АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-3249 Головуючий у 1 інстанції 2010 р. Кучерук І.Г.
Суддя-доповідач: Калашнікова О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“15” липня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Калашнікової О.В
Суддів : Денисенко Т.С.
Подліянової Г.С.
При секретарі: Черненко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
Управління праці та соціального захисту населення Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради
на постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від “19” січня 2010 року по справі за адміністративним позовом
ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради про оскарження дій суб’єкта владних повноважень, -
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради про оскарження дій суб’єкта владних повноважень.
В обґрунтування позову зазначав, що він є учасником ліквідації катастрофи на ЧАЕС 2 категорії і відповідно до ст. 48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. У квітні 2009 року йому стало відомо, що в період з 2000 по 2009 роки грошова допомога на оздоровлення виплачувалася йому не в повному обсязі. Позивач звертався до Управління праці та соціального захисту населення Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради з письмовою заявою про доплату недорахованих та невиплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення, але в своїй відповіді від 13.05.2009 року № 14-04/2718 відповідач повідомив позивача, що він провадив оплати відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року. Посичись на порушення відповідачем його прав, позивач просив суд визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради щодо відмови у проведені нарахування недовиплаченої частини щорічної грошової допомоги на оздоровлення незаконними, зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради зробити перерахунок та виплатити позивачу суму недорахованої щорічної грошової допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2000-31.12.2009 роки.
Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2010 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради щодо відмови ОСОБА_4 перерахувати та виплатити суму щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі, передбаченому ст. 48 ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за 2008-2009 роки неправомірними. Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради перерахувати та виплатити ОСОБА_4 суму недоплаченої щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі, передбаченому ст. 48 ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за 2008-2009 роки з урахуванням виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради просить скасувати постанову районного суду і визнати дії управління в межах повноважень щодо виплати ОСОБА_4 за ці роки щорічної допомоги на оздоровлення правомірними, визнати відсутність повноважень управління щодо здійснення розрахунку розміру щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та осіб, що приймали участь у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 2 категорії, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 (а. с. 8) та з 18.02.2002 року перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради.
Відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796 учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС мають право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, яка виплачується в таких розмірах: інвалідам I і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Згідно довідки відповідача щорічна допомога на оздоровлення за 2002-2009 роки виплачувалась позивачу в розмірах що передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, які є меншими ніж передбачено ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Пунктом 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", частину 4 ст. 48 Закону № 796 було викладено в такій редакції: "одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 вказаний пункт Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнано неконституційним, тобто дія ст. 48 Закону № 796 з 22.05.2008 року відновлена.
Статтею 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік” надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними програмами.
В 2009 році нормативні акти Кабінету Міністрів України з приводу встановлення розмірів виплат одноразової допомоги на оздоровлення особам, визначеним ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не приймалося.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у 2008-2009 роках нарахування одноразової допомоги на оздоровлення повинно було здійснюватися в розмірах, що передбачені ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796.
Застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 при нарахуванні одноразової допомоги на оздоровлення суперечить положенням Закону № 796 та не може бути віднесено до реалізації права визначеного ст. 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік”.
Колегія суддів вважає, що положення ст. 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік” в частині надання права Кабінету Міністрів України встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань не можуть бути застосовані до визначення розміру щорічної допомоги на оздоровлення учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки він вже встановлений ст. 48 зазначеного Законом, тому норма Закону в будь-якому випадку має вищу юридичну силу ніж постанова КМ України.
В 2009 році змін та доповнень до ст. 48 „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не вносилося. Тому ст. 48 „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” діє в редакції, яка була чинна до внесення змін Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, та передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі кратному мінімальній заробітній платі.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та дійшов вірного висновку, що виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2008 та 2009 роки, а не Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої ін станції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради відхилити.
Постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від “19” січня 2010 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: