловий будинок з надвірними будівлями за набувальною давністю з підстав, передбачених ст. 344 ЦК України, суд не звернув уваги на вимоги вищезазначеного Закону і не з"ясував який же становить строк володіння ОСОБА_5 цим будинком.
За таких обставин, коли судом допущено порушення норм процесуального права, що є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справ на новий розгляд, рішення суду не може залишатися без змін і підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд в суд першої інстанції з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, належно виконати вимоги процесуального закону, з”ясувати обставини справи, права та обов’язки сторін, зібраним доказам дати належну оцінку і ухвалити законне і обгрунтоване рішення відповідно до вимог ст. ст. 212-215 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 311, 312-314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2010 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції іншим суддею.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді