Справа № 22ц -4224/2010                                 Головуючий у 1-й інстанції Проць Т.В.

Доповідач в 2-й інстанції Даценко Л.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Приходька К.П.

суддів Даценко Л.М., Волохова Л.А.

при секретарі Вішик О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 2 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Закритого акціонерного товариства "Люкс", треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Орлова Маргарита Акопівна,  приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Кравченко Лілія Геннадіївна про визнання недійсними доручення та договору купівлі-продажу земельної ділянки, -

Встановила:

17 листопада 2009 року позивачка звернулася в суд із зазначеним позовом, в якому просила визнати  недійсними договір купівлі-продажу земельної ділянки від 20.04.2002 року, укладений між ОСОБА_3, який діяв від її імені за дорученням, та ОСОБА_4 і посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Кравченко Л.Г. за реєстровим номером 843 та доручення, посвідчене 09.04.2002 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Орловою М.А. за реєстровим номером 728.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що на початку 2002 року вона звернулася до органів місцевого самоврядування із заявою про виділення їй земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, ведення особистого селянського господарства в с. Козин Обухівського району Київської області. З метою оформлення і отримання документів на земельну ділянку нею 09.04.2002 року було видано доручення ОСОБА_3      

У травні 2008 року їй стало відомо, що 20.04.2002 року між відповідачами укладено договір купівлі-продажу та продано за 2955 грн. належну їй земельну ділянку площею 2200 кв. м, розташовану в с. Козин. При купівлі-продажу вказаної земельної ділянки від її імені діяв ОСОБА_3, якого вона не уповноважувала вчиняти такі дії, ніяких розпоряджень з приводу продажу земельної ділянки не робила, а підписуючи вказане доручення, була введена в оману і помилялася щодо необхідності надання йому такого обсягу повноважень. Останній не повідомив позивачку про хід виконання доручення, ціну продажу земельної ділянки з нею не погодив, не передавав їй все одержане від виконання доручення.

Вважає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, був спрямований на протиправне позбавлення позивачки права власності на земельну ділянку і є таким, що порушує публічний порядок та укладений всупереч волі позивачки.  

Просила задовольнити її позов з підстав, передбачених ст. ст. 232, 238, 239, 241, 244 ЦК України.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 2 березня 2010 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

 В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення і ухвалити нове про задоволення її позову з мотивів неповного з”ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову за спливом позовної давності, суд виходив з того, що на час звернення позивачки до суду з даним позовом сплинув строк звернення до суду з вимогою про захист цивільного права.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Встановлено, що згідно доручення від 09.04.2002 року ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_3 користуватися і розпоряджатися (продати, подарувати, обміняти, здавати в оренду фізичним та юридичним особам, заставляти в забезпечення її зобов’язань перед кредитними установами) земельну ділянку площею 0,220 га, розташовану на території смт. Козин Обухівського району Київської області, належну їй на праві приватної власності на підставі Державного акта на право приватної власності на землю, виданого Козинською селищною радою 05 квітня 2002 року за реєстровим номером 6740.  Дане доручення видано терміном на три роки і дійсне до 9 квітня 2005 року  (а. с. 31-32)

Встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 20.04.2002 року ОСОБА_3, який діяв від імені ОСОБА_2 за дорученням від 09.04.2002 року, продав, а ОСОБА_4 купив належну ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2200 кв. м, розташовану на території Козинської селищної ради, смт. Козин Обухівського району Київської області (а. с. 30).  

Встановлено, що позивачка пропустила позовну давність. Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в позові за спливом позовної давності.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка в травні 2008 року дізналася від співробітників Управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України в Київській області про купівлю-продаж у квітні 2002 року належної їй земельної ділянки не заслуговують на увагу.

Як убачається з позовної заяви, позивачка позов заявила з підстав, передбачених ст. ст. 232, 238, 239, 241, 244 ЦК України.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регламентуються нормами ЦК України 1963 року, тому безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що до деяких правовідносин між сторонами цілком правомірно застосовувати положення ЦК УРСР, а до деяких - норми ЦК України 2003 року.  

Таким чином, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не грунтуються на вимогах закону і висновків суду про відмову в задоволенні позову не спростовують.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду від 2 березня 2010 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 2 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий

Судді