Справа №  22 Ц- 3770/ 2010 р.                Суддя  1-ї  інстанції: Розумовські О.Г.

Категорія -                                            Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

                  У     Х     В    А    Л    А

23 червня   2010 р.     Судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

    головуючого:               Галущенка О.І.    

    суддів:                         Лівінського І.В.                

                                                      Шаманської Н.О.                    

    при секретарі:          Фірсовій Т.В.

    за участю:

    представника

    позивача -                 ОСОБА_3  

      розглянувши у відкритому судовому засіданні  у м. Миколаєві цивільну справу  за  

                                  апеляційною скаргою

     ОСОБА_4   на ухвалу  судді Заводського районного суду  м. Миколаєва від 16.03. 2010 р.  у справі за

                          позовом

       ОСОБА_4 ОСОБА_6 до акціонерного комерційного банку «Укрсоцбанк» «( далі – «Укрсоцбанк») про визнання недійсним  іпотечного договору № 640/4 -371,  

                                                     встановила:      

    27.01.2010 р. ОСОБА_4 звернулася  з позовом до ОСОБА_6 та Укрсоцбанку про визнання недійсним  іпотечного договору № 640/4 -371 від 15.08.2008 р.

    Ухвалою судді Заводського районного суду  м. Миколаєва від 02.02.2010 р. було визначено ряд недоліків, які містить ця позовна заява та надано строк для її виправлення.

    Ухвалою судді того ж суду від 16.03. 2010 р.  постановлено про  повернення позовної заяви  як неподаної, оскільки позивач в наданий строк наявні недоліки заяви не усунув.                                                  

    В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали, посилаючись на її невідповідність вимогам процесуального закону.

    Апеляційна скарга  підлягає задоволенню з таких підстав.

    Повертаючи позовну заяву як неподану, суддя виходила з того, що вона містить недоліки, які унеможливлюють відкриття провадження у справі.

    Але з таким висновком погодитись неможливо, оскільки він суперечить дійсному змісту позовної заяви та вимогам процесуального закону.

    Так, вимоги до змісту та форми позовної заяви передбачені ст. 119 ЦПК України.

    Зокрема п.п. 3-5 ч.2 зазначеної статті вимагають від позивача викладення змісту позовних вимог, зазначення обставини, якими він  обгрунтовує свої вимоги та докази, якими, на його думку, підтверджуються позовні вимоги.

    Крім того, він має вказати ціну позову щодо вимог майнового характеру.

    З тексту позовної заяви вбачається, що в ній викладено зміст позовних вимог про визнання недійсним іпотечного договору, зазначено обставини,  якими  обгрунтовуються заявлені вимоги та докази, які, на думку позивача, їх підтверджують.

    Крім того, з наданих до позовної заяви матеріалів вбачається, що вона оплачена позивачем судовим збором у розмірі 8 грн.50 коп., а на інформаційно - технічне забезпечення сплачено 37 грн. 00 коп. тобто, як це передбачено для заяв немайнового характеру.    

    Адже позивач, відповідно до змісту принципу диспозитивності ( ст.11 ЦПК України) та положень ч.ч. 4-5 ст.216 ЦК України, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на свій розсуд тобто, вправі ставити питання про визнання угоди недійсною без застосування правил реституції.

     І в цьому разі така вимога, згідно з роз’ясненнями п.31 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06.11.2009 р., є вимогою немайнового характеру та  має сплачуватися за відповідними ставками судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

    Суддя не врахувала цих обставин та вимог закону і залишаючи позовну заяву без руху, а згодом і повертаючи її як неподану, безпідставно виходила  з того, що позовна заява містить недоліки, які унеможливлюють відкриття провадження  у справі.    

    Встановлене свідчить про необгрунтованність оскаржуваної ухвали та необхідність її скасування, у відповідності до вимог ст. 312 ЦПК України.    

    Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України,  судова колегія

                    ухвалила:  

    Апеляційну  скаргу ОСОБА_4 – задовольнити.

    Ухвалу  судді Заводського районного суду  м. Миколаєва від 16.03. 2010 р.– скасувати,  а матеріали позову повернути до того ж суду для  вирішення  питання щодо правових наслідків звернення з позовом до суду.  

    Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення,  але з цього часу на протязі  двох місяців може бути оскаржена у касаційному  порядку  безпосередньо  до Верховного Суду України.

Головуючий:                                                                                          О.І.Галущенко                                                                                                                                                                                                                                                                          

Судді:                                                                                          І.В. Лівінський

                                                                                                             Н.О. Шаманська